Тема: Творчість Адама Міцкевича – апогея польського романтизму. Перебування в Росії й Україні. Природа та людина у «Кримських сонетах» А.Міцкевича.
Мета:
 донести до свідомості школярів красу та багатство поетичного слова Адама Міцкевича, дати можливість повного уявлення про його духовний світ;
 вчити висловлювати свої думки логічно, послідовно; вміти аналізувати і разом з тим отримувати естетичну насолоду від читання поетичного тексту;
 виховувати любов, інтерес до поетичних творів.

Обладнання: колекція портретів А.Міцкевича, тексти «Кримських сонетів», карта Криму, репродукція картини І. Айвазовського «Алушта. 1890», ілюстрації до сонетів, листівки з краєвидами Криму, мультимедійний пристрій, комп’ютер, книга Ю.Калугіна «Он между нами жил…» (Повесть о Мицкевиче) – Крымиздат – Симферополь, 1962, репродукція «Адам Міцкевич на скелі Аю-Дагу», комп’ютерна презентація «Життя Адама Міцкевича»
Тип уроку: урок-дослідження.
Словник: Сонетний цикл
Хід уроку
I. Сприйняття і засвоєння учнями нового матеріалу.
Вступне слово вчителя
Багата й цікава історія України, мальовнича природа, волелюбність наших предків приваблювала до себе загарбників, які безжально грабували наші землі, але вона ж і надихала зарубіжних майстрів слова, які присвячували поетичні рядки нашим співвітчизникам. Його ім’я серед тих постатей, якими пишається Польща – Адам Міцкевич. Поет, перший польський романтик. Його роль для польської літератури можна порівняти з роллю Пушкіна для російської літератури, Шевченка – для української. Міцкевич, безперечно, був родоначальником нової польської літератури і нової польської мови.
Однак значення Міцкевича не вичерпується його літературною діяльністю. Міцкевич був передовим політичним діячем свого часу. Він стояв у центрі польського революційного руху. Сьогодні ми познайомимось з особистістю і творчістю польського класика. Для зручності роботи на уроці ви отримали пакет документів, на які й будем опиратися і працювати. (В кожного учня – папка з усіма матеріалами – схеми, тексти творів, словник літературознавчих термінів)
І. Повідомлення групи біографів.
1-й біограф. Народився майбутній поет 24 грудня 1798 року на хуторі Заосся біля міста Новогрудка, що входить нині до складу Білорусії. (Слайд 2, 3) Раніше білоруські землі належали Литві, тому Міцкевич і називає своєю батьківщиною Литву. Батько його, Микола Міцкевич, адвокат, належав до дрібнопомісної шляхти. У будинку Міцкевичів жили волелюбні традиції польських патріотів. Микола Міцкевич сам брав участь у народно-визвольному повстанні 1794 року під керівництвом Тадеуша Костюшка й намагався прищепити почуття патріотизму та волелюбності своїм дітям. Багато цікавих легенд і повір’їв чув юний Адам і від Блажея, значення якого для поета можна порівняти зі значенням Орини Родіонівни для Пушкіна. Розвитку поетичної уяви Міцкевича сприяла й мальовнича природа околиць Новогрудки.
2-й біограф. Після закінчення школи Адам вступив на фізико-математичний факультет Віденського університету (Слайд 4), а навесні 1816 року перейшов на історико-філологічний факультет, що його закінчив у 1819 році. Серед професорів університету були видатні учені й громадські діячі. Тут читав лекції Йоахім Лелевель – родоначальник польської історіографії (пізніше став його близьким другом), брати Снядецькі та ін. Потім Міцкевич вчителював у Ковно (нині Каунас), 1819-1823р.
З 1817 року брав участь у створенні й діяльності патріотичних молодіжних гуртків ("прихильників чеснот"), найбільш значними творами цього періоду були "Пісня Адама"– гімн філоматів, "Пісня філаретів", написав для них низку програмних віршів, зокрема "Оду до молодості" (1820), (Слайд 5) перейняту романтичним ентузіазмом молоді, що мріяла про боротьбу за волю. Вихованець Вільнюського університету, він вступив у таємне польське товариство молоді - "філоматів", що у своїй програмі проголошували прагнення до знань, але насправді прагнули до визволення й об'єднання ідеї і теми, намічені в баладах, Міцкевич розвинув згодом у своїх великих творах цього періоду: у поемах «Гражина» і «Дзяди» (2 і 4 частини).
3-й біограф. У 1822 році був виданий перший том творів поета, до якого увійшли його балади та романси.
У 1823 "Філоматів" і близьких до них "філаретів" заарештували, ув'язнили, а восени 1824 року засудили до різного ступеня покарань. Міцкевича не вислали у Сибір, не віддали у солдати. Йому було наказано вирушити до Петербурга. (Слайд 6) У 1824 році висланий з Литви і до 1829 року перебував у Росії (Петербург, Одеса, Москва, знову Петербург), де зблизився з учасниками декабристського руху (К. Ф.Рилєєв, О.О. Бестужев) і видатними письменниками (О. С. Пушкін і ін.), що високо оцінили його талант. Міцкевич пробув у Петербурзі близько трьох місяців, а потім його послали до Одеси, де він мав посісти посаду викладача в ліцеї Рішелье. (Слайд 7) Вільних місць не виявилося. Одеське заслання важко було назвати суворим. Тут Міцкевич стає завсідником салонів і закохується в Кароліну Собанську. З Петербурга надійшло розпорядження не залишати неблагонадійного поета в Одесі – влада побоюється, що він справляє поганий вплив на одеську громаду поляків – а відправити його до глибинних губерній Росії. Поки тривало листування щодо подальшого місцеперебування Міцкевича, він відвідав Крим, що справив дуже сильне враження на поета й надихнув його на створення прекрасного циклу «Кримських сонетів».
4-й біограф. Вибір жанру (сонет) мав для поета дуже велике значення. У 20-х pp. у зв'язку з боротьбою класицистів із романтиками з'явився ряд статей Ф. Б. Гоффмана, в яких автор глумився над Ф. Петраркою, називаючи його поетом «малозрозумілим», і над сонетом як «формою класично недосконалою» («Вісник Європи», 1826). Це було спрямовано проти романтиків. Вибравши сонет, Міцкевич долучився до суперечки на боці романтиків. Польська критика неоднозначно оцінила «Кримські сонети». Романтики зустріли їх захоплено. Коли Міцкевич повернувся з Криму, він довідався, про своє призначення до канцелярії московського генерал-губернатора. (Слайд 17, 18) Дорогою до Одеси взимку 1825 р. Адам Міцкевич відвідав Київ, побувавши на знаменитому київському Контрактовому ярмарку. (Слайд 14) У Києві Адам Міцкевич зустрічався з революційно налаштованими людьми, а також познайомився з історичними визначними пам’ятками найкрасивішого міста на Дніпрі, побував у святій Лаврі, в селі Стеблеве на Київщині. Побував поет також у Єлисаветграді (нині Кіровоград).
Тим часом у Росії вийшла книга Міцкевича «Сонети» (1826) з циклом «Кримські сонети», (Слайд 22) що вразили читача пишнотою пейзажних картин, проникнутих ліризмом, образом героя «пілігрима», який сумує за покинутою батьківщиною, і новими для польської поезії східними мотивами.
5-й біограф. Після дев’яти місяців перебування в Одесі він мав їхати до Москви за новим призначенням. Добре, що до Москви, а не до Петербурга, де поет цілком міг розділити долю декабристів. В Москву Міцкевич прибув у грудні 1825 р., за два дні до початку повстання декабристів у Петербурзі. Поразку декабристів він пережив дуже тяжко, і тому, що співчував цьому рухові, і тому, що хвилювався за власну долю, оскільки сам мав знайомства серед декабристів. Він важко переживав жорстоку розправу Миколи І з героїчними революціонерами. Спочатку Міцкевич жив у Москві усамітнено, спілкуючись лише зі своїми віденськими друзями-філоматами. Навесні 1826 року Міцкевич познайомився з московським літератором Миколою Поленим, який ввів його до літературних кіл Москви. Міцкевич зблизився з найвидатнішими представниками російської літератури — Баратинським, Веневітіновим, В’яземським, Соболевським та іншими. Після того як вляглася хвиля арештів, Міцкевич налагоджує зв'язки з літературними колами Москви та Петербурга, знайомиться з Пушкіним і Жуковським, працює в кількох журналах і виступає з проектом польськомовного часопису «Ірида».
6-й біограф. Міцкевич мріяв знову побувати на Київщині, подихати, за його словами, повітрям України. Але обставини склалися так, писав він, що довелося о – місцями. Шлях лежав через інше українське місто – Харків. (Слайд 15) У Харкові Міцкевич знайомиться зі студентами університету, з викладачем польської мови, майбутнім деканом і ректором, українським поетом Петром Петровичем Гулаком-Артемовським. Перебуваючи в Україні, Адам Міцкевич знайомиться з українською історією, фольклором, з українцями. Під впливом цього знайомства з'являється балада "Чати" і починається робота над відомою поемою "Конрад Валленрод".
