«Казка на піску. Комбінування методів пісочної і казкотерапії
з дошкільнятами»
Семінар для практичних психологів
дошкільних навчальних закладів

Актуальність
«Найкраща для малюка та іграшка,- писав К.Д.Ушинський,- яку він може примусити по-різному змінюватися, для маленьких дітей найкраща іграшка - купа піску».
Ми не замислюємося про те, яке значення в наший життя мають ігри, в які ми грали в сопливо-ніжному віці. Чому саме з пісочницею, ляльками і піжмурки ми асоціюємо наше дитинство? Виявляється це самий кращий шлях до нашої психічної стійкості, до позбавлення від страхів і до уміння спілкуватися.
Ще в 20-і роки минулого століття психотерапевти А. Фрейд, М. Клейн, Г. Хаггельмут назвали дитячу гру методом лікування, при якому діти розвивають свої здібності, вчаться долати конфлікти і нелади. Починалося все з малювання: малюк малює свій будинок, свою сім'ю і таким чином символічно висловлює те, що поки йому не вдається висловити – свої страхи, емоційний стан, психологічні травми. А, як відомо, перший крок до будь-якого вирішення проблеми – назвати її. Поки дитина не уміє визначати об'єктивно весь світ, він відображає в своїх нешкідливих іграх свій психічний стан і рівень уміння спілкуватися з іншими дітьми. До цих пір малюнок є непоганим тестовим контролем дитячого емоційного настрою і одним із занятьігротерапії.
Вже давно була пояснена любов дітей до пісочниці. Там малюки починають дружити з однолітками, там відбуваються перші бійки із-за совочків і відерок, там непосида відчуває себе спокійно і комфортно. Скільки разів ви із здивуванням спостерігали картину багатогодинного блаженства дитяти на пляжі або в коробці з піском? Дивний ефект пісочниці поки до кінця не пояснений. Але дуже важливо дати дитині можливість пересипати цей терапевтичний будматеріал (заспокоює і розслабляє), ліпити з нього всілякі фігури, будівлі, міста (будить неймовірну фантазію, розвиває дрібну моторику рук), відшукувати зариті скарби (створює зацікавленість) і просто складати казки і малювати їх (творчий вихід існуючої проблеми, розвиває мову мови). Пісок привертає маленьких «будівельників» своєю незвичайною структурою і новими відчуттями, які вони випробовують при тому, що стосується піску. А якщо пісок ще і відображає всі сліди, залишені малюком, то його навряд чи відірвеш від важливих занять .

Теоретична частина

"Часто руки знають, як розплутати те, над чим марно б'ється розум". К.Г. Юнг
Пісок - загадковий матеріал. Він має здатність зачаровувати людини - своєї піддатливістю, здатністю приймати будь-які форми: бути сухим, легким і ускользающим або вологим, щільним і пластичним. Гра в пісок захоплює і дорослих, і дітей - згадайте, як приємно буває приєднатися до гри в «пасочки», побудувати замок на морському березі або просто дивитися, як висипається сухий пісок з вашої долоні.
Пісочна терапія - це унікальна можливість досліджувати свій внутрішній світ за допомогою безлічі мініатюрних фігурок, підноса з піском, деякої кількості води - і відчуття свободи та безпеки самовираження, що виникає в спілкуванні з психологом. Пісочна терапія - це можливість висловити те, для чого важко підібрати слова, стикнутися з тим, до чого важко звернутися безпосередньо, побачити в собі те, що зазвичай йде від свідомого сприйняття.
Ігри з піском є ефективним засобом всебічного розвитку дітей у цілому і творчих здібностей зокрема. Багаторічна практика свідчить, що ігри з піском позитивно впливають на емоційне благополуччя дітей. А з огляду на те, що це найулюбленіші ігри дітей, ми, дорослі, повинні максимально використовувати їх з розвивальною, навчальною та корекційною метою.
Сьогодні дуже популярним став метод «sandplay», що з англійської дослівно означає «пісочна гра». Власне, це той метод, завдяки якому дитина з піску і невеличких фігурок будує свій індивідуальний і неповторний світ у мініатюрі. Граючись, вона виражає на піску те, що спонтанно виникає в її свідомості.
Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмі¬лою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. У пісочниці створено оптимальні умови для розвитку творчого по¬тенціалу дитини, активізації її просторової уяви, образно-логічного мислення, тренування дрібної моторики рук. У процесі колективних ігор дитина усвідомлює морально-етичні норми, у неї формується гармонійний образ світу.
Дорослі можуть бути впевнені: якщо у дитячому пісочному гос¬подарстві все спокійно, то й на душі у дитини спокій і гармонія.
У роботі педагоги використовують пісок як основний матеріал для розвитку творчості дітей. Організовуючи ігри з піском, слід дотримуватися таких правил:
• максимально заохочувати творчий підхід і фантазію;
• повністю виключати негативну оцінку як дій дітей, так і результатів їхньої діяльності.

Пісок та малювання
Дуже цікавий вид роботи для дітей — малювання на піску та малювання кольоро¬вим піском. Складно переоцінити позитив¬ний вплив малювання на дитину. Це не просто розвага, гра, вміння відтворити на¬вколишній світ. Малювання сприяє гармо¬нійному розвитку дитини та формуванню таких базових якостей особистості, як са¬мостійність і креативність.
Малювання сприяє розвитку дрібної моторики, а як наслідок — розвитку мов-лення і розумових здібностей. У дітей роз¬вивається координація рухів. Дитячі пальчики стають більш сильни¬ми, спритними, вмілими. Окрім цього, малювання сприяє розвитку пам'яті, уваги, зосередженості. У творчому процесі дитина навчаєть¬ся розрізняти кольори та їх відтінки, у неї формується поняттях про форму, величину, кількість. Через малювання дитина пізнає навко¬лишній світ по-новому, запам'ятовує його і вчиться його любити. Ще не вміючи виражати свої емоції словами, дитина чудово «розпові¬дає» про них фарбами. Багата фантазія, ініціативність, уміння при¬ймати рішення, самостійність у їх втіленні, посидючість, зосередже¬ність активно формуються під час малювання і в майбутньому обов'язково знадобляться дитині.
Одним із найдревніших способів малювання є малювання на піску і одним з порівняно нових — малювання піском.
Малювати на піску можна паличкою, камінчиком чи будь-яким іншим придатним для цього предметом. Але найдоцільніше малюва¬ти пальчиками. Таке заняття дуже подобається дітям. Малювання пальчиками на піску є корисним для дітей будь-якого віку: у них роз¬вивається дрібна моторика, гнучкість та чутливість пальців.
У процесі малювання на піску дитина розслабляється, у неї про¬ходять страхи, комплекси, розвивається впевненість у собі. Адже на піску дитина може намалювати все, що завгодно. А невдалий малю¬нок дуже легко виправити, розрівнявши поверхню піску і продовжу¬ючи малювати доти, доки не отримаєш задумане.Малювати можна не лише на поверхні піску, але й самим піс¬ком. Для цього промитий пісок ми фарбуємо у різні кольори і просу¬шуємо. Пісок різного кольору зберігаємо у спеціальних ємкостях.
Малювати піском можна вже з дітьми раннього віку. Для цього ви-користовуємо трафарет. Щоб його виготовити, на білий аркуш паперу наносимо контур малюнка, скажімо, кішки. Потім цей малюнок виріза¬ємо. Отримуємо аркуш з вирізаним трафаретом. Трафарет накладаємо на аркуш паперу. Пропонуємо малюку замалювати кицю клеєм. Не страшно, якщо малюк виходить за межі малюнка, адже трафарет потім зніматиметься. Далі надаємо малюку можливість самому обрати кольо¬ровий пісок для малювання, яким він притрушує зображення. Зайвий пісок зсипаємо у ящик, знімаємо трафа¬рет і отримуємо зафарбовану кішку. Зо¬браження кішки можна домалювати фарбами — намалювати очі, смужки, плямки тощо. Кішку можна вирізати і «посадити» на заготовлене зображен¬ня даху будинку тощо.
Коли діти навчаться наносити клей на аркуш, не виходячи за межі ма¬люнка, можна розмальовувати піском зображення у розмальовках. Для цьо¬го дитина спочатку наносить клей на частини зображення певного кольору, присипає їх зверху піском цього кольо¬ру, струшує зайвий пісок і переходить до послідовного «зафарбовування» піском відповідного кольору інших деталей зображення. Коли зображення висиха¬ють, їх можна вирізати і створити будь-яку колективну композицію.
Дітям подобається виконувати ко¬лективні зображення на різні теми, зо¬крема на морські. Фарбами за допомо¬гою своїх долоньок діти малюють риб та медуз, а піском — морське дно, на якому можна розмістити справжні мушлі.
Старші дошкільники вже можуть самостійно намалювати малюнок про¬стим олівцем, а потім розфарбувати його кольоровим піском.
Для того щоб малювати кольоровим піском, діти мають оволодіти певними прийомами, докласти розумових і фізичних зусиль. Малюків ціка¬вить процес, їм подобаються сліди, які залишає кольоровий пісок на папері. Дітей старшого дошкільного віку більше цікавить результат. Коли діти струшують безформенну купку піску з аркуша паперу і ба¬чать результат — зображення певного предмета, рослини, пташки чи тварини, у них з'являється мотивація до подальшої творчості.

