Користувацький вхід

Василь Стефаник. Новела "Новина"

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.


2

Корчева Л.М., вчитель української літератури; Крот О.В., вчитель правознавства

Тема: Василь Стефаник. Новела «Новина»

Мета: розкрити як засобами експресіонізму Василь Стефаник розкриває найважливіші проблеми людства;
розкрити трагедію галицького селянства на прикладі родини Гриця Летючого; розвивати вміння вдумливого читання, аналізу деталей; співставляти та аналізувати явища, визначати актуальність звучання проблем твору; розвивати вміння аналізувати події з правової точки зору, вчити шукати правові виходи із ситуації;
виховувати вміння співпереживати чужому горю, вчитися на чужих помилках; виховувати особистість, що живе за правовими нормами держави.

Тип уроку: інтегрований урок-дослідження з елементами дискусії
Обладнання: портрет В. Стефаника, ілюстрації до новели «Новина», правові документи: Конвенція ООН про права дитини, Конституція України, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс України.

Епіграфи:

«Не убий» (із Біблії)
«Не убий – не занапасти себе – не бери гріха на душу…»

Хід уроку:
І. Організація класу

ІІ. Активізація знань. Етап орієнтації
Познайомившись із новелами В. Стефаника, Іван Франко сказав:
«Василь Стефаник – абсолютний пан форми. В його творах тільки дійсність сумна, але скупана в золоті найчистішої поезії».
- Як ви розумієте вислів Івана Франка?
- Який літературний жанр називається новелою? Які її особливості?
Про свої новели В. Стефаник сказав: «Болю правдивого, сердечного багато не в словах, а за ними, геть далеко за ними»
- Якщо зобразити новели В. Стефаника у кольоровій палітрі, які б кольори ви б використали?
У листі до В. Стефаника О. Кобилянська писала: «Стискаю міцно Вашу
руку, тоту, котра так сильно малює двома фарбами. Чорною і тою, що її лілія носить».
- Про який другий колір говорить Ольга Кобилянська?
Слово вчителя
Ольга Кобилянська була однією з небагатьох, хто у творчій палітрі новеліста, окрім визначальної чорної помітив і білу фарбу, хоча для світлого, ясного, здавалося б письменник не залишив місця. Чорний колір був обумовлений самим матеріалом зображення – бідою і розпукою галицького села на зламі двох століть. В. Стефаник глибоко переймався чужим горем, роз’ятрюючи собі серце «…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки», - писав він, пояснюючи трагедійні начала у своїй творчості.
Одного разу, у листопаді 1898 року, перебуваючи в гостях у Євгенії та
Василя Калитовських, почув звістку, що мов грім, приголомшила всіх: вдівець Михайло втопив у Пруті свою меншу дівчинку, хотів ще втопити й старшу, але – випросилася. Дівчинка прийшла до Калитовських – схудла, змарніла, лише шкіра та кості, та чорні, мов вугіль, стражденні очі.
Слухаючи дівчинку, Стефаник занімів з болю, тулив її до себе, а в очах йому світилися сльози. У цей момент письменник відчув, що мусить сповістити світові, що в його краю є такі «злочинці», мусить зняти з грудей Михайлових той тяжкий намір. Про подію у селі В. Стефаник написав у листі до Вацлава Морачевського, а через деякий час з-під його пера вийшла новела «Новина».

ІІІ. Етап покладання мети
На попередньому уроці ви отримали завдання, які й будуть планом нашого уроку:
- Прочитати новелу «Новина», визначити план сюжетного ланцюжка.
- З’ясувати, в яких творах піднімалась проблема вбивства.(Мистецтвознавці)
- Дати психологічну характеристику, розкрити душевний стан, вмотивованість вчинку Гриця Летючого. (Психологи)
- Визначити художні деталі, через які письменник передає напругу у творі. (Літературознавці)
- Гриць – злочинець чи жертва?
Дати правову оцінку дій Гриця Летючого.
Дослідити порушення прав дитини в українському суспільстві кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Юристи)
Сформулюйте мету заняття та власні очікування від уроку.

