Круглий стіл
Тема: «Як допомогти дитині затвердити своє «Я».
Мета: виявити знання методів, прийомів та основних складових трудової діяльності дошкільників, розвивати вміння аналізувати свою діяльність та діяльність інших педагогів, проявляючи педагогічний такт; формувати у педагогів комунікативні здібності.
Хід педагогічного рингу:
Шановні колеги!
Ведучий: Сьогодні ми знову зібралися для того, щоб поговорити про дуже важливу проблему – трудове виховання дітей дошкільного віку. Якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знаннястимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв’язання.
До Вашої уваги я пропоную педагогічний ринг «Основні складові трудової діяльності дошкільників».
Правила гри:
Гра складається з 5 раундів.
Ваше завдання: за короткий час дати якомога більше правильних відповідей, а також слідкувати за ходом гри та аналізувати свою діяльність та діяльність інших учасників дотримуючись педагогічного такту.
Раунд 1
Продовж вислів…
1. Трудове виховання є складовою частиною … (всебічного розвитку)
2. Дитяча праця у порівнянні з працею дорослих має свої особливості…
(Вона не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей (за винятком праці в природі, має тісний взаємозв’язок з грою))
3. Трудове виховання в дошкільному навчальному закладі здійснюється у двох напрямках…
(Ознайомлення дітей з працею дорослих і виховання інтересу і поваги до неї, а також організація безпосередньої трудової діяльності дітей в різних її формах та видах.)
4. Зміст трудового виховання розкривається у …
(Відповідних розділах програми.)
5. Трудова діяльність дітей дошкільного віку включає в себе…
(Господарсько-побутову працю, працю в природі, ручну працю або художньо-продуктивну працю).
6. Вид праці, який включає в себе самообслуговування і організовується в двох напрямках: праця для себе і праця для інших це - …
(Господарсько-побутова праця)
7. Вид трудової діяльності дошкільників, в процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності (вирощуються квіти…)
(Праця в природі)
8. Вид трудової діяльності, під час якого навчають дітей виготовляти прості вироби з паперу, тканини, покидькового матеріалу та який використовується з дітьми старшого дошкільного віку.
(Ручна праця або художньо-продуктивна праця).
9. Програмові завдання з трудової діяльності можна реалізовувати через такі форми організації дітей, як…
(Доручення, чергування, колективна або спільна праця)
10. Найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної діяльності в дитячому садку і дома є…
(Доручення)
11. Найбільш організована форма трудової діяльності дітей, яка використовується вихователем як засіб заохочення дітей до систематичного виконання ними трудових обов’язків це - …
(Чергування)
12. У дитячому садку застосовують три види чергувань: …
(По їдальні, по куточку живої природи, по заняттях.)
13. У середній групі діти чергують:
(По їдальні, по заняттю.)
14. У старшій групі діти чергують:
(По їдальні, по заняттях, по куточку живої природи.)
Раунд ІІ. «Педагогічні ситуації»
І. Черговий Назар, сервіруючи столи до обіду почав вибирати чашку спочатку для себе, потім для свого друга Павлика. Наталочка, друга чергова, побачивши це обурилась: «Ану постав назад!» Між дітьми виникла сварка. В результаті – чашка Назара опинилась на підлозі, а в дітей з’явилось не лише роздратування, а й сльози.
Як попередити цю ситуацію? Що має зробити педагог, щоб уникнути подібних випадків?
ІІ. Перед тим, як піти на прогулянку, малюки на потязі об’їжджають групу, визначають, чи скрізь порядок. «В групі порядок, всі речі на своїх місцях – можна йти гратися на вулицю. Цікаво, а в ваших шафах теж порядок?» Діти підходять до шаф, відкривають їх і перевіряють. Помітивши безлад, вихователь підходить до дитини, нагадує, де яка річ повинна лежати. Така форма роботи з дітьми повторюється щодня. Ввечері, коли за малюками приходять батьки, вихователь звертає увагу батьків на те, як діти «вміють наводити порядок».
Визначте, з якою метою вихователь використовує таку систему в роботі?
