«АСКАНІЯ-НОВА» – ВСЕСВІТНЬО ВІДОМИЙ ЗАПОВІДНИК

Анотація. У статті розглянуто особливості функціонування Біосферного заповідника «Асканія-Нова» як унікального природно-охоронного об'єкта світового значення. Проаналізовано історичні передумови створення заповідника, висвітлено багатство його флори та фауни, зокрема специфіку степових екосистем. Окрему увагу приділено сучасному стану заповідної території, наявним викликам та перспективам збереження біорізноманіття в умовах сьогодення.
Ключові слова: Біосферний заповідник «Асканія-Нова», охорона природи, біорізноманіття, флора, фауна, екологічний моніторинг.

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» – це унікальна природоохоронна територія світового значення, яка поєднує функції охорони природи, наукових досліджень та екологічної освіти. Він розташований у південній частині Херсонської області України, на межі степових зон, і є найбільшим степовим заповідником Європи.
«Асканія-Нова» має статус біосферного заповідника, державної науково- дослідної установи, що входить до системи Національної академії аграрних наук України. Завдяки цьому заповідник виконує комплексні завдання: зберігає унікальні природні комплекси, рідкісні та зникаючі види рослин і тварин, а також слугує важливим центром для наукових досліджень та моніторингу екологічного стану степових екосистем [1].
Значення «Асканії-Нової» важко переоцінити: вона є не лише національним надбанням України, а й об’єктом світового природоохоронного значення. Заповідник слугує моделлю збереження степів і прикладом відновлення та охорони біорізноманіття на міжнародному рівні.
Сучасне використання території включає туризм, науково-дослідну діяльність та охорону природи. Щороку заповідник відвідувало близько 140 тисяч туристів [6], які могли ознайомитися з унікальною флорою та фауною, а науковці – проводити дослідження та експерименти з охорони та відтворення природних екосистем. «Асканія-Нова» є справжнім центром популяризації знань про природу степу, збереження біорізноманіття та сталого використання природних ресурсів.
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Фальц-Фейна був заснований 1898 року Фрідріхом Фальц-Фейном як державна природоохоронна та науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України. Назва «Асканія-Нова» походить від німецького маєтку Асканії, який належав одному з попередніх власників цієї території – герцогу Фрідріху Фердинанду Ангальт-Кетен-Плесському. У 1920-х роках заповідник носив назву «Чаплі», що походить від давнього українського слова «чапеля» або «чапля» – «западина». Сьогодні цей топонім застосовується лише до найбільшого степового підвищення заповідника – Великого Чапельського Поду [1].
Історія території «Асканії-Нової» починається ще у XIX столітті, коли на цих землях оселилися німецькі колоністи Фальц-Фейни, які створили велике вівчарське господарство. У 1874 році Фрідріх Фальц-Фейн заснував зоопарк, а згодом – ботанічний сад, що стало початком формування науково-дослідної інфраструктури заповідника. У 1898 році ділянку цілинного степу вперше оголосили охоронюваною, а 1919-1921 роки ознаменувалися офіційним присвоєнням заповіднику державного статусу. У 1930-х роках через політичні репресії природоохоронна діяльність занепала, проте у 1983-1995 роках заповідник відновив свою роботу та отримав статус біосферного заповідника ЮНЕСКО, повернувшись до повноцінного заповідного режиму [1].
Сучасна територія розвивалася поступово: нині її площа становить 33 307,6 га, з яких 11 054 га відведено під заповідну зону. Територія поділена на три основні частини: Північну, Великий Чапельський Під та Південну, а також включає зоологічний і дендрологічний парки, ботанічний сад, науковий музей та орнітопарк .
Розвиток зоопарку, ботанічного саду та дендрологічного парку відображає наукову і культурну складову заповідника. Ботанічний сад, площа якого становить 167 га, зібрав понад 1000 видів дерев та чагарників і став важливим центром досліджень адаптації рослин до безводного степу. Зоологічний парк включає понад 800 видів тварин, серед яких диких копитних, бізонів, верблюдів, лам та інших, а орнітопарк налічує понад 60 видів птахів, у тому числі рідкісних для України.