ІV. Етап проектування
Вчитель літератури
Готуючись до уроку, ви мали можливість обрати для себе певний елемент дослідження. Тому в процесі підготовки до уроку утворилися такі групи: літературознавці, мистецтвознавці, психологи, юристи, дискусійна група.

V. Етап організації виконання плану діяльності
Людство намагається жити за біблійними завітами, проте злочин однієї людини проти іншої залишається проблемою актуальною, адже криміногенна ситуація залишається напруженою. Так є, на жаль, зараз, так, на жаль, було з самих початків історії, адже ще в Біблії ми читаємо оповідь про злочин Каїна проти брата свого Авеля. Мистецтво відображає дійсність, тому послухаємо повідомлення мистецтвознавців «Проблема злочину в літературі та живописі».

Повідомлення групи мистецтвознавців
Проблема вбивства не раз уже поставала у мистецтві, бо це одна з вічних тем. (Розгляд та аналіз репродукції картини І. Рєпіна «Іван Грозний вбиває свого сина», проблема вбивства у трагедії І. Карпенка-Карого «Сава Чалий», повісті О. Кобилянської «Земля», Т. Шевченко «Гайдамаки», М. Гоголь «Тарас Бульба», Ф. Достоєвський «Злочин і кара»). В цих творах є мотив вбивства, але найстрашнішим є дітовбивство. І тут страшний не людський суд, а суд власний, своєї совісті. Розривається серце батька (Іван Гонта, Тарас Бульба) на шматки, бо відбувається внутрішня боротьба між почуттями та громадянським обов’язком, присягою. Серце Гриця Летючого крається на шматки, бо вчинив страшний злочин через безпросвітну безвихідь.
Вчитель правознавства
Злочин – не лише морально – етичне поняття, а й юридична категорія.

Бесіда з учнями за питаннями:
1. Дайте визначення поняття злочин.
2. Які види злочинів вам відомі?
3. Яка юридична відповідальність наступає за скоєні злочини?
Повідомлення групи психологів
Звістка потрясла усе село. На страшний злочин ідуть психічно травмовані люди в стані афекту. Гриць Летючий – цілком нормальна людина, з нормальною психікою, до того ж вчиняє злочин не в стані афекту, не під гарячу руку, а свідомо, із заздалегідь обдуманим наміром. Життя Г. Летючого стало нестерпним після смерті дружини, він мучився разом із дітьми протягом двох років, проте не зумів пробити міцну стіну злиднів. Від безсилля щось змінити в становищі сімї стає злим, приходить у відчай. «Цієї хати і чума збояла би си». Він постійно дорікає дітям. Кинувши дітям кусень хліба, Гриць потряс хату страшними прокльонами, які пронизують хати холодом і страхом, проте діти вже звикли до батькових слів і не звертають на них увагу. Через великі душевні страждання відшукав Г. Летючий єдиний, на його думку, вихід – смерть. Смерть – єдиний порятунок як для Гриця, так і для його дітей. Після злочину Гриць відчуває певну полегкість, але вона миттєва, це своєрідний спад після важкого душевного перенапруження. Звичайно, Гриць розкаявся. Але чи мав він інший вихід? Гриць переконаний, що меншій донечці вже краще, проте дає останні батьківські настанови Гандзуні. Це ще раз переконує, що Гриць – людина, яку життя загнало в глухий кут і він не зумів із нього самостійно вибратися.

