Користувацький вхід

Родинне свято" Ангели земні, Ангели живі - мудрий батько і невтомна мати.

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Ведучий
Доброго дня, всім! Ми раді вітати вас, вельмишановні гості, адміністраціє та викладачі, дорогі наші батьки, шановні студенти в нашому родинному колі!
“ Від родини йде життя людини”, “Без сім’ї немає щастя на Землі” - так говорять у нас в Україні. Кожному відомо, що серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім’я, родина.
Ведуча
Саме сім’я - святиня людського духу, благородних людських почуттів
Барежем правічні заповіти:
По собі лишити добрий слід.
Ми – творці життя, батьки і діти,
Невмирущий, мужній родовід.
Ведучий
Для кожного з нас найсвятішими є слова “ Мама”, “Тато”, “Батьківщина”. Адже Батьківщина – це не тільки наша ненька Україна, а й рідна батьківська домівка і те місце, де ти народився, виріс, де минули кращі роки твого життя.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті...
Ведуча
Кожен з нас розуміє, що ми не повинні лишати своїх батьків самотніми, а оберігати їх родинне вогнище. Не забуваймо, що всі ми станемо батьками і своїм життям маємо бути зразком для власних дітей.
Студент
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній – на віки!

Між нас не ляжуть вирами роки,
Бо наша кров пульсує в нашій долі...
Батьки і діти... Діти і батьки,
Нам нічого ділить на спільнім полі

Оцих тополь приречений кортеж,
Що вічно супроводить Україну,
І традиційні верби, і калина -
Все батьківське, але синівське теж.

Все наше – од дощинки і навіки
До вічної Тарасової муки –
Передають своїм синам і внукам
І не на день майбуття – на віки!

Ведучий -
Шанування батьків своїх – один з найсвятіших обов’язків дитини. Для кожного з нас найдорожчими у світі людьми є – батьки.
Ведуча
Хто першим посміхається до немовляти? Хто вдень і вночі чатує над колискою, прислухаючись до подиху дитини? Хто накриває, кутає Боже творіння, коли рученята та ще зовсім безпомічні? Хто витирає сльози малюку й пригортає до серця, щоб загоїти його болі та жалі в поцілунку батьківської любові?
Ведучий
Хто від себе відриває, тільки б дитині було вдосталь, і навчає робити перші кроки в житті? Хто першим складає дитячі рученята до молитви? Хто вказує дитині на образочки Бога та Матері Божої, вчить поважати та любити їх, веде до першого Причастя? Хто дає на Служби Божі, коли хвороба не хоче відступати?
Ведуча
Хто доглядає, прилучає до школи, щиросердно переживає дитячі успіхи й невдачі, підйоми й падіння?
Ведучий -
А коли дитина підростає і йде у світ шукати кращої долі, хто благословляє в далеку дорогу, дає вказівки на майбутнє, проливає сльози на прощання?
Ведуча
А якщо прийде звістка про хворобу, хто вклякає з молитвою до Матінки Божої на колінах, благає Господа про оздоровлення свого дитяти?
Разом
Батьки наші – тато й мама!
Ведучий
Вони — найдорожчий скарб, яким володіють діти на землі. Тож цілуй ті руки, що колись тебе носили й годували, і цілуй їх вуста, що так солодко й мило до тебе промовляли, усміхалися, молитву шептали за твоє здоров'я, відплачуй теплотою серця за батьківську любов, не допускай, щоб будь-яка образа була вчинена тобою.
Ведуча
Пам'ятай про них, як пам'ятають про тебе вони. Адже Вони – Ангели земні, Ангели живі!!!

Звучить пісня «Ангели земні»
Ведучий
Мама… Це перше слово, яке вимовляє дитина і, мабуть, на всіх мовах світу це слово звучить однаково ніжно. До речі, у багатьох мовах світу слово “мама” починається літерою “М”.