Особливу історичну та природоохоронну цінність мають дикі коні Пржевальського, які з’явилися на території заповідника ще у 1899 році за ініціативою Фрідріха Фальц-Фейна. Він прагнув повернути дикого коня в українські степи, і саме з Асканії-Нової ці тварини потрапили до інших заповідників Європи та світу. На Великому Чапельському Поду вони мешкають у природних умовах на великих загороджених ділянках, що дозволяє досліджувати їхню поведінку, не порушуючи природного середовища.
Таким чином, історія «Асканії-Нової» демонструє поступовий розвиток території від приватного господарства до всесвітньо відомого заповідника, де природоохоронна, наукова та культурна складові взаємопов’язані, а коні Пржевальського залишаються символом унікальності і цінності цієї території.
Фауна заповідника «Асканія-Нова» є не лише об’єктом наукових досліджень, а й важливим елементом збереження біорізноманіття українських степів. Тварини мешкають у природних умовах, що дозволяє спостерігати за їхньою поведінкою у степовому середовищі.
У заповіднику зареєстровано близько 1160 видів членистоногих. Герпетофауна представлена 2 видами земноводних (ропуха зелена, жаба озерна) і 7 видами плазунів (ящірка прудка, вужі звичайний і водяний, мідянка звичайна, полози жовточеревий і сарматський, гадюка степова). До аборигенної теріофауни входять, за різними даними, близько 25 видів ссавців, у тому числі лисиця, заєць сірий, тхір степовий, куниця кам’яна, 11 видів гризунів (бабак степовий, ховрах малий, тушкан великий, сліпачок звичайний, хом’як звичайний, хом’ячок сірий, полівка гуртова та ін.) [4, с.114 – 120], 3 види кажанів (вечірниця руда, нетопир карлик, лилик двоколірний), білозубка мала; нерегулярно на заповідній території з’являються вовк, сарна європейська, асканійський олень благородний і дика свиня [7, с. 80].
У різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Серед них є багато раритетних видів тварин, занесених до Червоної книги України та інших природоохоронних документів [5, с. 32]. Особливо цінними є види, що знаходяться під охороною, адже їхня наявність свідчить про високий рівень збереженості екосистеми заповідника.
Загалом, фауна «Асканії-Нової» формувалася в умовах природного степу, що дозволило зберегти тут як типових, так і рідкісних представників тваринного світу. Значна кількість видів мешкає у заповіднику постійно, а частина – трапляється сезонно під час міграцій. Особливу цінність становлять рідкісні види птахів і ссавців, занесені до Червоної книги України та міжнародних охоронних списків. Завдяки цьому заповідник є важливим центром збереження степової фауни та наукових досліджень тварин у природних умовах.
Таким чином, фауна «Асканії-Нової» демонструє велике різноманіття та унікальні особливості видів, поєднуючи як звичайні, так і рідкісні представники степових екосистем, що робить її важливим об’єктом для наукових досліджень, охорони природи та екологічної освіти.
Флора заповідника «Асканія-Нова» відзначається значним різноманіттям і включає як типові степові види, так і декоративні рослини, що зберігають природний комплекс степів України та є об’єктом наукових досліджень.
Флора вищих рослин заповідного степу, за даними різних досліджень, складала 451 – 478 видів [4, с. 131 – 138]. За результатами аналізу попередніх флористичних зведень, поточних реінвентаризаційних обстежень 2003 – 2010 рр. та критичної ревізії гербарних колекцій конспект судинної флори природного ядра заповідника наразі становить 509 видів [8, с. 16].
