Тетяна ЖУРАВЛЬОВА, викладач вищої кваліфікаційної категорії КЗ «Нікопольський фаховий медичний коледж» ДОР»
м. Нікополь
ДІАГНОСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ (З ДОСВІДУ РОБОТИ)
Анотація. У статті розглядається проблема діагностики індивідуальних здібностей студентів у процесі навчання у закладі фахової передвищої освіти. На основі узагальнення педагогічного досвіду викладача медичного коледжу обґрунтовується значення врахування індивідуально-психологічних особливостей, мотиваційної сфери та типологічних характеристик студентів для підвищення ефективності освітнього процесу й професійної підготовки майбутніх фахівців.
Ключові слова: індивідуальні здібності, студенти, діагностика, мотивація навчання, темперамент, характер, типологія особистості.
Вступ
Сучасні умови професійної діяльності висувають підвищені вимоги до рівня підготовки майбутніх фахівців, зокрема до розвитку їхніх індивідуальних здібностей, психофізичних якостей та особистісного потенціалу. У медичній освіті ці вимоги набувають особливої актуальності, оскільки професія медика передбачає не лише ґрунтовні теоретичні знання й практичні навички, а й високий рівень відповідальності, стресостійкості, комунікативних та сенсомоторних здібностей. У зв’язку з цим діагностика індивідуальних здібностей студентів стає важливим складником організації навчально-виховного процесу.
Індивідуальні особливості студентів як об’єкт педагогічної діагностики
Кожна людина є унікальною індивідуальністю, що визначається сукупністю інтелектуальних, вольових, емоційних, моральних і соціальних рис. У студентському віці ці особливості інтенсивно формуються та набувають відносної стабільності. До індивідуальних особливостей студентів належать своєрідність пізнавальних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, уяви), інтереси, нахили, здібності, темперамент і характер.
У практиці викладача важливо розуміти, що індивідуальні відмінності безпосередньо впливають на темп і якість засвоєння навчального матеріалу, рівень навчальної мотивації, стиль навчальної діяльності та професійне самовизначення студентів. Тому діагностика індивідуальних здібностей повинна мати системний характер і здійснюватися протягом усього періоду навчання.
Темперамент і характер у навчальній діяльності студентів
Важливими компонентами індивідуальності є темперамент і характер. Темперамент визначає динамічні особливості психічної діяльності студента — швидкість реакцій, емоційну збудливість, врівноваженість. У навчальній групі зазвичай представлені різні типи темпераменту, і жоден із них не є «кращим» чи «гіршим». Практичний досвід показує, що високі навчальні та професійні результати можуть досягатися студентами з будь-яким типом темпераменту за умови правильного педагогічного підходу.
Характер, на відміну від темпераменту, формується в процесі життя і діяльності. Він проявляється у ставленні студента до навчання, до майбутньої професії, до колективу та до самого себе. Саме тому в освітньому процесі важливо створювати умови для розвитку таких рис характеру, як відповідальність, дисциплінованість, наполегливість, емпатійність, що є професійно значущими для майбутнього медика.
Типологія студентів і можливості її використання
У педагогічній практиці доцільно використовувати узагальнені типології студентів, які допомагають викладачеві краще орієнтуватися в особливостях навчальної поведінки та мотивації. Зокрема, типологія студентів за В. Т. Лісовським (гармонійний, професіонал, академік, громадський активіст, старанний, середняк, розчарований, творчий тощо) дає змогу прогнозувати навчальні труднощі, рівень залученості до освітнього процесу та потребу в індивідуальній педагогічній підтримці.
Використання типологічного підходу не передбачає жорсткого «ярликування» студентів, а слугує орієнтиром для диференціації навчання, вибору методів мотивації та форм педагогічної взаємодії.
Мотивація навчання як ключовий чинник розвитку здібностей
Одним із найважливіших аспектів діагностики індивідуальних здібностей є вивчення мотиваційної сфери студентів. Навчальна діяльність може ґрунтуватися на внутрішніх і зовнішніх мотивах. Практичний досвід свідчить, що саме внутрішня мотивація — усвідомлення суспільної значущості професії, інтерес до знань, прагнення професійного зростання — забезпечує стійкі та глибокі результати навчання.