Вчитель літератури
Прочитавши новелу «Новина», М. Горький сказав: «… як коротко, сильно і страшно пише ця людина».
В чому ж сила Стефанівської манери письма?
Повідомлення групи літературознавців
Величезну роль у новелах В. Стефаника займає художня деталь.
Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору.
Описуючи дітей автор не подає детальної портретної характеристики, а використовує одну промовисту портретну деталь – очі: «лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я». Лише глибокі, стражденні очі, які були живими. В думках батька з’являється слово «мерці», що стає зав’язкою новели. Зринувши підсвідомо у пригніченому батьківському мозкові від жалюгідного вигляду дітей, слово вже не відпускало Гриця і швидко збагачується новими смисловими відтінками.
Від думки про живих мерців через безвихідь становища утверджується в свідомості Гриця думка про приреченість дітей. Він молиться, аби позбутися від страшної думки, проте вона не відпускає. Батько усвідомлює, що голодної смерті не відвернути.
Щоб передати горе батька, його боротьбу із самим собою, автор використовує ще одну деталь – образ-символ «камінь»: «чогось йому так стало, якби йому хто тяжкий камінь поклав на груди», «не дивився на світ, лише на той камінь, що давив груди», «камінь на грудях став іще тяжчим».
Стан батька після вбивства донечки передається ще однією художньою деталлю. На шляху Гриця річка, яку він не в силах перейти. Він задеревів, а відтак усвідомив свій вчинок, камінь лише на коротку мить впав з душі, і повернувся назад – уже назавжди, бо суд людський для Гриця уже не важливий, важливішим є суд власним: своєї совісті, сумління.
Хоча загальний тон новели – чорний, проте є «фарба, що її лілея носить» - це усвідомлення свого вчинку Грицем.

Міні-дискусія
Вчитель літератури
У новелі «Новина» до глибини душі вражає не лише зовнішній конфлікт, а й надзвичайний за силою напруження конфлікт внутрішній – трагічне роздвоєння в душі батька: дати дітям повільно сконати в голодних муках чи позбавити їх цих нелюдських страждань.
Проблемне дискусійне питання:
Гриць Летючий – злочинець чи жертва?
Вчитель правознавства
Г. Летючий вбив дитину – він злочинець, але він є жертвою соціальних обставин тогочасного суспільства. Проблема знедолених родин, які є за межею виживання сьогодні є досить актуальною. В цій родині постраждали перш за все діти: одну доньку вбиває батько, інша – приречена на соціальне сирітство.
Права дітей XXI століття захищає закон: Конвенція ООН про права дитини, Конституція України, Сімейний кодекс, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та інші НПА.
Мовою документів
Повідомлення групи юристів
Вчитель правознавства
Які порушення прав дитини зафіксував В. Стефаник?
Робота в групах
Перша група юристів
Як можна було б допомогти Г. Летючому? (матеріали див. додаток)
Друга група юристів
Які ви бачите шляхи виходу з життєвої ситуації, що склалася? (матеріали див. додаток)

VІ. Етап підсумковий
Покалічені життям, затуркані бідою і безвихіддю, герої В. Стефаника мають здорову мораль. Світло від високості малої людини у творах В. Стефаника таке потужне, що його не можна на помітити, це і є барва, «що її лілея носить» (за О. Кобилянською).
Філософи ХХ ст.. розмірковують про поведінку людини в екстремальних ситуаціях – це філософія екзистенціоналізму. Філософи –екзистенціоналісти (Камю, Сартр, Шопенгауер) висловлюють і доносять до читачів важливу ідею індивідуальної відповідальності за все, що з нею відбувається.
Ніяка людина, ні за яких умов не має права на злочин, бо «ти знаєш, що ти - Людина» (В. Симоненко)

VII. Домашнє завдання
1. Достатній рівень. З художньої літератури доберіть приклади правопорушень та дайте їм правову оцінку.
2. Високий рівень. Прокоментуйте слова Джона Стейнбека: «Трагедія людства полягає в тому, що воно розв’язує проблеми Космосу, не розв’язавши ще земних проблем». Визначте головні морально-етичні проблеми людства та спробуйте спроектувати шляхи їх вирішення.

Додаток (матеріали групи юристів)

Куди звернутись?
“Я-людина, хоча ще дитина. І байдуже, чи я тільки-но з’явилась на світ, чи мені 5 місяців, чи 16 років. Я живу. Маю право жити. Я вслухаюсь в світ, вдивляюсь в його, часом, не такі вже й добрі очі, вростаю в нього своїми думками, мріями, почуттями. Я стаю його часткою. Нехай і малесенькою. Але серед океану слів хтось почує і мій голос. Нехай тихий, але в ньому та незвідана сила, якої не збагнути Вам, дорослим, заклопотаним власними справами, турботами... Я особистість, і ви маєте прислухатись до мене, почути, помітити мене! Я творю свій світ, він схований десь далеко-далеко, на межі між вічністю і реальністю. І однаково, чи білий він, чи чорний – ніхто не має право нівечити його.
Я маю чисту душу. Не знищену гріхом, зрадою, заздрістю, не заплямовану підлістю, ненавистю і брехнею. Вона не стоїть на колінах перед блиском золотих монет, не прагне володіти імперіями, мільйонами людей, не торгує своєю честю та гідністю. Вона вільна від суєти. Ви можете насміхатись. Ви можете сто раз вторити “Ти ще мала. Що ж бо ти знаєш про своє життя...” Та хай відповість Вам Господь: “..Коли не навернетесь і не станете, як діти, - не ввійдете в царство Небесне” (Євангеліє від св. Матвія 18:3).
Мені не байдуже горе пораненої пташки і скривдженої людини, розпач Землі, що задихається від диму електростанцій і хімічних заводів. Я ж бо вірю в казку, я ж бо переконана: добро перемагає зло.
Я – проти зла, проти воєн і насильства, проти фальші і лицемірства, проти сварок і образ. Зазирніть мені в вічі і збагнете: я хочу бачити світ лише добрим, щасливим, усміхненим. Не розбивайте моїх рожевих мрій. Бо ж, зрештою, не так вже й мало залежить від Вас...

Дитина
P.S. Хто ж, як не Ви, захистить мене?”

Приблизно так би виглядав лист дитини до людини дорослої. А кому його адресувати? Як задовго чекати нам на цю відповідь? Та чи прийде вона? Чи знайде хвилинку вільного часу дорослий світ? До кого має звернутись дитина по допомогу?
У нашому законодавстві говориться, що держава захищає права дитини, дотримується Конвенції і контролює її дотримання. Але це все в ідеалі. Не існує ще в Україні такої організації, яка б дійсно постійно, системно захищала права дитини, відстоювала їх, контролювала дотримання Конвенції ООН про права дитини.
Так, існують, звичайно, служби у справах неповнолітніх, різні організації та органи, фонди та служби, але всі вони не несуть тієї лепти, яку б хотілося бачити. Багато зараз у засобах масової інформації друкують телефонів довіри, адрес різних організацій, але постійної, державної, керованої вищими органами організації, яка б насамперед захищала права дитини, немає.
Нащо ж тоді було приймати і ратифікувати Конвенцію ООН про права дитини, якщо діти не знають своїх прав, їх не дотримуються й дорослі?
Можливо, правильно зробили США, коли не прийняли Конвенцію, бо чесно признались, що не можуть гарантувати дотримання й виконання всіх прав та обов’язків перед дітьми.
Але надія є, зараз створений проект про утворення такої потрібної всім нам організації, але це лише проект, скільки його будуть узгоджувати та обговорювати ніхто не знає, але все ж таки це вже щось.
Поки що якусь частину обов’язків цієї майбутньої організації виконують інші органи. Це служби у справах неповнолітніх – спеціальні органи, які існують крім органів опіки та піклування, прокуратури і суду, для захисту справ неповнолітніх в кожному місті чи районі.
Згідно із законом України такі Служби у справах неповнолітніх створюються при місцевих радах народних депутатів. Співробітники цих служб ведуть облік так званих “неблагополучних сімей” і слідкують за розвитком неповнолітніх у цих сім’ях.
Інформацію про дітей з цих сімей служби можуть отримати від шкіл, поліклінік, і також самих неповнолітніх, які звертаються до них безпосередньо або використовують телефони довіри. По находженні сигналу про порушення батьками (чи особами, які їх замінюють) прав дитини Служба у справах неповнолітніх створює комісію у складі працівника Служби, спеціаліста у справах дитинства, психолога, а іноді і працівника міліції, і відвідує помешкання, де проживає неповнолітній з сім’єю. Члени комісії проводять бесіду з батьками, родичами, сусідами, а також, з дозволу батьків, з самими неповнолітніми.
У разі, якщо конфлікт не вдається ліквідувати за допомогою бесід та інших заходів впливу, служба у справах неповнолітніх має право звернутись до прокуратури чи суду для порушення справи про позбавлення батьківських прав. У виключних випадках, коли існує реальні загроза життю чи здоров’ю дитини, служба у справах неповнолітніх може негайно вилучити дитину з сім’ї до вирішення судом справи про позбавлення батьківських прав. Разом з тим, треба розуміти, що кожен таких випадок є дуже складним для тих, чиї долі він зачіпає, так і для соціальних працівників.