Чому він звертається не лише до дітей, а й до батьків?
ІІІ. Іллюша (2,5 років) з старанністю натягує колготки. Важка справа! Нарешті, після довгих зусиль колготки майже надіті, але… навиворіт. Малюк звісно цього не помічає і продовжує їх натягувати. Мама припиняє, як вона каже, цю «безглузду метушню», швидким рухом, не приховуючи роздратування, старається натягнути дитині колготи. Малюк піднімає галас: - Сам! Сам! Сам! «Сиди спокійно та не вередуй! Не вмієш, а кричиш сам».
Що в цей час мама робить для свого сина?
Що не знає мама про особливості психічного розвитку трирічного малюка?
Що має вчинити вихователь, щоб подбати, в першу чергу, про дитину?
ІV. Галя (6 років) не любить приводити в порядок свої речі та іграшки, а якщо мама дає їй яке-небудь доручення, то виконує знехотя, недбало, з відмовками: «Не хочу!», «Потім», «Вже ніколи, хочу спати!» і тому подібне.
- А я сьогодні в дитячому садку малюкам допомагала одягатися!- заявляє дівчинка, як про героїчний вчинок.
- Молодець, - каже мама, - за це сьогодні можеш не допомагати мені мити посуд.
Іноді вона звільняє доньку від трудових доручень «за те, що слухалась бабусю», «за те, що гарно себе поводила в дитячому садку»…
Чим можна пояснити негативне відношення дитини до трудових доручень в даному випадку?
Чи доцільно застосовувати таку форму заохочення, як звільнення дитини від трудових доручень? Обґрунтуйте свою думку.
V. Олексійку четвертий рік, проте він в порівнянні з дітьми його віку геть безпорадний, протестом зустрічає будь-яку пропозицію проявити самостійність. Зняти куртку чи рукавиці не може, застібнути ґудзики чи розв’язати шнурка не хоче, за столом сидить в очікуванні, коли його нагодують. Якщо йому нагадують, що потрібно їсти самому, як і всі діти, хлопчик опускає голову, на очах з’являються сльози і жалібно заявляє: «Не хочу», «Не вмію».
Зате вдома з дорослими у Олексійка владний, вимогливий тон, на очах завжди чергові сльози. І дорослі поспішають попередити їх, його жаліють: «Він такий безпорадний!», «Він ще маленький», «Нервова дитина, потрібна обережність». Це часто промовляється в присутності малюка.
Чим обумовлена безпорадність Олексійка?
Проаналізуйте лінію поведінки дорослих і дайте їй оцінку. Чи можна такими методами виховати у дитини самостійність?
Раунд ІІІ.
Пригадайте, ідеї та традиції народної педагогіки, які закладуть основу працелюбності у дітей, почуття любові до свого народу, до його звичаїв та традицій.
Уся народна педагогіка грунтується на праці. За народною оцінкою праця — першооснова життя суспільства, головний засіб створення матеріальної й духовної культури («Без труда нема добра», «За спання нема коня», «Будеш трудитися — будеш кормитися», «Праця людину годує, а лінь — марнує»). Правильно організована праця облагороджує людину, забезпечує її нормальний фізичний, розумовий і моральний розвиток («Щоб людиною стати, треба працювати», «Хто багато робив, той багато знає», «У праці — краса людини», «Без діла слабіє сила», «Землю прикрашає сонце, а людину — праця», «Плуг від роботи блистать»), відвертає від поганих думок і вчинків. З давніх-давен вважалося, що навіть у найбільшому горі душу очищає, зцілює і повертає до життя саме праця. Недарма кажуть: «Праця в горі утішає».
Виховна сила праці настільки велика, що її важко переоцінити. Тому чи не найбільшу кількість крилатих висловів кожний народ присвятив саме праці: «Де труд, там і щастя» (росіяни), «Сталь гартується у вогні, людина — в праці» (грузини), «Щоб тебе шанували, шануй працю» (узбеки), «Будеш робити — буде щастити» (киргизи), «Праця — основа щастя» (литовці), «Життя без праці — рання смерть» (естонці), «Зароблене потом — змащене медом» (туркмени), «Праця — окраса життя» (азербайджанці), «Труд — другий батько людини» (казахи).