7-й біограф. У жовтні 1826 року відбулося знайомство Міцкевича з Пушкіним, що потім переросло в щиру дружбу. 12 жовтня 1826 року він був присутній при читанні Пушкіним «Бориса Годунова» у поета Д.Веневітінова. Пізніше, дізнавшись про смерті Пушкіна, Мицкевич послав Дантесу виклик на дуель, вважаючи своїм обов’язком наказати убивцю свого першого друга». (Слайд 23) По п'яти роках заслання Міцкевичу дозволено виїхати за кордон, але без права в'їзду до Польщі. Він їде спочатку до Німеччини, потім до Швейцарії та Італії. 1834 р. А.Міцкевич одружився з Целіною Шимановською, у них народилися дочка Марія, сини Владислав та Юзеф. У березні 1829 року Міцкевич виїхав у подорож до Західної Європи. Він відвідав Німеччину, Італію, Швейцарію, зустрічався з Ґете та Шлеґелем, слухав лекції Гегеля. (Слайд 8,9,10) У 1840-ві роки займається публіцистикою та викладацькою діяльністю. У 1855 р. вирушає в Константинополь, щоб взяти участь в російсько-турецькій війні. У кінці XIX століття у Львові на площі його імені встановлено один з найкращих пам'ятників в Україні. Пошесть холери поклала Міцкевича в могилу 26 листопада 1855 року. Його тіло перевезли до Парижа, а через 40 років перепоховали у Вавельських підземеллях у Кракові. (Слайд 12)
Твори Адама Міцкевича широко відомі і знані в Україні. Ними захоплювалися Т.Г. Шевченко і Леся Українка, І. Франко і М. Коцюбинський; його твори на українську мову перекладали П. Гулак-Артемовський і М. Старицький, І. Франко і П. Тичина, М. Бажан і А. Малишко, М. Рильський. (Слайд 20, 21)
II. Вчитель.
1. Актуалізація опорних знань. Перш ніж відправитись у подорож разом з Адамом Міцкевичем у Крим, згадаймо: (Слайд 26 )
 Що таке сонет? (Сонет – ліричний вірш, який складається з 14-ти рядків 5-стопного чи 6-стопного ямбу)
 Коли він з'явився в літературі? (В Італії, на початку ХІІІ століття і пов'язаний з творчістю Петрарки і Данте)
 Хто звертався до цього жанр? (В.Шекспір, Мікеланджело, П.Ронсар, І.Франко, М.Зеров, М.Рильський, Є.Маланюк, А.Малишко)
2. Робота зі словником літературознавчих термінів.
Сонетний цикл – це низка віршів, об´єднаних автором за жанровим, ідейно-тематичним принципом або спільністю персонажів. Кожен твір, що входить до складу циклу, може існувати окремо, проте внаслідок такого вилучення втрачається цілісний художній зміст циклу. До складу сонетного циклу входять твори, об´єднані спільним жанром (сонет), спільною думкою, настроєм та, як правило, образом ліричного героя. Серед різних видів сонета виділяються два головних італійський та англійський. Італійський складається з двох чотиривіршів (катренів) і двох тривіршів (терцетів). Англійський сонет має три катрени з перехресним римуванням і заключний двовірш. Окрім того, «класичний» сонет вимагає «високої» лексики, точних і рідкісних рим.
3. Повторення. Пригадаймо риси романтизму.

поривання до ідеалу

Яка риса є визначальною, головною? (Поривання до нового, небаченого, позамежного)
Саме ця риса стала визначальною і для поезії Міцкевича. Його ліричний герой прагне до боротьби з буржуазною байдужістю, ситістю, шукає співзвучний власній душі стан у природі і знаходить у морі, в бурі, у вітрі, в горах. Герой Міцкевича, як і герой Байрона, гнаний з батьківщини. Але це не нудьгуючий Чайльд, а нескорений пілігрим, що відкриває своє серце всім стихіям, прагне злитися з ними воєдино.
Поет вслуховується в відгомін історичних віків Росії. України і передусім — рідної Польщі: звертається до фольклору, аби в ньому відшукати героїв, що зачепили б за живе читача, збудили в нього, почуття справедливості – гордості за власний народ.