Корисні адреси
Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав людини і дитини. Але куди звернутися, щоб дістати допомогу? Населення не знає відповіді на це питання. Тому в нагоді можуть стати адреси деяких міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому. Ось деякі з них:

Рада Європи (Council of Europe)
BP 431 R6, F-67006, Strasbourg Cedex, France.
Тел.: +33 88 412000

Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation)
70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium
Тел.: +32 2 736 8405

Всесвітня асоціація “Школа як знаряддя миру” (The World Association for the School as an instrument of Peace (EIP))
5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland
Тел.: (41 22) 736 44 52

Європейський культурний фонд (European Cultural Foundation)
Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam, The Netherlands
Тел.: +31 20 676 0222

ЮНІСЕФ – Великобританія; Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; Save The Children Fund).
UNICEF-UK, 55 Lincoln’s Field, London WC2A 3NB, UK

Українські організації:
Українська асоціація “Міжнародна Амністія”
293720, м. Дрогобич, майдан Ринок, 6, офіс УАМА
Тел: (03244) 3-83-29;

Представництво ООН в Україні
252015, Київ, вул. Січневого Повстання,6
Тел.: (044) 293-93-63

Міжнародний фонд “Відродження”
254053, Київ – 53, вул. Артема, 46
Тел.: 216-25-96

Всеукраїнський комітет захисту прав людини
Київ, вул. Косіора, 10
Тел: 216-73-10

Міжнародне Товариство з прав людини
Київ, площа Лесі Українки, 1/214
Тел.: 296-82-95

Центр інформації і документації Ради Європи
Київ, вул.. Сакса ганського, 41
Тел.: 228-77-79

Українська Правнича Фундація (Український центр з прав людини)
250005, Київ, вул. Червоноармійська, 64
Тел.: 227-3518, 224-35-18

Афоризми та вислови, народні прислів’я про права дитини

Світ не загрієш,
Світ не одягнеш,
Світ не нагодуєш,
Але не відпускай голодну дитину,
Не подавши їй шматка.
Не залишай голодну дитину –
Хоч рукою її прикрий,
Не кидай змерзлу дитину, не зігрівши її.
(Грузинська народна пісня)

Хто не поважає молодшого – той і старшого не буде поважати.
(Туркменське народне прислів’я)

Українські народні приказки:

Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.
Не доспи, не доїш, я дитину потіш.
Умієш дітей родити – умій же їх навчити.
Любо й ненці, як дитина в честі.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то й не навчиш і в подушках.
Учи дітей не страшкою, а ласкою.
Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче й горює.
З хати по нитці – сироті свитина.
Сирітська сльоза не капає дарма.
Як батька покинеш, то й сам загинеш.
Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Вислови видатних людей про дітей
Майбутнє нації в руках матерів. (О. Бальзак)
Життя коротке, але людина знов і знов переживає його у своїх дітях. (В.Сухомлинський).
Сім’я – це первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро (В. Сухомлинський)
Ставлення до дітей – міра духовної гідності людини. (Я. Бриль)
Немає на землі більш урочистого, ніж дитяче лопотання. (В. Гюго)
З усіх аморальних стосунків – ставлення до дітей, як до рабів, є найаморальнішим. (Гегель)
Старих шануй як батька, а молодших – як братів своїх. (В. Мономах)
Давайте менше говорити про обов’язки дітей, а більше про їхні права. (Ж.-Ж. Руссо).
Ми не повинні підноситися над дітьми, ми гірші за них. І якщо ми навчаємо їх будь-чому, щоб зробити кращими, то й вони роблять нас кращими, спілкуючись з нами. (Ф. Достоєвський)
Багато діточок саме тому потрапляють до державних установ, бо вдома їх б’ють, мучать, морять голодом й принижують. (Д. Варга)
Ласкою завжди досягнеш більшого, ніж грубою силою. (Езоп)
Найгірше, чого може навчитись молодь – це легковажність. Бо остання породжую ті задоволення, з яких виростають вади. (Демокріт)
Дайте дитинству дозріти в дітях. (Д. Дідро)

Мовою документів

Конвенція про права дитини

Набула чинності для України з 27 вересня 1991 року

Стаття 16
1. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Стаття 18
1. Держави-сторони докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
2. З метою гарантування та сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, держави-сторони надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.
3. Держави-сторони вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми.

Стаття 19
1. Держави-сторони вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
2. Такі заходи захисту у випадку необхідності включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також у випадку необхідності початку судової процедури.

Стаття 20
1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.
2. Держави-сторони відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.
3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання ("кафала", за ісламським правом), усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання дитини, її етнічне походження, релігійну та культурну належність і рідну мову.

Стаття 21
Держави-сторони, які визнають і/чи дозволяють існування системи всиновлення, забезпечують, щоб, найкращі інтереси дитини були враховані в першочерговому порядку, і вони:
а) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні власті, які визначають згідно із застосовуваним законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має відношення до справи і достовірна, що всиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і що, якщо потрібно, заінтересовані особи дали свою усвідомлену згоду на всиновлення на підставі такої консультації, яка може бути необхідною;
б) визначають, що всиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла б забезпечити її виховання або всиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим;
в) забезпечують, щоб у випадку всиновлення дитини в іншій країні застосовувалися такі самі гарантії і норми, які застосовуються щодо всиновлення в межах країни;
г) вживають всіх необхідних заходів з метою забезпечення того, щоб у випадку всиновлення в іншій країні влаштування дитини не призводило до одержання невиправданих фінансових вигод, пов'язаних з цією особою;
д) сприяють у необхідних випадках досягненню цілей цієї статті шляхом укладення двосторонніх і багатосторонніх домовленостей або угод та намагаються на цій підставі забезпечити, щоб влаштування дитини в іншій країні здійснювали компетентні власті чи органи.

Стаття 27
1. Держави-сторони визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
2. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
3. Держави-сторони відповідно до національних умов в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права та у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
4. Держави-сторони вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину, як всередині держави-сторони, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають у різних державах, держави-сторони сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.

Автор: 

Корчева Людмила Миколаївна, вчитель української мови та літератури Запорізької ЗОШ № 75

Людмило Миколаївно. дякую за грунтовно розроблений урок та вдало інтегрований з правознавством.

Прекрасна розробка уроку. Скористаюся на позакласному читанні в 10 класі, адже залишили тільки "Камінний хрест" (академічна програма). Дякую.

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі