Тема: «Нашого цвіту — по всьому світу». Українська діаспора та її географія.
Мета:
навчальна: сформувати в студентів знання про діаспору, причини її виникнення та географію; ознайомити із життям українських емігрантів та прикладами розширення зв'язків з українцями зарубіжжя;
розвиваюча: розвивати пізнавальний інтерес до самостійного пошуку знань, формувати вміння виступати з усними повідомленнями;
виховна: виховувати патріотизм, почуття національної гідності, демократичне мислення.
Вид заняття: Практичне заняття. Заняття прес-конференція.
Тип заняття: Закріплення і застосування знань, умінь і навичок.
Методи: бесіда, групова робота, метод «Мікрофон», робота з мультимедіа, ділова гра, дослідження, метод проектів, дискусія.
Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: Стінна карта «Політична карта світу» з позначеннями (у вигляді калинових листочків) розселення українців; відеофільм «Невідома Україна — українська еміграція»; презентації «Причини й етапи міграції», «Празька школа», «Західна еміграція»; слайд-шоу «Чуєш, брате мій…»; відеоролик «Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка»; аудіозапис мелодії на слова братів Лепких «Чуєш, брате мій…».
Література
Основна
1. Українська література : підручник для 11 класу / за ред. Г. Ф. Семенюка. - Київ : Освіта, 2011. - 416 c.
2. Мовчан Р. В., Авраменко О. М., Пахаренко В. І. Українська література: Підручн. для 11 кл. загальноосвітн. навч. закл.(рівень стандарту, академічний рівень) / наук. ред. Р. В. Мовчан. - К.: Грамота,2011.-352 с.:іл.
3. Борзенко О.І. Українська література. 11 клас. Профільний рівень:Хрестоматія-довідник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011. —880с. — (Джерела)
4. Уліщенко А. Б., Уліщенко В. В. Українська література. Хрестоматія.11 клас. — Харків: «Світ дитинства», 2007.
5. Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш. Географія. Підручник. 10 клас.—К.: «Генеза», 2010.
Додаткова
1. Міщенко О.І. Українська література (рівень стандарту, академічний).— Вид-во: Генеза, 2011.
2. Кононенко П.П., Цимбалюк В.І. Українська література (рівень стандарту, академічний).— К.: «Світ знань», 2011.
3. Довгань Г.Д., Кругла Н.Я. Економічна і соціальна географія світу: Розробки уроків, серія «Майстер-клас».—Х.: Ранок VESTA, 2007.
4. Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок.—Х.:ВГ «Основа», 2008.
5. Авраменко О.М., Скрипник Л.М. Українська література. Мультимедійні дидактичні матеріали.— К.: Грамота, 2010.
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки студентів
Після вивчення теми студенти повинні:
— знати напрямки основних міграційних потоків;
— пояснювати поняття міграція, еміграція, імміграція, діаспора;
— вміти аналізувати статистичні дані;
— володіти інформацією про демографічну ситуацію в Україні;
— мати загальне уявлення про розвиток української літератури за межами України.

Зміст заняття
1. Організаційна частина
2. Повідомлення теми та мети заняття
♦ Проблемне питання: "Міграція — зрада чи необхідність?"
Епіграф:
Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами!
Іван Багряний
♦ Викладач географії
Основа кожної держави — це населення, люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету. Нормальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його праце ресурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої та духовної культури.
Тому сьогодні ми зібралися на прес-конференцію, щоб обговорити питання демографічної ситуації в Україні та долі українців за її межами.
Дозвольте представити спеціалістів, які будуть відповідати на запитання:
- спеціалісти з питань демографії;
- спеціалісти з питань міграційних процесів;
- спеціалісти з питань історії;
- спеціалісти з питань літературознавства;
- кореспондент газети «Голос України»;
- кореспондент газети «Вінниччина»;
- кореспондент газети «Економіка України»;
- кореспондент журналу «Всесвіт».
3. Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів
♦ Словникова робота
- Що таке еміграція, міграція, імміграція?
- Хто такий емігрант?
- Що таке діаспора?
- Яке значення слова ностальгія?
4. Мотивація навчальної діяльності
Викладач географії. Ще зовсім недавно слово «діаспора» було мало не лайливим. Вважалося — і ця думка насаджувалася офіційною пропагандою, — що за кордоном живуть здебільшого ті українці, які проти радянської влади, що розцінювалося як зрадництво. їх називали «зрадниками Батьківщини», «космополітами безрідними», «відщепенцями». Виявилося, що живуть там українці, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так, як і ми, хочуть кращої долі.
В умовах української державності стало можливим вивчити реалії життя українців за кордоном.
Які ж причини й етапи міграції?
