Від народознавства - до свідомого патріотизму.
Щоб виховати свідомого громадянина і патріота,
треба змалечку прилучати дитину до
культурно - історичних цінностей свого народу.
Тема: « Символи моєї Батьківщини».
Мета: розширити і поглибити знання дітей про Україну; дати поняття про державні та народні символи; ознайомити з історією України; розвивати патріотичні та естетичні почуття; формувати бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини; виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї і традиції.
Матеріал: картинки: верби, калини, рушника; квіти та різнокольорові стрічки для віночка; основа віночка; музика; мнемотаблиця « Легенда про калину»; таблиця – схема « Стрічки до українського віночка»; кошик; свічка; ноутбук; відеоролик « Легенда про державні символи України».
Попередня робота: читання легенд про калину, віночок; вивчення віршів « Що таке Батьківщина?», « Я маленька українка»,« Рушничок»; заучування прислів’їв та приказок про вербу, калину, віночок; знайомство з державними символами: прапором, гербом та гімном; розучування народної гри « Віночок» та народної заклички « Іди, їди, дощику»; робота з мнемотаблицями і таблицями – схемами.
Вихователь: Люба дітвора! У нас цікава буде гра. Уявіть, що ми малята, вирушаєм мандрувати. Мандрувати по країні, по нашій рідній Батьківщині. А що для вас означає Батьківщина?
Діти: - Батьківщина - це ліс і поле. – Батьківщина – це сонячне коло. – Батьківщина – це батьківська хата. – Батьківщина – це мама і тато.
Вихователь: Діти, скажіть мені, будь ласка, як називається наша Батьківщина? (Україна). Ми з вами живемо в Україні, а як ми називаємось?
Діти: Українці!
Вихователь: Катруся, ти хто?
Дитина: Я - українка.
Вихователь: А ти хто, Іванко?
Дитина: Я - українець.
Вихователь: Так, ви є діти - українці, хлопці і дівчата. Рідний край ваш- Україна, красна і багата! Давайте сьогодні ми з вами запалимо свічечку, яка буде символом нашої любові до України. І у ваших сердечках нехай запалає маленький «вогник» гордості за те, що ви - українці. Я прошу вас пронести цей вогник через усе своє життя. Тож будьте чесні, розумні, горді, любіть свою рідну Батьківщину. Вихователь: А давайте, діти, спробуємо підібрати гарні слова про нашу Україну.
Дидактична гра «Яка наша Україна?»
Діти стають у коло, вихователь запалює свічку і по черзі передає її кожній дитині:
Вихователь (починає): Україна - могутня. А ще яка? Діти продовжують. Наприклад: Україна - калинова, квітуча, зоряна, барвінкова, багата, співуча, барвиста, дружня, мила, дорога, гарна, рідна.
Вихователь: Сьогодні я вас хочу запросити у цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею. А як відомо, з подорожі ми завжди на згадку привозимо додому сувеніри. То ж і ми повернемося не з порожніми руками. Ось у мене є такий гарний кошик, у який ми будемо збирати скарби, якими багата наша Україна. Згодні?
Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України». Чому вона так називається, ви зрозумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, – жили й річки».З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України.
Вихователь: А зараз відгадайте загадку: У віночку зеленолистім, у червоному намисті, Видивляється у воду на свою хорошу вроду.
Діти: Калина.
Вихователь: Так, це калина. Другою улюбленою рослиною українців є калина. Здавна говорили: «Посади калину – будеш мати долю щасливу». - Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво - червоні, пломеніють, як жар. Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв.
Вихователь: А ми з вами знаємо легенду про калину. Давайте згадаємо її. А у цьому нам допоможе наша помічниця – чарівна таблиця.
Робота з мнемотаблицею.
( За допомогою мнемотаблиці, діти розповідають легенду про калину).
Легенда про калину. Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, кущиком станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на кущик – сумний та самотній – накинув на нього чарівне намисто і став він ще кращим. Так і стоїть до цього часу гарним кущиком. А люди називають цей кущ калиною.
Вихователь: У народі цінують калину за її цілющі властивості. З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною. Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали: «Не ламай калину, бо накличеш морози»! А які ви знаєте прислів’я та приказки про вербу і калину?