У народі застерігають: якщо хочеш мати в своїй сім'ї виродка, дай синові чи дочці все, що вони хочуть, і позбав їх можливості працювати. Неробство неодмінно веде до нещастя («Від неробства до злочину один крок», «З ледарем поведешся — горя наберешся»). За народними переконаннями, тільки той може бути щасливим, хто працює («Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається», «Ледачий не буде щасливий», «Праця — ключ до щастя»). Народ ніколи не відривав щастя від праці, навіть тоді, коли праця була для нього прокляттям. Любов до праці, уміння працювати є найкращою спадщиною, яку можуть залишити батьки своїм дітям. І якщо в середовищі трудівників не існувало проблеми батьків і дітей, то здебільшого завдяки тому, що їх згуртовувала праця. Люди праці бачили в дітях свою майбутню зміну, своїх спадкоємців, помічників і годувальників. Навіть на запитання про вік сина селянин звичайно відповідає: «Та вже пастушок, погонич, — робітничок, — косар». Праця — найвище мірило цінності людини.
Обравши своїм провідним гаслом принцип «хто не працює, той не їсть», народна педагогіка бореться за реалізацію його на практиці. Праця в ній є першою необхідністю і обов'язком кожного.
Народна система трудового виховання дітей у сім'ї струнка й багатогранна. У загальній трудовій атмосфері сім'ї навіть народження дитини розглядається як поява на світ майбутнього працівника. На Україні побутував звичай, за яким повитуха відтинала новонародженій дівчинці пуп до гребеня, щоб вміла добре прясти, а новонародженому хлопчикові — до сокири, щоб був добрим майстром. Пупок засихав, його зберігали в різьбленій скриньці, яка лежала в скрині. А коли дитині час було йти до школи, їй давали свій пупець розв'язати, щоб розум не був зав'язаний. Як бачимо, українська родинна етнопедагогіка однаково високо цінить працю як фізичну, так і розумову.
У трудових родинах працюють усі без винятку, крім тяжкохворих, діти допомагають трудитися батькам, батьки не можуть у своїй праці обійтися без дітей; як тільки дитина навчилася нести своєю рукою ложку від тарілки до рота, вона працює — не для того, щоб потренуватися в праці, а тому, що ніхто з людей, які оточують дитину, без праці не уявляє собі життя. За розпорядком господарських робіт в українській селянській родині стежив батько. Він щодня за вечерею підсумовував, що зроблено протягом дня, та давав завдання кожному членові сім'ї на наступний день.
Праця як могутній чинник родинного виховання червоною ниткою проходить також через усі інші жанри й види українського фольклору. Зокрема їй приділено дуже велику увагу в народних казках. Змальовані тут працьовиті персонажі завжди розумні, чесні, правдиві, скромні, людяні, доброзичливі, а ледарі — тупі, хвалькуваті, брехливі, з черствим і холодним серцем, здатним на жорстокість і злочин. Герої казок за чесну, сумлінну працю одержують нагороду, а за бездіяльність зазнають покарання. Гультяям і неробам народ часто виносить смертний вирок.
Широко представлена праця в українських загадках. Трудовий процес людини, господарський реманент, знаряддя і результат праці — провідна тема багатьох загадок. Наприклад: «Ходить пані по майдані, куди гляне — трава в'яне» (Коса косить), «Літом служить, а зимою зуби сушить» (Борона), «Внизу роги, а наверсі хвіст» (Вила), «Загадаю загадку, закину на грядку, нехай моя загадка до літа лежить» (Озимий хліб, посіяний у полі), «Б'ють мене ціпами, ріжуть мене ножами, за те мене отак гублять, бо всі мене дуже люблять» (Хліб). Подібні загадки спонукають дитину замислюватись над значенням людської праці, виховують почуття поваги до трударя, бережливе ставлення до знарядь і результатів праці.
