«Використання практично-професійних тренінгів з метою профорієнтаційної роботи»
Вступ.
В останні роки спостерігається стійка тенденція до зростання числа постраждалих в ДТП, військових операціях, при різних катастрофах.
В країні йде антитерористична операція.
Тобто, наш час, час техногенних катастроф, терористичних актів, різних природних катаклізмів набуває дуже великого значення надання невідкладної долікарської допомоги, само- та взаємодопомоги при нещасних випадках, в екстремальних умовах, коли час рахується на хвилини, іноді, на секунди.
Проведеннями майстер-класів та практично-професійними тренінгами наша циклова комісія займається майже 9 років і ми ставимо дві мети в проведенні цих тренінгів та майстер-класів, а саме:
1. Навчити надавати само- та взаємодопомогу різним верствам населення, підвищити інтерес студентів до дисциплін «Хірургія», «Анестезіологія та реаніматологія».
2. Використовувати проведення професійних тренінгів, як одним з елементів профорієнтаційної роботи.
Наданню невідкладної допомоги само- та взаємодопомоги при нещасних випадках в екстремальних умовах приділяється дуже велика увага в нашій країні. На науково-практичні конференції медичних коледжів, училищ, інститутів медсестринства та Черкаської медичної академії «Україна – понад усе!» був презентован посібник який рекомендовано радою ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України». Автори Кузьмін В.Ю., Кузьмінський І.В., Крилюк В.О..
Тренінг сьогодні є незамінним елементом системи навчання й розвитку в будь-якому навчальному закладі. Тренінг – це насамперед навчання, що опирається на досвід людини, а також допускає, що присутні на тренінгу люди, окрім отримання нової інформації, мають можливість відразу використовувати її на практиці, виробляючи нові навички.
Слово «тренінг» походить від англійського «tо trаіn», що означає «навчати, тренувати, дресирувати».
Тренінг – це одночасно:
 неформальне, невимушене, конструктивне спілкування;
 ефективна форма опанування знаннями;
 інструмент для формування умінь і навичок;
 форма розширення власного набутого досвіду;
 спеціальна технологія, що допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним;
 керівництво власними бажаннями та діями.
Під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває групі безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або була сформована. Як правило, учасники в захваті від тренінгових занять, тому що ці методи роблять процес пізнання цікавим та не обтяжливим.
Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі.
Тренінг має дарувати учасникам радість і нових друзів, можливість унікального спілкування. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з окресленої проблематики, а й допомагає змінити неконструктивне ставлення до них людей на більш ефективну модель співробітництва. Тренінг може надавати наснагу та задоволення, підвищення здатності учасників щодо позитивного ставлення як до себе так і до життя. Тренінг – це група, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним, процес, під час якого учасники вступають у взаємодію.
Практично професійні тренінги були проведені в рівних школах міста.
Використання практично-професійних тренінгів була проведена, як надання невідкладної допомоги, само- та взаємодопомоги та з метою профорієнтаційної роботи.
Ніхто не зможе розповісти так чітко, зрозуміло, красиво про наш коледж, як самі студенти, які виконують свою справу, а саме проводять практичний тренінги і навчають школярів надавати невідкладну допомогу. Потім школярі самі тренуються в проведенні практичних навичок. Це підвищує в них інтерес до медичної праці. Для проведення практично-професійних тренінгів залучаються студенти випускних груп, спеціальності «Лікувальна справа». Ці студенти вже знають практичні навички, виконують їх правильно, з задоволенням. Вони демонструють не тільки проведення навиків, але й вміння спілкування з аудиторією, свою форму одягу, своє добре відношення до медичного коледжу в якому вони навчаються. Після того, як школярі виконують навички за допомогою студентів вони задають питання: «Скільки навчатися в коледжі?», «Які необхідно здати іспити?», «Є в коледжі стипендія?», «Чи проводяться спортивні змагання та різні святкові заходи?». Тобто створюється така затишна атмосфера довіри та розуміння. Школярі цікавляться медичними проблемами, а також правилами навчання в коледжі. Це говорить і про те, що використання практично-професійних тренінгів є одним з елементів профорієнтаційної роботи.

Предмети: Інші предмети