Проблема творчості стала в наші дні настільки актуальною, що багато вчених вважають її «проблемою століття», і рішення її лежить в цілому ряді областей, в тому числі і в освітній. У цій ситуації на перший план висувається особистість педагога, провідною професійною характеристикою якого є здатність до творчості. Саме педагогічна творчість учителя здатна вирішувати проблему функціонування будь-якого загальноосвітнього закладу, забезпечувати потребу суспільства у висококваліфікованих фахівцях, здатних не тільки ефективно вирішувати поставлені перед ними завдання, а й нестандартно реагувати на зміни сучасного техногенного суспільства.
Аналіз науково - методичної літератури, творчості учителя присвячено значну кількість робіт. Але всі автори пов'язують творчість учителя з професійною компетентністю. У педагогічній діяльності це - методична та діагностична творчість (пошук нових методів і прийомів навчання; знаходження нових способів вивчення учнів). У педагогічному спілкуванні - це комунікативна творчість (пошук і знаходження нових комунікативних завдань; нових засобів мобілізації міжособистісної взаємодії учнів на уроці; створення нових форм спілкування в груповій роботі і т. д.).
У сфері особистості - це самореалізація учителя на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, визначення шляхів свого професійного розвитку, побудову програми самовдосконалення.
Вчені виділяють такі рівні педагогічної творчості:
- перший рівень творчості - це рівень елементарної взаємодії з групою учнів. Учитель діє «за методичкою», по шаблону, за досвідом інших педагогів;
- другий рівень - це рівень оптимізації діяльності на уроці, починаючи з його планування. Творчість тут полягає в умілому виборі і доцільному поєднанні вже відомого учителю змісту, методів і форм навчання;
- третій рівень - евристичний.
Педагог використовує можливості живого спілкування з учнями. Найвищий рівень творчості вчителя характеризується його повною самостійністю. Він може використовувати вже готові прийоми, але вкладає в них своє особисте начало. Отже, головні рівні: оптимізації, евристичний, особистісно - самостійний. Педагогічна творчість - це процес, що починається від засвоєння того, що вже було накопичено (адаптація, репродукція, відтворення знань і досвіду), до зміни, перетворення існуючого досвіду. Це шлях від пристосування до педагогічної ситуації до її перетворення, що і становить суть і динаміку творчості учителя. Інтерес викликає обговорення питання майстерності і творчості в діяльності учителя. Відомо, що педагогічна майстерність і педагогічна творчість тісно пов'язані, але не тотожні.
Педагогічна майстерність - це добре володіння основами професії, успішне застосування відомих в науці і практиці прийомів, добре знання свого навчального предмета, досягнення стабільно високих результатів в знаннях учнів. Кожен учитель при бажанні може стати майстром своєї справи. На відміну від майстерності творчість - це завжди пошук і знаходження нового. Можливо наступне бачення творчості:
1. Творчість у широкому розумінні - відкриття нового для себе. Використання учителем варіантів уже відомих нестандартних способів вирішення педагогічних завдань. Приклади цього рівня творчості: вибір правильного рішення з варіантів можливих, використання старого прийому в нових умовах в ході імпровізації на уроці, пояснення причин невдач собі самому і іншим. Цей рівень творчості здійснюють більшість викладачів у своїй роботі.
2. Творчість в більш вузькому розумінні - відкриття нового і для себе і для інших, новаторство. Це створення нових, оригінальних прийомів або підходів, що змінюють звичний погляд на явище, перебудовують громадський педагогічний досвід. Новаторство - це особливий тип мислення, що включає способи виявлення загальних проблем з подальшим оригінальним рішенням і повернення його в педагогічну практику. Це здатність модифікувати, комбінувати власну діяльність в нестандартному ключі. Новаторство - це і особливий тип особистості, і вміння захищати свої ідеї, доводити їх новизну і дієздатність, це вклад в науку і досвід. На цей рівень творчості може піднятися не кожен учитель. Творчості сприяє і створення сприятливих умов в колективі, розвиток мотивації до творчості. Основні умови, необхідні для стимуляції креативності - психологічна безпека, свобода від оцінок, атмосфера вседозволеності, ігри, спонтанності. Помічено, що велику творчу активність виявляють учителі з широким запасом професійних знань і умінь, з більш високим рівнем майстерності, які володіють прийомами пошуку нестандартних рішень, і головне - імпровізацією.
Що ж ще може реально стимулювати творчість викладача? Його самоосвіта. Це процес свідомої, самостійної, пізнавальної діяльності. З появою в роботі учителя комп'ютера та інтернету підвищуються можливості самоосвіти. З'являються нові теми, цікаві завдання та способи їх реалізації. Що може зробити сучасний учитель за допомогою комп'ютера та інтернету? - розробити комплекс електронних уроків; - розробити пакет тестових матеріалів; - розробити пакет стандартного наукового планування по темі або групі тем; - розробити комплект самостійних, практичних та контрольних робіт з предмету; - розробити комплект роздаткового матеріалу з предмета; - створити розділ, сторінку електронного підручника; - створити термінологічний словник з предметної теми, розділу; - розробити збірник предметних кросвордів; - розробити комплект тематичних класних годин, батьківських зборів, позакласних заходів (ігри, конкурси ....); - розробити пакет сценаріїв уроків із застосуванням інформаційної технології, з використанням медіа ресурсів; - створити електронну бібліотеку творів літератури згідно з програмою. З усіх етапів організації самоосвіти учителя найскладнішим є мотивація його на підвищення професійного рівня, придбання нових знань. Відомо, що в основі мотивації, тобто спонукань особистості лежать потреби. Потреби різноманітні, але саме вони формують зовнішню і внутрішню мотивацію, яка сприяє або гальмує процес творчого розвитку педагога. До зовнішніх мотивів належать: потреба в матеріальній винагороді за свою роботу, високий рейтинг в колективі, стабільність, захищеність, боязнь осуду. До внутрішніх мотивів відносяться: задоволення від самої діяльності; потреба віддавати знання; допомагати; вчити; бути потрібним; психологічна готовність до новизни і руху вперед. Мотивацію підвищують також відсутність конфліктів, атмосфера поваги, гордості за професію, підтримка і стимулювання ініціативи. Дослідники проблем творчості великого значення надають виявленню особливостей творчої особистості. Так, виділяє наступні особливості творчої особистості: перцептивні - величезна вразливість, сприйнятливість, дар передбачення; інтелектуальні - інтуїція, могутня фантазія, вигадка, широта знань; характерологічні - ухилення від шаблону, оригінальність, ініціативність, наполегливість, колосальна працездатність. Творча особистість знаходить задоволення не стільки в досягненні мети творчості, скільки в самому його процесі. Навчання і розвиток учителя не може зупинятися, перериватися, закінчуватися. «Учитель живе до тих пір, поки вчиться, як тільки він перестає вчитися, в ньому помирає педагог», писав К. Ушинський.
1.Педагогіка: Уч. посібник для студ. пед. вузів / Під ред. Ю. К. Бабаєвського. М., 2001.
2.Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів і коледжів / За ред. П. І. Пидкасистого. - М., 2005.
3.Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів / В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, А.І. Міщенко, Е.Н. Шиянов. М., 2000.
4.Вульфов, Б.З. Основи педагогіки в лекціях, ситуаціях, першоджерелах / Б.З. Вульфов, В.Д. Іванов М., 1997.- Тема 7. 5.Каптерев П. Ф. Педагогічний процес // Избр. пед. соч. / Під ред. А.М.Арсеньева. - М., 1989.