" Профілактика та подолання емоційного вигорання"
Емоційне вигорання (також відоме як "професійне вигорання") — це стан психічного та емоційного виснаження, який виникає в результаті тривалого стресу та високої емоційної напруги в роботі або іншій сфері діяльності.
Є кілька факторів та причин, які можуть сприяти розвитку емоційного вигорання:
Надмірне фізичне та емоційне навантаження: робота або діяльність, яка вимагає постійної емоційної й фізичної залученості. Високі очікування, терміновість завдань, нестача ресурсів та висока відповідальність можуть підвищити рівень емоційного вигорання. Саме з цим постійно в своїй роботі стикається викладач. Надмірний стрес, в умовах воєнного стану, без можливості відновлення та відпочинку ще більше погіршує загальний стан та призводить до емоційної втоми. Постійний тиск, конфлікти, низька самооцінка та низький рівень задоволення від роботи можуть також погіршити стресову відповідь організму та сприяти вигоранню.
До основних ознак емоційного вигорання відносимо:
● Виснаженість та втома
● Знижений інтерес і мотивація
● Емоційна відстороненість
● Погіршення роботи
● Зміни настрою
Вигорання відбувається поетапно і містить три стадії:
напруга – опір – виснаження. Кожна стадія характеризується відповідними ознаками, зокрема:
напруга – викладачу бракує позитивних емоцій, що призводить до зниження самооцінки;
опір – викладач намагається відмежуватися від неприємних вражень, та поступово у нього з`являється відчуття самотності;
виснаження – викладачу байдуже до роботи й особистого життя, бо він емоційно виснажений та спустошений.
● До характерних симптомів професійного вигорання належать:
робота витісняє все інше («береться» додому і на вихідні, посідає головні теми розмов);
● колишня енергійність зміняється почуттям втоми, апатії, розчарування;
● розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, в які можна було б інакше вчинити-сказати;
● зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпів роботи, зниження продуктивності;
● спалахи агресивності, цинічності, байдужості стосовно колег, клієнтів, часто – родини;
● зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки;
● поява хворобливих проявів;
● небажання виконувати свої обов’язки
Кожен викладач в тій чи іншій мірі стикається з проявами професійного вигорання. Ступінь якого залежить від кількості років професійної діяльності та індивідуальних особливостей центральної нервової системи організму.
Проте існують рекомендації для подолання та профілактики емоційного вигорання: визначити для себе головні життєві цілі і зосередити зусилля на їх досягненні. Думати про щось хороше, відганяти погані думки. Позитивне мислення і оптимізм – це запорука здоров'я і благополуччя. Неабияке місце треба приділяти відпочинку і сну. Сон повинен бути не менше 7-8 годин. Обов’язковим повинно бути спілкування. Треба обговорювати з близькими людьми свої проблеми. Відпочинок повинен бути у колі родини, друзів, колег. Не забувайте хвалити себе, посміхатися. Адже всім відомо – сміх продовжує життя! Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження заняття спортом. Музика теж допомагає відволіктися, розслабитися. Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, заняття улюбленою справою, хобі, цим самим позитивні емоції від улюбленого заняття допоможуть забути про смуток. Приділяйте увагу здоров'ю та харчуванню. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети. Організована людина робить набагато більше, ніж та, яка діє хаотично і хапається відразу за кілька справ.