Діти: - Вербова лоза і ледачого підніме. – Будь здоровим як верба, а багатим як земля. – Як зацвіла верба – не за горами сівба. - Без верби і калини – нема України. - Любиш Україну – посади калину. - Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.
Вихователь: Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась. Ми вирушаємо до слідуючої зупинки. Маленькі наші ніжки, та добре знають путь На службу Україні, як виростуть, підуть. (діти крокують по колу) Маленькі наші ручки, та кріпнуть і ростуть. На службу Україні всю працю віддадуть. (діти піднімають від плечей і вгору Дитячі в нас серденька, та щирі почуття. (діти прикладають праву руку до серденька зліва) Любити Україну ми будем все життя (діти піднімають руки вгору і вітаються)
Наступна наша зупинка «І на тім рушникові». Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб – сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку. Давайте згадаємо віршик Надії Познянської « Рушник». Ой і гарний рушничок ненька вишивала. Різних ніжних квіточок вдало підбирала. Ниточка до ниточки стелиться рівненько. Оживають квіточки, радують серденько.
-Якими кольорами вишивали рушник? - Що означає червоний колір? -Що означає чорний колір?
Вихователь: Наступна наша зупинка «Чий віночок найкращий». Візьмемось ми за руки, підемо ми на луки. Там сплетем віночок, підем у таночок. А що буде, коли сплести квітку до квітки?
Діти: Віночок!
Вихователь: У народі про віночок говорять: «Віночок вити- життя любити». Які ви знаєте прислів'я про віночок?
Діти: - Гарний віночок – окраса дівчини. - Віночок на голові для здоров’я. - У віночку калина – гарна дівчина. Який віночок – такий голосочок.
Вихователь: Колись віночок обов'язково носили всі українські дівчата, починаючи з трьох років. Перший віночок дівчинці плела мама, коли їй було 3 роки. Віночок до лиця кожній дівчинці, але віночок - це не просто окраса, а ще й оберіг, тобто оберігає дівчинку, береже її. Він як лікар, у ньому є така чаклунська сила, яка біль знімає і волосся береже. А знаєте, в чому та сила чаклунська?
Діти. У квітах!
Вихователь: Отже, зараз ми з вами квіточки чудові візьмемо і барвистий оберіг – віночок сплетемо. А з яких квіточок віночок плести будемо, ви дізнаєтесь, коли загадки мої відгадаєте. Кожна квітка щось означає.
Діти відгадують загадки і викладають квіти на основу віночка.
Вихователь: Без цієї квітки жодного віночка не буває. Ану, відгадайте!
1 загадка: Стебельце - шорстка драбинка. Всередині - чорна вуглинка. Пелюстки - блискучі як лак. Це квітує...
Діти: Мак.
Вихователь: Так, це - мак. Подивіться, яка гарна квіточка.
2 загадка: Чудова квітка така, чорними брівками морга.
Діти: Чорнобривець.
Вихователь: Подивіться, яка красива ця квітка. Кожна її пелюсточка має чорну смужку, неначе чорні брови. Чорнобривець у вінку означає красу.
3 загадка: Я на сонце дуже схожа, золотиста і пригожа, Я щоранку розквітаю, промінцями всіх вітаю, Відгадати всім не важко, Що за квітка ?
Діти: Ромашка.
Вихователь: Ромашка не тільки лагідна та добра квітка, вона дуже корисна. Має лікарські властивості. Дівчата дуже люблять мити волосся відваром ромашки, щоб було воно довгим, красивим та шовковистим. А чай з ромашкою смачний і корисний. Його п'ють коли болить живіт, ним полощуть горло.
4 загадка: На просторах поля золотого сині зірочки тремтять. Мов шматочки неба голубого виграють, виблискують, горять.
Діти: Волошка.
Вихователь: Ці квіточки теж мають лікувальні властивості, вони дуже корисні і ними миють волосся, освіжають хату, в них купають малих дітей.
