Стаття присвячена аналізу теоретичних і емпіричних досліджень щодо ефективності інклюзивного навчання. У роботі розглянуто міжнародні та національні нормативно-правові підходи до реалізації інклюзивної освіти, зокрема положення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та рекомендації міжнародних освітніх організацій. Особливу увагу приділено систематичним оглядам, мета-аналізам та лонгітюдним дослідженням, які оцінюють вплив інклюзивного освітнього середовища на академічні та соціальні результати учнів. На основі узагальнення наукових джерел зроблено висновок, що інклюзивне навчання не має негативного впливу на учнів без особливих освітніх потреб і водночас може сприяти підвищенню рівня соціальної взаємодії та академічної успішності. Отримані результати підтверджують доцільність подальшого розвитку інклюзивних практик у сучасній освітній системі.