Користувацький вхід

Сповідь, якої не було

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Полісся, рідне Полісся. Отчий край, де здавна , в лісах мешкали мирні і працьовиті люди-древляни. Це неозорі ліси зі старезними багатовіковими дубами, з білими берізками-нареченими, зі стрункими соснами, з тихими ріками і прозорими струмками. А скільки ягід і грибів, яке розмаїття квітів…
Тут я народилася в звичайній сільській хаті, що ховалася серед мальв, руж, вишневих і грушевих дерев. Наше невелике село Рудня було в 18 км. від райцентру Коростишів. Неподалік села протікала маленька річка Вів’янка, біля якої стелилися левади і пасовиська, льонарські ділянки та смуги верболозів. Вузенька річечка петляла серед комишів, верболозів. А яка була смачна її вода! Дуже я любила слухати гомін осокорів і розгойданих комишів, дивитись, як вітер роздмухує білий пух брунатних кетягів. Через річку була вербова кладка, по берегах м’яким килимом стелився квітучий верес, які запахи навколо; аж паморочиться голова. Трохи далі від річки був ліс, безкінечний ліс.

Автор: 

Опанасюк Любов Андріївна

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі