Самостійність учнів початкової школи формується більш успішно, якщо настанови педагога, його роз’яснення поєднуються із самостійними діями дітей, і прояви самостійності не гальмуються зайвим опікунством, а заохочуються та стимулюються, і при цьому велику роль грають емоції успіху-неуспіху. Успіхи викликають у дитини підйом, почуття задоволення, гордості, спонукають до нових звершень. Умовою ж позитивного переживання (стану), необхідного для формування самостійності, є похвала: позитивна оцінка особистості дитини, а не просто позитивна оцінка результатів його діяльності. Вихованцю хочеться, щоб дорослі розділили з ним радість. Тому дитина дуже гостро переживає невдачі, пов’язані з недостатньою якістю виконання доручення. У слові «сам» реалізуються потреби і позиція, мета і мотиви, стимули і очікування довіри з боку дорослого.

Класи: Професійна освіта

Предмети: Педагогіка