– Мама – румунська,
– майка – болгарська,
– матка – польська,
– медер – шведська,
– мадре – іспанська,
– муттер – німецька,
– мам – португальська,
– мазер – англійська,
- мама, мамочка, матуся - українська

Ведуча
Так ………. Мама - перше милозвучне слово, з якого дитина починає мудру науку словотворення. Мамина ласка — це чарівні ліки від будь-якого болю. Мамина пісня — це те найдорожче, що відкладається в душі дитини ще з колиски. Материнська любов не знає кордонів, страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.

Ведуча -
У мами найдобріші та ласкаві руки, найніжніша посмішка та найдобріші очі, що світяться любов’ю. У мами чутливе серце – в ньому ніколи не згасне любов до своєї дитини. Серце матері добре і щире. А тому і кажуть: “До людей – по розум, а до матері – по серце”.

Студентка читає вірш «Серце мами»

З маленьких років пестить піснями,
Черпа насолоду, тішиться нами,
Охороняє, благословляє,
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами!
Усе віддасть нам — тепло і силу,
В життя велике здійме на крилах...
Краси навчає, добра навчає.
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами.
Коли ми в горі — за нас ридає,
Коли в нас болі — за нас страждає.
Найбільш леліє, найбільш жаліє!
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами.
Коли ж полинеш в далеч світами
І не озвемось навіть листами, —
Тихо заплаче... І все пробачить.
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами.
Коли нам душу вкриють печалі
І вже не знаєш, як жити далі, —
Нас не покине, за нас загине!
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами.

Студентка читає вірш

Для людства не просто людина,
І Їй не потрібна реклама.
Це символ життя для родини –
Турботлива, любляча Мама.

В цім слові щось більше, ніж вічне,
Щось рідне для доньки чи сина,
Безмежне і навіть величне,
Бо в кожного Мама єдина.

А ми, «покоління прокляте»,
Забули, що Мама – це МАМА.
Цінуємо тільки при втраті,
А далі стандартна програма:

Ми плачемо, рвемо волосся.
«Чому? Це ж була моя Мати… »
І так вже у нас повелося,
Давай просто світ проклинати.

А де ми до цього? Раніше?
Коли Мама плаче за нами.
Якщо для дітей найніжніша,
Чому ми чіпляємось в рани?

Підвищити голос – це просто.
А «вибач» сказати – так складно.
У нас же цих Мам дев’яносто!
І можна кричати нещадно.

Заїхати хоч на хвилину?
Сказати «У мене все файно»?
Навіщо робити це сину?
Їй легше самій… Ну звичайно!

Навіщо для Мами підмога? А ми, покоління нещасне, –
Та ні, краще просто гуляти. Лиш сиве волосся для Мами.
Навіщо ця зайва тривога? Цінуємо щастячко власне,
Нехай Мама просить у тата. Коли Вона більше не з нами.

Ведучий
Скільки б не було тобі років, тобі завжди потрібна мама. І чим більша твоя любов до матері, тим радіснішим і світлішим стає твоє життя. «Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти»
Мама ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує заради нас усім: і сном, і відпочинком. Давайте саме про це послухаймо історію з реального життя.

Ведуча
Одного вечора, коли мама готувала вечерю, син прийшов до кухні з карткою в руках.
З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мама взяла записку в руки і прочитала:
- за те, що прибирав у кімнаті – 2грн.
-за те що виніс сміття – 3 грн
- за те , що доглядав за сестричкою – 5грн.
- за те, що отримав відмінні оцінки – 10 грн.
Сума – 20 грн
Мати зворушливо подивилась синові у вічі. Потім взяла ручку і написала:
- за те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0грн.
- за недоспані ночі, проведені коло твого ліжечка, коли ти хворів – 0грн.
- за те, що втирала твої сльози – 0грн.
- за те, що всього тебе навчала – 0грн.
- за всі обіди, сніданки, вечері – 0грн.
- за все, що даю тобі щоднини – 0грн.
Сума – 0 грн
Мати віддала картку синові. Він подивився і написав великими літерами «Оплачено» і зі сльозами кинувся до матері на шию.