Діагностика мотивації може здійснюватися за допомогою анкетування, бесід, спостереження, аналізу навчальної успішності. Отримані результати дають змогу своєчасно виявляти студентів із низьким рівнем професійної мотивації та коригувати освітній процес шляхом використання активних, проблемно-орієнтованих і практично спрямованих методів навчання.
Роль викладача у процесі діагностики індивідуальних здібностей (з досвіду роботи)
Практичний досвід роботи в медичному коледжі свідчить, що найбільш ефективною формою первинної діагностики індивідуальних здібностей студентів є систематичне педагогічне спостереження у поєднанні з аналізом результатів навчальної та практичної діяльності. Уже в перші місяці навчання можна виявити відмінності у швидкості засвоєння матеріалу, рівні розвитку клінічного мислення, моторної координації, комунікативних навичок та стресостійкості.
Наприклад, під час проведення практичних занять з медсестринства в хірургії чітко простежується різний рівень сформованості сенсомоторних умінь: одні студенти швидко та впевнено опановують техніку маніпуляцій, інші потребують багаторазового повторення і додаткових індивідуальних консультацій. Врахування цих особливостей дає змогу диференціювати завдання, варіювати темп навчання та забезпечити позитивну динаміку результатів.
Ефективним інструментом діагностики мотиваційної сфери є індивідуальні та групові бесіди, анкетування, аналіз участі студентів у волонтерських і професійно-спрямованих заходах. Практика показує, що студенти з вираженою внутрішньою професійною мотивацією демонструють вищий рівень відповідальності під час проходження навчальної та виробничої практики, краще дотримуються алгоритмів надання медичної допомоги та швидше адаптуються до умов клінічного середовища.
Таким чином, викладач у медичному коледжі виступає не лише носієм знань, а й активним учасником процесу виявлення та розвитку індивідуальних здібностей студентів, створюючи умови для їх професійного становлення. За відсутності повноцінної психологічної служби в навчальному саме викладач часто виконує функції первинного діагноста індивідуальних особливостей студентів. Це відбувається через щоденне педагогічне спілкування, спостереження за навчальною діяльністю, аналіз реакцій студентів на різні форми й методи навчання.
Важливими принципами педагогічної взаємодії при цьому є індивідуалізація, диференціація, діалогізація та персоналізація навчання. Вони створюють умови для розвитку здібностей кожного студента та сприяють формуванню позитивної навчальної мотивації.
Висновки
Таким чином, діагностика індивідуальних здібностей студентів є необхідною умовою підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі. Урахування темпераменту, характеру, мотивації та типологічних особливостей студентів дає змогу оптимізувати навчально-виховний процес, підвищити ефективність практичної підготовки та сприяти професійному самовизначенню молоді.
Досвід роботи в медичному коледжі підтверджує, що систематичне педагогічне спостереження, поєднане з елементами психолого-педагогічної діагностики, позитивно впливає на навчальні результати, рівень мотивації та формування професійно-важливих якостей майбутніх медичних працівників.
Подальші перспективи дослідження пов’язані з удосконаленням методик діагностики індивідуальних здібностей студентів та розширенням міждисциплінарної взаємодії викладачів і психолога навчального закладу. Досвід роботи у медичному коледжі підтверджує, що систематичне вивчення індивідуальних особливостей студентів, навіть у межах повсякденної педагогічної діяльності, позитивно впливає на результати навчання, рівень мотивації та формування професійно важливих якостей майбутніх медичних працівників.
Таким чином, діагностика індивідуальних здібностей студентів є необхідною умовою підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців. Урахування темпераменту, характеру, мотивації та типологічних особливостей студентів дає змогу оптимізувати навчально-виховний процес, зменшити навчальні труднощі та сприяти професійному самовизначенню молоді.
Список використаних джерел:
1. Андрєєва Г. М. Соціальна психологія. – К. : Либідь, 2019.
2. Бех І. Д. Особистісно орієнтоване виховання. – К. : Либідь, 2018.
3. Зимня І. А. Педагогічна психологія. – К. : Логос, 2020.
4. Максименко С. Д. Психологія особистості. – К. : Центр учбової літератури, 2021.
5. Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017.