Ім’я знаменитого українського письменника Михайла Коцюбинського (1864-1913) напевно відоме кожному в нашій країні. Дітям читають його казку “Хо”, а школярі вивчають твори “Тіні забутих предків”, «Fata morgana» та багато інших. Проте в національному рейтингу “Великі українці” наш земляк зайняв всього лише 73-е місце. Можливо, ми замало знаємо про цю людину?
Жителям нашого міста Михайло Коцюбинській особливо близький, адже саме в Чернігові зберігся будинок Михайла Михайловича, створений чудовий літературно-меморіальний музей. На Болдиній горі знаходиться могила М.Коцюбинського і його дружини – Віри Дейши. Тут до цього часу живуть його нащадки. Відомо, що Михайло Михайлович народився у Вінниці в бідній сім'ї дрібного чиновника, дитинство провів в українських містечках і селах Поділля, по місцю служби батька.
У 1880-му закінчив духовне училище, проте продовжити освіту не зміг за сімейними обставинами - батько до цього часу втратив роботу, мати осліпла. Щоб прогодувати сім'ю, майбутній письменник був змушений зайнятися приватними заняттями, а свої знання посилено поповнював самоосвітою.
Ще в дитинстві М. Коцюбинський захопився українською і російською народною літературою, в 80-х роках приймав участь у «ходіння в народ». До цього часу відносяться його перші літературні спроби, написані під впливом творчості Марко Вовчка та Івана Нечуй-Левицького.
В кінці 90-х років М. Коцюбинський вирішує серйозно зайнятися літературною діяльністю, здійснює поїздку до Західної України (у Галицію), знайомиться з І.Франком, починає співпрацю з журналами «Дзвінок», «Зірка», редагує газету в Житомирі. У 1900 р. Михайло Михайлович переїздить на постійне проживання до Чернігова, де насилу отримує місце статистика в губернській земській управі.
Коцюбинський проявив себе в суспільно-політичному житті міста, як голова Чернігівського філіалу суспільства «Просвіта», організовував концерти, на вечори в його затишному будинку збиралася місцева інтелігенція. Він багато зробив для збереження архіву Чернігівської гімназії, для вивчення чернігівського періоду життя письменника Гліба Успенського, який в ній навчався. Літературні гонорари Михайла Коцюбинського були мізерними, майже єдиними коштами для існування була служба, однак він міг дозволити собі подорожувати по Європі (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Італія), а останніми роками лікувався на острові Капрі, де потоваришував з Максимом Горьким. У родині Коцюбинських було четверо дітей: Юрій, Оксана, Ірина, Роман.
Літературознавці розділяють творчість письменника на два періоди: перший охоплює повісті та розповіді 90-х років, коли Коцюбинський писав в народному дусі і реалістичному стилі, та другий, - від 90-х до самої смерті в 1913 р.,- коли він проявив себе як майстер-імпресіоніст. До творів першого періоду відносяться: повість «На віру», розповіді «П’ятизлотник», «Ціпов’яз», «Хо», «Для загального добра», «Відьма» та ін., а також декілька розповідей для дітей («Харитя», «Маленький грішник» та ін.). Прагнення до психологічного аналізу знаходимо у Коцюбинського в етюді «Лялечка», в імпресіоністських розповідях «Поєдинок», «Цвіт яблуні». До речі, саме в Чернігові письменник створив свої кращі твори, зокрема: неперевершений художній документ про революцію на селі — повість «Fata morgana», знамениті “Тіні забутих предків” та інше.
Михайло Коцюбинський помер 25 квітня 1913 року. Поховати його зібралася половина Чернігова. Смерть письменника обірвала ряд розпочатих їм, але незавершених робіт. У його архівах знайдено багато нарисів і записів, збереглися також листи, які тільки тепер видаються повністю і представляють неабиякий біографічний і художній інтерес. Вийшли у світ ліричні „Листи М. М. Коцюбинського до дружини”...

Предмети: Українська література

Класи: 10 клас