Ведучий
Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість I лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. I залежить це не тільки від батьків, а й від самих дітей. Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережітъ здоров'я своїх батьків. Пам'ятайте, що ранню старість i хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

Ведуча -

Сьогодні найбільші хвилювання нашим батькам приносить війна на сході України. Що ж таке війна? Для мільйонів людей це слово має присмак горя, крові, смерті... Війни – найбільші трагедії в історії людства. Чи бувають у війнах переможці? Напевно - ні, бо війна – це смерть, яка забирає в людини найдорожче – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжнє пекло. Можна відбудувати дороги, звести нові міста, зорати поле і посіяти зерно, відродити економіку, але примусити битися серце в тих, хто безвинно загинув, - неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши на ній рубців,– неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга – неможливо, загоїти обпечене кровю материнське серце – неможливо.

Ведучий -
В наш час найважче мамам солдат, які захищають нашу Батьківщину. Їхні діти здебільшого приховують найгірше від них. Тому мами лише здогадуються, відчувають, переживають. Кожна мама служить у тому ж батальйоні, частині й роті, де служить її дитина. Душею, серцем, думками вона все це переживає. Просто на відстані. І від цього їй не менш важче.

Ведуча -
Висловлюємо найглибші й найщиріші співчуття матерям загиблих солдатів на сході України.

Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
- Синочку, рідний, йди в обійми мами
Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає…
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.
Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
Я чую, мамо, чую, як співають
Вони над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозинку
І поцілую в сивеє чоло.
О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.

Звучить пісня «Чорна квітка»

Ведучий -
Батько… Суворий…Вимогливий….Його слово – закон. Він зробить усе аби не згубилось коріння родоводу. Споконвіку діти до батька зверталися на ВИ. А називали його ніжно і любляче: тато, татко, татечко, татонько, татусенько, татуньо, татусю..
Ведуча -
Батьківська любов, згідно з народною мораллю, має бути стриманою і врівноваженою. Не дарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала; саме такою має бути батьківська любов.

Вірш читає

Татова любов
Татова любов — як літній день,
Пахне сонцем, хлібом,та дощами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.

Ведучий -
Батько має обов’язок піклуватися про родину, годувати її та захищати.
В наш час коли в країні йде війна роль батька в сім’ї неоціненна. Батьки, які захищиють нашу Батьківщину, завдяки яким ми маємо мирне небо над головою – це батьки – герої!!! Давайте саме про таких татусів переглянемо відео.

Відео «Мій батько герой»

Ведуча-
Багато поезій, пісень, легенд, притч складено про батька і матір, яких ми повинні поважати, цінувати кожен прожитий ними день за їх золоте серце та мудру пораду. Давайте послухаємо притчу про батька та сина.

Студент розказує притчу
В одній родині ріс хлопець, він був молодий, гарячкуватий і нестриманий, грубіянив людям, які його оточували, навмисно кривдив їх....
Одного разу батько дав йому торбинку цвяхів і наказав, щоб той забивав цвях у паркан щоразу, коли не стримає свого гніву.
У перші кілька днів син забивав цвяхи десятками.
Незабаром він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем кількість цвяхів, забитих у паркан, зменшувалась. Він зрозумів, як свій гнів можна контролювати, й почав ним керувати. І це здалось йому легшим, ніж забивати цвяхи.
Нарешті прийшов день, коли син жодного разу нікого не скривдив і не забив жодного цвяха. Син радісно розповів про це батькові. На це батько сказав, що за кожний день, коли син не заб'є жодного цвяха, або за кожне прощення образ він може витягти один цвях.
Поступово, іноді зриваючи і забиваючи нові цвяхи, син витягав цвяхи з паркану. Забитих цвяхів ставало все менше. І ось настав день, коли він витяг останнього забитого цвяха. Син задоволено сповістив про це батька. Батько підвів сина до паркану й сказав:
- Ти непогано впорався, але бачиш,скільки залишилось дірок від цвяхів? Паркан уже ніколи не буде таким, як колись. Коли кажеш людині що-небудь зле, у неї залишається такий самий шрам, як і ці дірки. І не важливо, скільки разів ти після того вибачаєшся - шрам не зникає. Рана словесна так само завдає болю і залишає слід, як і фізична.