4. Вчитель. Крим – земля поетів. В це віриш, коли згадуєш, скільки поетів оспівали його трепетну красу – О.Пушкін, Леся Українка та інші. Привела сюди доля і польського поета Адама Міцкевича. Яким же побачив Крим Адам Міцкевич? Міцкевич і раніше звертався до жанру сонета, та лише тепер перед читачами виступив справжній майстер, котрий не лише оволодів усіма таємницями складної поетичної форми, а й зробив вагомий внесок в історію її розвитку. Гаряче південне небо, море з усіма його барвами, вигнуті лінії гір, традиції й звичаї місцевих жителів — все це у «Кримських сонетах», це своєрідний «схід у мініатюрі».
Епіграфом до циклу Міцкевич взяв слова Гете: «Хто хоче зрозуміти поета, той мусить піти в поетову країну». Щоб зрозуміти творчість поета потрібно відчути духовний світ митця.( Слайд 24)
Але навіть краса не змогла вгамувати його сум за батьківщиною. Увесь біль поета-вигнанця вилився на сторінках збірки «Кримські сонети», яку співвітчизник автора М. Мохнацький назвав «новим поетичним відкриттям». Це був єдиний позитивний відгук на книгу митця, яку реакційна польська критика засудила, зустріла зі злою ворожістю.
«…я бачив Крим! Я витримав страшенну бурю на морі… Я бачив Схід у мініатюрі.» А.Міцкевич (запис в зошит)
Основна ідея сонетного циклу «Кримські сонети» – ностальгія за батьківщиною. Усі вірші пов’язані між собою образом ліричного героя, духовний ріст якого складає головний інтерес автора. У кожному сонеті є центральні образи-символи.
Новаторство «Кримських сонетів» полягало в тому, що вони ввели в польську літературу новий різновид пейзажної лірики, поєднаної з філософськими роздумами і глибоким описом душевних переживань людини, новий романтичний образ ліричного героя-мандрівника, екзотичний колорит мусульманського Сходу, численні образи та мотиви західноєвропейської романтичної поезії, прийоми та принципи побудови літературного твору, притаманні поетиці романтизму. Епіграфом до «Кримських сонетів» Міцкевич узяв слова Гете «Хто хоче зрозуміти поета, повинен побувати в поетовій країні». Ці слова стануть нам дороговказом в подорожі прекрасною поезією Міцкевича, його країни, де мандрує тернистими шляхами бентежна душа ліричного героя.
 Куди ж він прагне?
 Від чого тікає? Чому сумує?
 Що його хвилює? Які спогади крають серце ліричного героя?
 І що рятує від смерті й самотності його вразливу душу?
Над цими питаннями ми розмірковуватимемо протягом двох уроків. Але перш ніж характеризувати поетичний світ митця, аналізувати ліричний сюжет і характер ліричного героя, визначати риси романтизму в «Кримських сонетах», помилуймося разом з поетом пейзажами рідної України, мальовничого Криму (Слайд ).
Коли люди відправляються на пошуки чогось нового, вони на щось сподіваються, чогось очікують. А що ви хочете взяти для себе із цієї подорожжі лабіринтами поетики Міцкевича? (Приблизні відповіді: познайомитися з життям і творчістю А. Міцкевича – відомим польським письменником; зрозуміти його сонети; цікаво побачити, як польський поет описав красу природи Криму; прочитати і зрозуміти сонети зі збірки "Кримські сонети"; зрозуміти, що таке цикл сонетів).
5. Група географів. Географ 1. Подорожуючи кримськими дорогами, Адам Міцкевич залишав у своєму щоденнику записи, в яких фіксував, що найбільше привертало його увагу.
«Чатир-Даг – найвища гора в пасмі Кримських гір на південному березі: її видно здалеку з різних сторін мало не за двісті верст у вигляді величезної хмари синюватого кольору...»
«У долині, оточеній зусібіч горами, лежить місто Бахчисарай, колись столиця Гіреїв. кримських ханів...»
«Недалеко від ханського палацу підноситься гробниця, збудована в східному стилі, з круглою банею. Серед мешканців Криму існує переказ, що цей пам'ятник Керім-Гірей поставив на могилі невільниці, яку він дуже кохав. Була то ніби полька, з роду Потоцьких…»
«У розкішнім саду серед струнких тополь і шовковиць стоять білі мармурові гробниці ханів і султанів. їхніх жінок і родичів; у недалеко розташованих двох будівлях лежать труни, звалені безладно: вони колись були багато оббиті, тепер же стирчать голі дошки і шматки матерії...»
«Алушта – одне з найпрекрасніших місць Криму; туди ніколи не долітають північні вітри, і подорожній в листопаді часто шукає прохолоди під тінню все ще зелених волоських горіхів...»
«Чуфут-Кале – містечко на високій скелі: будинки, які стоять на березі, подібні до ластовиних гнізд: стежка, що веде на гору. крута і нависла над прірвою. В самому місті стіни будинків майже з'єднуються з ребрами скелі: коли подивишся у вікно, то зір губиться у незмінній глибині...»
«Якщо з височини гір, піднесених у надхмарну височінь, глянути на хмари, що плинуть над морем, то здається, що вони лежать на воді у вигляді великих білих островів. Це цікаве явище я спостерігав з Чатир-Дагу...»
Міцкевич охопив своїм поетичним зором усю розмаїту природу Криму: степ, гори, море... Тож прослідкуємо, яким був маршрут поляка-вигнанця і які твори він написав під враженням красот півострова. (Аналізують список із назвами сонетів, які отримали з пакетом документів, переглядають презентацію, підготовлену групою географів)
1. Акерманські степи (сонет «Акерманські степи»)
2. Мис Тарханкут («Морська тиша (штиль)»)
3. м. Євпаторія («Вигляд гір із степів Козлова»)
4. м. Бахчисарай («Бахчисарай», «Гробниця Потоцької»)
5. пер. Байдарські ворота («Байдари»)
6. м. Алушта («Алушта вдень», «Алушта вночі»)
7. Вершина Чатир-Даг 1527м н.р.м. («Чатир-Даг»)
8. Печерне місто Чуфут-Кале («Дорога над прірвою Чуфут-Кале»)
9. Гора Кікінеїз («Гора Кікінеїз»)
10. м. Балаклава («Руїни замку в Балаклаві»)
11. Гора Аю-Даг («Аю-Даг»)
Учитель. Тож відправляймось у подорож Кримом. (Слайд17,18 )
(Музичний супровід – Шопен Вальс 32 сі-мінор)
Географ 2. Це місто і сьогодні є достойною перлиною Криму. (Демонструє слайди презентації з видами Бахчисарая, Криму) Воно – колишня столиця ханів Гіреїв, кримських правителів. Дуже багато років тому його володарі мріяли про велич та славу Бахчисарая. Але пройшли століття, і від їхніх мрій залишився тільки фонтан, саме він виявився вічним і величним.
Виразне читання сонета «Бахчисарай» (спочатку польською мовою – використати архів сайту YouTube) потім українською у перекладі М.Рильського.)
6. Бесіда за прочитаним.
 Чи збереглася незрівнянна краса Бахчисараю? Знайдіть слова, які підтверджують вашу думку. (Ні, не збереглась. «Великі та німі Гіреїв двір і сад»)
 Яким зображений палац ханів Гіреїв? (Палац мертвий, порожній.)
 Що ж прикрашає мертвий палац? (Фонтан, що «промовляє і шумить». Він єдиний «живий серед царства мертвих». У цих словах звучить докір людству.)
 Символом чого є фонтан? (Символом справжнього кохання, страдницької долі чужинки (чужинця), що гине в нерідній землі.)
 Яка тема цього сонету? (Автор нагадує про духовне спустошення світу. Влада, слава, могутність хана – це одна мить, що швидко проходить. Залишаються лише вічні цінності, насамперед, - кохання.)
 Доведіть, що це – сонет. (Ліричний вірш, 14 рядків, 6-ти стопний ямб, витримується схема римування сонета.)
 Що, на думку поета, вічне, і чому? (Минули століття, час забрав з собою красу, славу, могутність, велич подвигів. Це роздуми над вічними проблемами життя і смерті.)
 У чому особливість зображуваного пейзажу? (Незвичайно красива південна природа.)
 Що стало причиною занепаду палацу? («Через потуги трон і любощів дивани».)
 Який персонаж проступає крізь звукову картину вірша? (Тиша. «Руїна — пише тут на мурах гість незнаний.»)
 Чи може тиша звучати? (Так. Тишу перебивають звуки «літає сарана, повзе холодний гад».)
 Але який звук пробивається крізь тишу віків? («Сльоза його перлова спадає по сльозі і промовля щомить.» А «джерело дзвенить» як прекрасний символ вічної любові.)
 В яких словах звучить ключова думка сонету? (В останніх рядках. Структура сонета передбачає, що 4 строфи його співвідносяться як теза – розвиток – антитеза – синтез. Остання строфа – розв'язка, а останнє слово – ключове.)