У заповіднику виявлено 6 видів судинних рослин з Червоного списку МСОП, 9 видів з Європейської Червоної книги, 20 з Червоної книги України, 2 з Додатку І Бернської конвенції (разом – 26 видів) [8, 13 – 30]: Астрагал Геннінга (Astragalus henningii (Steven) Klokov), Астрагал зігнутий (Astragalus reduncus Pall.), Волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleopow), Пісочник жорсткий (Eremogone rigida (M. Bieb.) Fenzl), Жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenica (DC.) Andrz. ex Czern), Залізняк гібридний (Phlomis hybrida Zelen.), Залізняк скіфський (Phlomis scythica Klokov et Des.-Shost.), Зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma Mill.), Плодоріжка рідкоквіткова (Orchis laxiflora Lam.), Карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.), Ковила волосиста (Stipa capillata L.), Ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.), Ковила азовська (Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk), Ковила українська (Stipa ucrainica P.Smirn.), Ламкоколосник ситниковий (Psathyrostachys juncea (Fisch.) Nevski), Льонок Біберштайна (Linaria biebersteinii Besser), Плакун чебрецелистий (Lythrum thymifolia L.), Руслиця угорська (Elatine hungarica Moesz), Рябчик малий (Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. f.), Ситник круглоплодий (Juncus sphaerocarpus Nees), Тюльпан скіфський (Tulipa scythica Klokov et Zoz), Тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel), Ферула східна (Ferula orienthalis L.), Часник Реґеля (Allium regelianum A.Becker ex Iljin), Часник скіфський (Allium scythicum Zoz), Щавель український (Rumex ucranicus Fisch. ex Spreng.).
До ІІ видання Зеленої книги України (2009) занесені 5 формацій рослинності асканійського степу: мигдалю степового (Amygdaleta nanae), карагани скіфської (Caraganeta scythicae), ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), ковили української (Stipeta ucrainicae) та ковили волосистої (Stipeta capillatae) [8, с. 13 – 30].
Флора «Асканії-Нової» формувалася в природних умовах південного сухого степу, тому більшість видів – це ксерофітні рослини, пристосовані до посухи, вітрів та різких температурних змін. Особливу цінність становлять степові ковилові угруповання, що збереглися тут у майже первісному стані. Важливим об’єктом є й дендрологічний парк заповідника, у якому ростуть сотні видів дерев і чагарників з різних регіонів світу. Завдяки цьому «Асканія- Нова» залишається одним із провідних центрів вивчення та охорони степової рослинності в Україні.
Таким чином, флора «Асканії-Нової» є унікальною комбінацією степових та декоративних рослин, значна частина яких перебуває під охороною міжнародних та національних природоохоронних списків, що підкреслює наукове та природоохоронне значення заповідника.
Після початку окупації Херсонщини «Асканія-Нова» опинилася в особливо складному становищі. До повномасштабного вторгнення заповідник був одним із найкраще організованих природоохоронних комплексів України й Європи, місцем стабільних наукових досліджень, активного екологічного моніторингу та охорони сотень рідкісних видів. Однак тепер його робота фактично паралізована, а доступ до об’єктивної інформації обмежений. Те, що все ж вдається з’ясувати зі свідчень місцевих, з відкритих джерел показує, що ситуація залишається критичною [2].
Частину тварин було вивезено на територію Росії, зокрема рідкісних копитних. Є дані про загибель окремих тварин, особливо тих, що потребують кваліфікованого ветеринарного догляду чи регулярного контролю стану здоров’я. Через відсутність персоналу, належного фінансування й блокування роботи наукових співробітників у багатьох видів різко погіршились умови утримання
Одна з основних проблем заповідника сьогодні – загроза зникнення тварин та погіршення їхнього фізичного стану. У природному степу деякі популяції можуть ще певний час самостійно підтримувати чисельність, але тварини в зоологічному парку повністю залежать від догляду. Умови утримання порушені, раціони не витримуються, немає стабільного ветеринарного обслуговування. Найчутливіші види – копитні та молодняк – страждають найбільше [2].
Варто згадати і про руйнування та деградацію дендрологічного парку. За даними тих інформаційних джерел, росіяни переоблаштували частину території під господарські потреби, вирубують окремі насадження, пошкоджують інфраструктуру. Дендропарк, який понад сто років підтримувався людською працею, не може існувати без поливу й догляду.
Його унікальні колекції дерев і чагарників наразі під загрозою повної втрати [2].
Відсутність контролю над степовими екосистемами не менш важлива проблема на яку варто звернути увагу. Степ, хоч і здається «диким» та саморегульованим у «Асканії-Новій», але все ж потребує постійного моніторингу, в тому числі спостереження за пожежами, інвазійними видами, змінами мікробіотопів та пасовищних навантажень. У період окупації такі роботи фактично не проводяться, тому відбувається поступове погіршення природних біоценозів [3].
Також бачимо втрату наукової діяльності. Наукові відділи заповідника до війни були центром екологічних досліджень загальноєвропейського рівня. Тепер науковці не мають доступу до території, обладнання частково знищене або вкрадене, регулярні багаторічні дослідження перервані. Це означає втрату унікальних даних про кліматичні й біологічні процеси, які накопичувалися десятиліттями.
Ще однією проблемою є інформаційна ізоляція «Асканія-Нова» та невідомість. Більшість даних надходить із запізненням і в дуже обмеженому вигляді. Це означає, що реальний масштаб шкоди ми дізнаємося лише після деокупації. Уже зараз зрозуміло, що оцінка збитків буде величезною – як у природоохоронному, так і в науковому значенні [3].
Станом на кінець 2024 – початок 2025 року в публічному просторі немає підтверджень, що ситуація покращилася. Усі доступні свідчення вказують на подальше погіршення умов існування тварин, руйнування інфраструктури та зникнення частини колекцій. Українські екологи та науковці підкреслюють, що кожен додатковий місяць окупації завдає непоправної шкоди заповіднику.
Перспективи відновлення «Асканії-Нової» пов’язані передусім із поверненням контролю України над територією. Лише після цього можна буде точно оцінити втрати, розпочати реабілітацію тварин, відновлення колекцій дендропарку, реконструкцію знищених об’єктів та повернення наукової діяльності. Попередні оцінки фахівців свідчать, що відновлення триватиме роками, але в більшості напрямів воно можливе – за умови відновлення фінансування і міжнародної підтримки.
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» – це унікальний природний комплекс світового значення, у якому збережено одну з останніх ділянок цілинного степу Європи. Територія заповідника має виняткове наукове, природоохоронне та освітнє значення, адже тут представлено сотні видів рослин і тварин, у тому числі рідкісних і занесених до міжнародних охоронних списків. Унікальні степові екосистеми, дендрологічний парк та зоологічний парк роблять Асканію одним із найважливіших центрів вивчення та збереження біорізноманіття.
Разом з тим сьогодні заповідник переживає найскладніший період у своїй історії. Окупація призвела до втрати контролю над природними комплексами, до вивезення частини тварин, погіршення умов утримання колекцій та зупинки наукових досліджень. Частина екосистем опинилася під загрозою деградації, а реальні масштаби збитків стане можливим оцінити лише після деокупації.
Попри ці виклики, «Асканія-Нова» залишається символом природної спадщини України та важливою частиною світової мережі охоронюваних територій. Відновлення заповідника після звільнення стане пріоритетом не лише для українських фахівців, а й для міжнародної природоохоронної спільноти, адже збереження цього унікального степового осередку – внесок у глобальну справу охорони природи.
«Асканія-Нова» залишається символом стійкості української природи та важливою складовою світової природоохоронної спадщини. Її збереження та подальше відновлення – це не лише національне завдання, а й внесок у збереження біорізноманіття планети.

Список використаних посилань
1. Асканія-Нова (заповідник) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://surl.li/amypdx
2. Вірлич Є. Як живе заповідник «Асканія-Нова» в окупації: скільки і яких тварин вивезли росіяни, як знищують дендрологічний парк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eco.rayon.in.ua/topics/735281-yak-zhive- zapovidnik-askaniya-nova-v-okupatsii-skilki-i-yakikh-tvarin-vivezli-rosiyani-yak- znishchuyut-dendrologichniy-park
3. Губарева В. Пожежі в «Асканія-Нова». Наслідки воєнної окупації заповідника [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uwecworkgroup.info/uk/fires-in-askania-nova-consequences-of-mili... occupation-of-a-reserve/
4. Заповідники: Заповідники України і Молдови / Відповід. ред. В. Е. Соколов, Е. Е. Сироєчковський, Думка, 1987. – 271 с.
5. Петроченко В. І. Природа України. Тваринний світ. Земноводні. Плазуни : біогеограф. атлас – Запоріжжя, 2014. – 32 с.
6. Природні парки: Асканія Нова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20210926103048/https://www.nationalparks.in.... ovidnyky/biosferni/askaniya-nova/
7. Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. В. Годлевської, Г. В. Фесенка. – Київ, 2010. – 80 с.
8. Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч.1. Біосферні заповідники. Природні заповідники / Колектив авторів під ред. В.А. Онищенка і Т.Л. Андрієнко – К. : Фітосоціоцентр, 2012. – 406 с.