Актуальність обраної теми дослідження визначається тим, що вона присвячена вивченню лексичної системи поета, а саме - дослідженню антонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.
Учениця старанно опрацювала наукові матеріали, спромоглася заглибитися у неоднозначні питання обраної теми, оскільки питання лексичної антонімії належать до мало розроблених галузей мовознавчої науки як у теоретичному, так і в практичному плані. Спираючись на сучасні лінгвістичні
тенденції,десятикласниця розробила власні критерії, за якими проводила мовне дослідження за поетичними творами В.Симоненка. Було визначено кількісне співвідношення антонімії загальнонародної української мови з антонімами конкретного письменника, що становить собою відношення загального і окремого в їх нерозривній єдності та взаємообумовленості. Симоненко шляхом протиставлення творить нові мовні одиниці, необхідні для певних художніх поетичних засобів. Цю особливість письма поета дослідниця пояснює його прагненням до образно-художнього синтезу у висловленні своїх думок почуттів, яке реалізується в художній мові.