Вихователь: Діти, який гарний вінок ми плетемо! Але якоїсь квіточки не вистачає. Я розповім вам про неї легенду. Коли Бог творив квіти, то кожній квітці дав ім’я і наказав запам'ятати його. А одна квіточка була неуважна і не запам'ятала свого імені. І зі сльозами на очах вона повторювала: «Господи, я забула своє ім'я!» Поглянув на неї Господь Бог і промовив: «Не забудь мене». З того часу так почали називати і цю дрібненьку блакитну квіточку.
Діти: Незабудка.
Вихователь: Квіточка незабудка немов просить нас: «Не забувайте квітів, турбуйтеся про квіти, любіть природу». Ця квіточка означає вірність.
Вихователь: Діти, у нас такий гарний віночок виходить. А це тому, що ви не просто діти, а ви діти - квіти. Давайте встанемо, заплющимо очі і всі на хвилинку уявимо себе квітами.
Психогімнастика. Потяглися квіти пелюстками до сонечка. Загойдалися під вітром. Похилилися, присіли, доторкнулися до матері-землі, відчули її тепло І знову розправили свої пелюстки і закружляли.
Вихователь: Ось у наш вінок вплетені квіти, а чого ще не вистачає?
Діти: Стрічок.
Вихователь: Так, правильно, стрічок. Кожна стрічка на віночку, як і квітка, має своє значення. В'язати стрічки треба уміло, в певному порядку. Ось послухайте, як одна дівчинка в'язала стрічки до свого віночка.
Легенда про стрічки.
Сиділа дівчинка на галявині та плела вінок. Подивилась вона на землю - матінку нашу годувальницю, та й прив'язала посередині першу стрічку. Якого кольору? ( коричневого ). Так. Що ця стрічка означає? ( землю ). А потім пригріло ніжне сонечко. Посміхнулась дівчинка його промінцям та й прив'язала стрічку якого кольору? ( жовтого ). Прив'язала 2 жовті стрічки - нехай сонечко зігріває землю з обох боків. Так що означає жовта стрічка? (сонечко). Пригріло сонечко. Вибилося із землі зелене житечко і все навкруги зазеленіло. І дівчинка прив'язала до віночка яку стрічку? ( зелену ). Хай зеленіє житечко з обох боків. А потім глянула дівчинка на небо, а воно синє - синє, чисте, без хмарок. І прив'язала вона стрічку якого кольору? ( синього ). Що вона означає? ( синє небо). Та тут стало житечко в"янути без водички. А на небі - ні хмаринки. І стала дівчинка дощик закликати. Як дощик закликають?
Діти: (співають) Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику В зеленому горщику. Цебром, відром, дійницею Над всякою пашницею.
Тут набігли хмарки, впали на землю перші краплинки – блакитні –блакитні. Зраділа дівчинка дощику та й прив'язала...якого кольору стрічку? ( блакитну). Так. Що вона означає? (воду). Зраділо житечко. А тому що дощик був чарівний – швидко достигло житечко. Зібрали люди урожай та й напекли смачного хліба. З'їла дівчинка окраєць хліба, прив"язала оранжеву стрічку. Що вона означає? (хліб). Стрічки ув’язували так, щоб вони були довші за косу. Вважалося, що вони оберігають її від злого ока.
Вихователь: А зараз ми перевіримо, як ви запам’ятали правильну послідовність зав’язування стрічок. І у цьому нам допоможе наша таблиця - схема.
Робота зі схемою. ( За допомогою схеми, діти викладають стрічки до віночка у правильній послідовності ).
Вихователь: Одягнемо дівчата віночок та й підемо у таночок!
Народна гра « Віночок».
Вихователь: Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки – «Державні символи України». Тут ми дізнаємося про три основні державні символи України. Послухаємо легенду ( відеоролик ).
Легенда. Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.
Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто - блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.
А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імя Гімн.
І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня.
Вихователь: Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні державні символи України.
Вихователь: Саме цим і закінчуємо свою подорож. І на цій зупинці давайте розглянемо, які сувеніри назбирали під час подорожі , і перевіримо, чи запам’ятали ви щось для себе?
- Назвіть рослини - народні символи України? - Які ще народні символи ви знаєте? - Які державні символи України? - Що означає жовто-синій колір на прапорі? - Що таке Гімн? - Який герб України?
Ось і закінчилась наша подорож. Чи сподобалася вам наша подорож?

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Народознавство