Народна педагогіка наголошує, що найкращою спадщиною, яку залишає кожна людина, є діла. І найкращий пам'ятник — трудовий. У наших селах і містах існує прекрасна традиція називати іменами людей те добре, що вони виплекали своїми руками: «Степанів сад», «Василева криниця», «солдатський міст». Про велику увагу до результатів праці свідчить культ хліба в народному світогляді.
Хліб увійшов у життя як головний результат людської праці і основний продукт харчування.
Народ цінить його над усе: «Без хліба — не до обіда», «Без хліба — худа бесіда», «Коли є хліба край — то й під вербою рай», «Хліб — батько, вода — мати».
Хліб берегли, як святиню. І дітей вчили з повагою ставитись до хліба, до зерна як символу людського добробуту й трудової доблесті. Урок про хліб розпочинався з перших днів життя дитини. «Люляйте, люляйте, хліба не питайте, бо на кусок хліба тяжко робить треба», — співала над колискою мати.
Шанобливе ставлення до хліба у трудовій родині прищеплювалося на кожному кроці. Дітям постійно нагадували, що в хліб укладена мозоляста людська праця, зневажати яку не можна. Під час їди старші стежили, щоб ні в кого не впала крихта хліба на долівку. За це дуже сварили. Якщо хтось ненароком випустив шматочок хліба на землю, то мусив його негайно підняти і поцілувати, тобто вибачитися перед хлібом.
Добробут людини, матеріальний і духовний достаток зумовлюються вільною творчою працею на користь суспільства. Це внесло новий, свіжий імпульс у ставлення людини до праці («Коли добре жити, то гарно й робити», «Коли весело живеться, до роботи серце рветься»), по-новому актуалізувало трудове виховання дітей у сім'ї. «Щоб порядних дітей мати, треба вчить їх працювати», — проголошує нині родинна етнопедагогіка, бо «Чесна праця — наше багатство», «Працюватимеш вволю — матимеш долю».
Раунд ІV.
Назвіть форми роботи з батьками, які можна використовувати по трудовому вихованню дітей дошкільного віку з метою встановлення наступності в змісті і методах виховної роботи.
РаундV.
Вправа 1 «Популярні - непопулярні»
На запитання «Ким ти хочеш стати в майбутньому?» діти відповідають,що хочуть бути бізнесменом, депутатом, президентом, співаком, артистом...
Давайте визначимо, які професії найпопулярніші серед дітей дошкільного віку.
Слухачам пропонується «побудувати» ланцюжок професій за популярністю серед вихованців по мірі зростання значущості.
Лікар, охоронець, наречена, президент, двірник, фермер, космонавт, юрист, будівельник, модель.
Висновок:
У сучасної молоді пріоритети щодо вибору майбутньої професії спрямовані наотримання фінансової вигоди фізичної особи, а не на суспільно корисну діяльність. Увага дорослих має зосередитися на формуванні у дітей пози¬тивного ставлення до праці, сприйнятті її як цінності, що немож¬ливо без надання цілісної системи знань та організації спільної діяльності дитини з дорослим. У дошкільні заклади освіти слід повернути зустрічі дітей з батьками — представниками різних професій, на яких дорослі розкажуть про свою професію.
Залишаючись актуальною упродовж всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого вирішення.
Робота дорослих над собою і робота з дітьми у напрямі озна¬йомлення з різноманітними професіями та формування у до¬шкільнят позитивного ставлення до них обов'язково дасть свої позитивні плоди. Розшириться уявлення дітей про життя соціуму, закладуться основи позитивного сприйняття трудової діяльності, малюки пишатимуться своїми батьками, а повага до батьків, як відомо, сприяє підвищенню самооцінки дитини.
Хочеться вірити, що наші діти на запитання дорос¬лого «Ким ти хочеш бути?» у майбутньому з гордістю відповідатимуть: «Хочу як мама!», «Хочу працювати з татом!», «Хочу працювати як наша вихователь!». Для цього дорослим треба зробити кілька кроків і перший — поглянути на свою професію з позитивом. Особистість формується особистістю. Це така ж істина, як і ви¬кладена на початку: все починається з дитинства.

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Трудове навчання