Казкотерапія – як технологія емоційно-вольового розвитку дитини
Казка... Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні ви-значення.
Чому ж кожного малюка так цікавить казка? І тур¬ботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це запитання. Кожен дорослий замис-люється над тим, як виростити та виховати дитину щасливою, здоровою.
Що потрібно для того, щоб малюк зміг самостій¬но впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь та вірність? Як можна з'єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками? Таких «як» і «чому» є безліч.
І педагоги, і психологи постійно шукають та об¬говорюють різні методи виховання і навчання до¬шкільників, створюючи нові моделі, нові програми. Кожен із нас, дорослих, пам'ятає своє дитинство, яке обов'язково пов'язане з казкою, легендою або при¬казкою.
Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причи¬ною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у кни¬зі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Казкотерапія— це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван-ням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.
Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників: активності, самостійності, емоційності, творчості, зв'язного мовлення.
Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер¬ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само¬стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто — не¬гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.
Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для при¬йняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.
Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво-юють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.
Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло і негативні герої будуть покарані за свої вчинки. Педагоги дошкільних навчальних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що МОЖЕ договорити казку, пояснивши незрозуміле, то це поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведетьс розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотерапії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.
Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а клопітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, Є необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страх невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього мож досягти, якщо є бажання. Казкотерапія відрізняється від решти методів тим що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спираємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Добро тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці наваж- ливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дудидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попе¬реджають про наслідки тих чи інших наших вчинків, але не нав'язують життєвих програм.

Принципи казкотерапії:
Перший принцип казкотерапії - до¬нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці¬кавому для неї вигляді.
Другий принцип казкотерапії - принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе, щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві¬ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.
Третій принцип - принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.
Четвертий принцип - зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії:
Казки мають вагоме значення у вихованні та роз- ігтку дітей, виконуючи різні функції:діагностичну, прогностичну, виховну, коригувальну.
Залежно від того результату, який необхідно отри¬мати, ставиться певна мета і вже після цього добира¬ються казки, основні функції яких могли б допомогти з реалізації мети.
Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви¬значити стан дитини і поставити основну мету для додальшої роботи.
Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за- здяки цій функції нам відкриються особливості по-ведінки дитини, бачення нею навколишнього світу і стратегії своєї подальшої поведінки.
Виховна функція допомагає нам за допомогою про¬стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас-тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.
Коригувальна функція є тим кінцевим результа¬том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте¬рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.
Центральний момент казкотерапії — добровільність участі дітей. Тому важливою є мотивація - учасників, необхідно знайти адекватний спосіб залучення дітей до казкотерапії. В одному випадку це може бути образний текст, частушки, небилиці; у іншому — розглядання ілюстрацій, відгадування загадок про казкових героїв. Необхідно, щоб кожна дитина могла відчути уважне ставлення з боку дорослого.
Не всі діти відразу розпочинають брати участь у грі. Деякі з них спочатку хочуть поспостерігати з боку за тим, що відбувається, і лише згодом у них виникає бажання самим брати участь у цікавому ви¬довищі.
З урахуванням індивідуальних особливостей ді¬тей слід починати казкотерапію з тими, хто швидше відгукується на запрошення дорослого; при цьому доцільно додатково мотивувати на залучення до гри решти дітей. Від ступеня психологічного комфорту учасників безпосередньо залежать їх активність, гли¬бина емоційної активності.
До проведення казкотерапії діти знайомляться з казкою. Це потрібно для отримання цілісного уявлення від її тексту. Крім того, при повторній зустрічі казкою дошкільникам буде легко зосередитися на образній лексиці, що характеризує зовнішній вигляд героя, виразно відобразити в міміці, русі емоційний стан персонажа.
Необхідно приділяти не менше уваги руховій активності дітей. Стомленість після багаторазового вико¬нання психогімнастичних етюдів призводить до мимо-вільного розслаблення організму і, отже, позбавлення ємоційного напруження. Лише незначну частину часу діти розташовуються на стільчиках, коли:
• дорослий розповідає казку;
• вони фантазують за музичною композицією;
• вони перебувають у ролі глядачів у грі-драматизації за окремими епізодами казки.
В іграх заохочуються самостійні висловлювання дітей щодо сюжету казки, дій однолітків, власних переживань. Після завершення казкотерапії обгово¬рення не зав'язується саме по собі, дорослий повинен розпитати дітей про те, які ігри і вправи сподобалися, запам'яталися, ролі яких казкових героїв хотілося б виконати повторно. Якщо дитині важко сформулювати зв'язну розповідь по пам'яті, їй пропонується пере¬глянути відеозапис окремих ігор казкотерапії. Думка дітей обов'язково враховується.
Між сеансами казкотерапії слід звертати увагу на поведінкові реакції, емоції дошкільників. Замк¬нутим малюкам доцільно розподіляти ролі героїв із сильними рисами вдачі (сильний ведмедик, сміли¬ва білочка). Діти, які схильні до упертості, капризів у казкотерапії зображають негативні риси характеру, коментують, складають історії про таких персонажів. Згодом можна помітити позитивні зміни, поліпшення настрою, розвиток емоційної стійкості та зв'язного мовлення кожної дитини.
Склад групи
Казкотерапія проводиться в підгрупах. Склад кожної з них не повинен перевищувати 12 дітей. Оптимальна кількість учасників — 8-10 дітей. Як свідчить практика, саме в цьому діапазоні ефекти групової казкотерапії можуть виявлятися особливо яскраво.
Участь в іграх дошкільників із різними рисами вдачі, рівнем розвитку спрямовує проведення казко¬терапії у рівному тоні. Разом із тим у групі не пови-нно бути більше однієї гіперактивної, дратівливої, схильної до рухового неспокою дитини. Бажано, щоб до складу кожної підгрупи входили діти, здатні ефективно встановлювати контакти з ото¬чуючими, правильно розрізняти їхні емоційні стани, а також такі, які вміють передати характер казкового героя в русі, міміці та мовленні. Такі діти не тільки можуть захопити інших власним артистизмом, але і разом із дорослим надають допомогу одноліткам, які зазнають труднощів у вираженні міміки, рухів; передають іншим дітям свої комунікативні вміння на підсвідомому рівні.
Найзручніше місце для проведення казкотерапії — окреме, невелике за розмірами, добре освітлене — приміщення (кімната казки, психологічного розвантаження). Кімната повинна бути по можливості звільнена від зайвих меблів, знадобляться лише стільчики для групи дітей і стілець для ведучого, м'який килим у центрі кімнати, підставка для програвача або музичного цен¬тру. Не повинно бути зайвих предметів, атрибутів, що відволікають увагу дітей.
Бажано, щоб кімната знаходилася подалі від му¬зичної та фізкультурної зал, а також приміщень гос¬подарського і побутового обслуговування, що дасть можливість працювати з дітьми у зручних умовах.
Казкотерапію досить проводити один раз на тиж¬день. У молодшій і середній групі тривалість казко¬терапії —-15-20 хвилин. У старшому дошкільному віці тривалість сеансу казкотерапії може досягати 25-30 хвилин.
Регулярність проведення сприяє зміцненню пози¬тивного ефекту в розвитку особистості та мовлення ди¬тини. Слід також ураховувати, що дітям подобаються повторення. Тому доцільно іноді повторювати сеанси казкотерапії, особливо зі спрямованістю на розпізна¬вання емоцій. Необхідно використовувати переважно творчі ігри з елементами пошуку, вибору найвідповіднішого варіанту розв'язання проблеми (покажи героя, відгадай за рухом, ритмом, музикою його на¬стрій, придумай кінцівку казки тощо). Після деякоїпаузи навіть малоактивні діти із задоволенням добре виконують знайомі завдання.
В окремих випадках тимчасові межі проведення казкотерапії можуть змінюватися, і це не повинно не¬покоїти ведучого. У тих випадках, коли гра емоційно захоплює дітей, дорослий повинен надати можливість задовольнити їх прагнення до активності. Можна відвес¬ти більше часу на вправу для розслаблення під музику.
Якщо у дошкільників виникає відчуття втоми, дорослому слід припинити проведення казкотерапії, перевівши увагу дітей на інший вид діяльності: ви¬ліпити з пластиліну фігурки героїв, зробити малюнки до найяскравіших епізодів казки, погратися.
Пісок і казка
Діти дуже люблять незвичайні історії і казки, які не лише пере¬носять їх з реального світу у чарівний, казковий, але й розширюють їхній кругозір. Через казку, звернену до серця дитини, особливо народну, не спотворену впливом сучасної цивілізації з притаман¬ним їй прагматизмом, діти отримують перший соціальний досвід: знання про людей, про добро і зло та їх протиборство у людському суспільстві.
Розповідаючи казку «Колобок», ми разом з ді¬тьми виготовляємо з піску її головного героя. А розі¬груючи казку «Колосок», «печемо» пиріжки, якими можна всіх «пригостити». Тут і формочки можуть знадобитися, і камінчики для прикрашання. А для Курочки Ряби можна зро¬бити гніздечко, куди вона «нестиме» пісочні яєчка.
Казку на піску можна розіграти, пересуваючи персонажів у різних на¬прямках. При цьому діти поступово навчаються співвідносити мовлення з діями персонажів і почи¬нають самостійно творити, змінюючи сюжет, додаючи нових дійових осіб тощо.
Казки на піску — не лише цікаве проведення часу та приємне й доступне дитині заняття, але й істотний механізм розвитку в дитині тонкого розуміння внутрішнього світу людей, спосіб зняття тривоги і виховання впевненості у своєму майбутньому. За допомогою казок на піску можна виховувати дитину, допомагати долати негативні сторони її особистості, які лише починають формуватися.
Наприклад, жадібній дитині дуже корисно буде розіграти сюжет з «Казки про рибака і рибку» Олександра Пушкіна. У пісочниці створюють «море» — розгрібають пісок, вивільнюючи його дно, пофарбоване у голубий колір, що символізує море, а на його піща¬них берегах за допомогою дрібних іграшок розігрують дійство.
Казку на піску може вигадати і сам педагог. Головне, щоб у цих казках завжди добро перемагало зло. Кількість персонажів таких казок має бути невеликою, сюжетні повороти — м'якими, спокійни¬ми, гарними. Казки на піску повинні бути емоційними, але такими, що оберігають духовний світ і спокій дитини, не несуть у собі три¬вожності і страхів. Прикладом може бути така авторська казка на піску:
У пісочній країні (погладьте її долонькою) жив-був піщаний чолові¬чок. Він жив у печері. Зробіть печеру для чоловічка такою, якою ви собі її уявляєте. Зимою піщаний чоловічок спав у своїй печері, а весною прокидався. Уявімо, що наступила весна. Візьміть необ¬хідні предмети, щоб показати прихід весни (заздалегідь можна приготувати штучні квіти тощо). Яскраве Сонце (його показує дорослий) привіталося з піщаним чоловічком (індивідуально з кож¬ною дитиною виконується ритуал привітання). Яскраве, лагідне Сонце помітило, що він дуже сумний і запитало: «Чому ти сумуєш? (Запитуємо кожну дитину.) Ти, мабуть, сумуєш тому, що живеш один. Отже, тобі треба знайти друга, тоді ніколи не сумуватимеш».Діти, у мене до вас є пропозиція — знайдіть друга для свого піща¬ного чоловічка і збудуйте ціле піщане містечко.

Практична частина

Ділова гра «Творимо терапевтичну казку крок за кроком»
Ще наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій. У казці одразу зрозуміло, де добре, а де зло, погані вчинки героя засуджено, а хороші – винагороджено. У головного героя завжди є шанс отримати допомогу надприродних сил і виправитися зі злом.

Мета: навчити учасників створювати терапевтичну казку звернувши увагу на індивідуальні особливості дитячої психіки. За допомогою спеціально створеної казки легко подолати певні проблеми у розвитку дитини та соціалізації.

КРОК 1. ВИЗНАЧАЄМО ПРОБЛЕМУ ЧИ СИТУАЦІЮ, ЯКА ПОТРЕБУЄ КОРЕКЦІЇ.
Спілкуємось з батьками , спостерігаємо за дитиною для визначення проблеми. Це може бути поганий сон, неуважність, агресія, плаксивість, жадібність, образливість тощо.

КРОК 2. ЯК ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ ПРОБЛЕМНУ ПОВЕДІНКУ.
Визначивши проблему згадуємо як дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади записуємо, щоб потім використати їх у казці.

КРОК 3. АНАЛІЗ МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ ПРОБЛЕМНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ.
Після того як прояви проблемної поведінки з′ясовано, слід проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад із жадібною дитиною інші діти не хочуть дружити.

КРОК 4. ОБИРАЄМО ГЕРОЯ КАЗКИ.
Обираючи героя казки слід дотримуватись певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім′я йому слід дати інше,щоб не викликати у дитини спротив. Ліпше якщо ім′я та прізвище героя буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштує дитину.

КРОК 5. РОЗКАЗУЄМО ПРО ТЕ, ЯКИМ ЩАСЛИВИМ БУВ ГЕРОЙ, ДОКИ НЕ ПОЧАВ ПОГАНО ПОВОДИТИСЬ.
Тепер можна складати казку. Спочатку розказуємо про те, яким щасливим був герой доки не почав погано поводитись. Скільки було друзів, як вони до нього ставились, Але одного разу злі сили зачарували героя і так далі…

КРОК 6. ОПИСУЄМО У КАЗЦІ, ЯК ГЕРОЙ ВИЯВЛЯЄ ПРОБЛЕМНУ ПОВЕДІНКУ.
Слід описати як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (відгадати 3 загадки, виконати 3 завдання, подолати 3 перепони) – так дитина краще засвоїть та запам′ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла до чого призводить погана поведінка.

КРОК 7. УВОДИМО В КАЗКУ ПЕРСОНАЖА МУДРОЇ ФЕЇ.
Далі уводимо в казку персонаж Мудрої Феї, Сови, Мудреця, Василини Премудрої і т. д. чи доброго чарівника. Він підскаже головному герою вихід із проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитись.
КРОК 8. ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ.
Наприкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію, та виправився, я отже змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішого, ніж на початку казки.
Звісно, можна творити терапевтичні казки за власними принципами, або інтуїтивно. Але на початку така покрокова схема стане у нагоді.

Ігри-казки з піском

Заняття № 1
Вправа в піску «Долоньки, пальчики й кулачки»
Мета: зниження нервового напруження. Розвиток тактильно-кінестетичної чутливості й дрібної моторики пальців рук.
Психолог показує, а діти виконують вправу на рівній поверхні піску (по троє дітей одночасно):
• «долоньки» — відбитки обох долонь на піску;
• «пальчики» — відбитки всіх пальців рук одночасно «долоня в куполі»;
• «кулачки» — відбитки кулачків. Повторити вправу 6 разів.
Обговорення
— Чим вам сподобалася вправа?
— Що відчували ваші пальчики, долоньки, кулачки?
— Який був у вас настрій? Чому?

Заняття № 2
Вправи на піску «Квіти — пелюсточки, дерева — листочки»
Мета: зняття емоційного напруження, розвиток тактильно-кінестетичної чутливості в дітей.
• Психолог показує дітям картки з зображенням пелюсток квітів різної форми та різноманітні листочки з дерев.
• За допомогою долонь, пальців та кулачків створює зображення квітів на вологому піску.
• Пропонує дітям створити різноманітні квіти.
• Потім на піску психолог і діти створюють зображення листя різних дерев.
• Діти самостійно відтворюють у піску дерево (стовбур, крону) і прикрашають листям.
Обговорення
— З допомогою чого ви створювали квіти та дерева?
— Який був пісок?
— Що ви відчували?
— Який був у вас настрій?

Висновок
Пісочна казка - це самий органічний для дитини спосіб висловити свої переживання, досліджувати світ, вибудовувати відносини, і спосіб звичний, добре знайомий, це його реальність. Малюк грає в те, що у нього «болить». Відіграючи свої емоції, дитина кожного разу сам себе лікує. Батьки повинні бути поряд, підтримувати його в процесі «самолікування» і робити для себе висновки про те, що турбує їх сина або доньку в даний момент. Дуже важливо звернути увагу, чи буде зіграна ним сценка агресивної або, навпаки, ласкавою.
Отже, ігри з піском є засобом сенсорного розвитку дошкільників, збагачення їхнього словника, розвитку творчого потенціалу. А їх застосування сприяє оздоровленню підростаючого покоління, збереженню та зміцненню як фізичного, так і психічного здоров'я кожної дитини.

Предмети: Психологія

Класи: Дошкільне виховання