Ведучий -
Дорогі студенти. Кожне ваше грубе слово, образа - боляче ранять материнське серце, викликають сльози, збільшують кількість зморшок на обличчі, засніжують голову сивиною.

Ведуча -
Тому діти завжди повинні ставитися з пошаною до своїх батьків. Як би ви знали як потрібні любов і ласка вашим батькам, ласкаве слово, доброта. Все це сповнює їх життя радістю, відновлює сили, продовжує молодість. Батько і мати – два сонця гарячих!!!

Звучить пісня «Батько і мати – два сонця гарячих»
Ведучий -
Батьки і діти, діти і батьки – це одна сім’я. Як гріє душу це слово. Воно нагадує ніжний голос мами та дбайливу суворість тата.

Ведуча -
Так……..Сім’я – це святиня людського духу, благородних почуттів: кохання, любові, вірності та піклування.

Ведучий -
Сім’я - то домашня церква, на якій увесь світ стоїть. Українська мудрість говорить: «Немає сім’ї – нема держави! Як з маленьких цеглинок вибудовується храм, так з кожної сім’ї утворюється наша чудова мальовнича – Україна.

Ведуча -
Сім’я завжди була хранителькою національних ідей, звичаїв, рідної мови, етнічної культури, неповторної національної самобутності. Не випадково вороги української державності всіляко намагалися денаціоналізувати українську сім’ю, прищепити їй комплекс неповноцінності, позбавити її сили духу, здатності передавати народний досвід виховання із покоління в покоління.
Ведучий -
Пам’ять роду, народу не обривається, не міліє, духовний світ не втрачається, а переходить у спадок новим поколінням. Берегти свій рід наш обов’язок.

Ведуча -
У кожному домі є домашні обереги. Справжнім оберегом для кожного з нас повинен бути і портрет батька і матері, обрамленої рушником. Будемо відвертими – не завжди ми знаходимо місце для них, а більше завішуємо стіни всякою всячиною. А з цього і починається повага до свого роду, до своїх батьків.

Ведучий -
Забули ми подекуди і шанобливе звертання до батьків на “Ви”. Коріння виховання все – таки закладається в сім’ї. І як прекрасно, коли в сім’ї панує взаєморозуміння, повага, шанобливе ставлення до рідного слова.

Ведуча -
Через міцну родину, тісні міжпоколінні сімейні стосунки, де шанувалися старші, батьки, пролягають національні шляхи культури нації. Естетична культура народу яскраво виявляється у всіх жанрах мистецтва, зокрема народного; через білу вишиванку (символ чистоти серця), червону нитку рушника (любов), через яскраві квіти декоративних речей, (веселковий “рай душі “людини) простежується високість, благородство, краса слова і серця жінки – українки, яка поряд з чоловіком, разом з дітьми творить і творитиме духовний дивосвіт. …………. Скажи будь ласка – а ми родина?
Ведучий -
Так, звичайно ……………. Тому, що ми дружні, допомагаємо один одному, турбуємося про тих, у кого щось не виходить, разом вчимося, відпочиваємо, у нас спільна мета – стати рідними.
Ведучий -
Отже, родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наша група, коледж і увесь народ український. Родина до родини – народ. Ми– український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих, як могутня ріка бере силу з маленьких джерел. Наша українська культура збагачується українськими родинами, сім’ями, а історія поколінь цього роду – є родовід.
Ведуча -
Моя родина – жаданий скарб,
Той найцінніший діамант
І найпрекрасніший смарагд,
Який від злого збережу,
І до добра я піднесу.

Автор: 

Данилишин Володимир Іванович, викладач Львівського техніко - економічного коледжу

якщо когось зацікавить можу скинути і відеоматеріал виховного заходу і музику

Вкажіть посилання на скачування матеріалу - когось точно зацікавить.

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі