Стресами різних рівнів інтенсивності наповнене життя кожної людини. Інша річ, що хтось уміє йому протистояти, а хтось – ні. Емоційне вигорання є серйозною проблемою сучасної школи. Фахівець до 35 - 40-річного віку вже накопичив достатній досвід, аж тут у його професійні сфері відбувається спад. Постійно знижується ентузіазм у роботі, наростають негативізм і втома. Часто талановитий педагог стає профнепридатним.
Мета статті
Сучасний світ ставить перед людиною досить жорсткі вимоги. Якісний рівень життя нині неможливий без високої особистої ефективності, грамотного розподілу часу й сил. Насправді, секрет щасливого життя доступний кожному. Потрібно лише трішечки себе самоудосконалювати, знати секрети успіху й боротися зі своїми страхами.
Пріоритетним напрямом у розв’язанні цього завдання має стати актуалізація сприйняття педагогами свого професійного здоров’я як найважливішої особистісної цінності. Мета статті інформувати педагогічних працівників про синдром емоційного вигорання, основні прояви, закономірності перебігу, сприятливі чинники; про фізичні симптоми, що спостерігаються при цьому, і про засоби керування стресом. Вчити максимально використовувати свій особистісний потенціал через методи саморегуляції емоційного стану для запобігання емоційного виснаження та зняття психоемоційного напруження.

Класи: Середня школа

Предмети: Психологія