5. Перевірка вмінь і навичок
Зміст основної частини заняття
Кореспондент газети «Факти»
Запитання до істориків: «Нас цікавить питання розсіювання населення України за її рубежами в давнину»
♦ Виступ групи істориків. Історична довідка про переміщення населення України
Історики. Еміграція, тобто розсіювання населення України за її ру-бежами, почалася давно. Ще за княжих часів міжусобні війни призводили до переміщення людей, до зміни місць постійного і тимчасового їх проживання. Переміщення племен і народів також сприяло формуванню діаспори. Збереглися відомості про те, що Дмитро Вишневецький у 1557 р. перейшов з частиною війська в кількасот козаків до Московії. Узагалі ж, рейди українських козаків у Московію були постійними, що призводило до погіршення міждержавних відносин. Найбільш відомим був похід 20-тисячного загону П. Сагайдачного у 1619 р. на Москву. Певна частина запорожців тоді залишилась у Московії.
За часів гетьманства Ю. Хмельницького багато українців опиняється в Московщині не з власної волі, здебільшого в кайданах. Так прибули туди Петро Дорошенко, Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович та інші.
Серйозний вплив на виникнення масових — постійних і сезонних — міграцій українського населення мала Полтавська битва, після пере¬моги в якій Петро І започаткував масові жорстокі репресивні акції про¬ти своїх політичних противників. У той час відбувалася велика еміграція козаків, відома в історії як мазепинська.
Після Полтавської битви почалася інтенсивна насильницька емігра¬ція великої кількості населення Східної України на важкі роботи в північні райони для спорудження Санкт-Петербурга і впорядкування прилеглих до нього районів, будівництва господарських об'єктів в інших регіонах Російської імперії. Відтоді Гетьманщина стала одним із головних районів примусового постачання робочої сили для будівництва нової столиці, Ладозького обвідного каналу, практично цілком збудованого 20-тисячним загоном українських козаків під керівництвом чернігівського полковника Павла Полуботка. Тисячі чоловіків, направлених у північні райони, повернулися додому каліками, обмороженими (на Ладозькому каналі загинуло близько 4 тис. осіб).
Українських козаків часто використовували і для ведення військових дій. У 1721 р. Петро І почав війну з Персією. На фронт під Дербент було відправлено 10-тисячний загін козаків. З них від хвороб та в боях загинуло 5 200, а близько однієї тисячі повернулися додому інвалідами.
З XVIII ст. почалося масове переселення українців у Поволжя, на Урал. З другої половини XIX ст. — у Сибір, Казахстан, на Далекий Схід. Еміграційні потоки на схід формувалися в основному за рахунок сільських жителів.
У 20-х роках XX ст. добровільне переселення на схід здійснювалося Всесоюзним переселенським комітетом при ЦВК Союзу РСР. У радянсь-кий період, особливо на початку 30-х років, переселення з України здійснювалося на принципово нових засадах. Серед переселенців переважали політичні противники радянської влади або люди, яких ця влада вважала противниками. Загальновідомими стали такі табори-катівні тоталітарного режиму, через які пройшли близько 5-6 млн. українців, як Соловки, ГУЛАГ тощо.
Різко зросла чисельність української діаспори в роки Другої світової війни. Кількість населення Поволжя, Уралу, Сибіру, Казахстану і Середньої Азії зросла за рахунок евакуйованих з України на 3,5 млн осіб.
Протягом XX ст. мільйони українців покинули свої домівки в пошуках кращого життя на заході. Що ж примусило їх у різні часи залишити рідну землю? Головні причини — соціально-економічні та політичні.
Кореспондент газети «Голос України»
Запитання до спеціалістів з питань демографії:
«Нам відомо, що із часів незалежності України кількість населення зменшується. На 1991 рік нас було 52 мільйони, зараз 46 мільйонів. Читачів нашої газети цікавить питання: чи не загрожує українському народові вимирання?»
♦ Виступ групи демографів. Повідомлення на тему «Демографічний ситуація в Україні»
Кореспондент журналу «Всесвіт»
«Читачів нашого журналу цікавить: який вплив мають міграційні процеси на зміну кількості населення?»
Сучасна демографічна ситуація в Україні надзвичайно складна:
- кількість населення різко почала зменшуватись з 1991 року: на сьогодні вже в Україні залишилось 45 млн. чоловік, тому вчені вважають, що для держави це катастрофа;
- природний приріст на сьогодні складає – 6,1 – від'ємний;
- мають місце активні еміграційні процеси. Щороку залишають Україну 100 тис. осіб;
- тривалість життя скорочується, сьогодні вона становить 60 років;
- великих втрат зазнало сільське населення. Сотні малих сіл обезлюдніло у Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській та інших областях;
- помітна тенденція старіння населення.
Отже, прогнозують, що до 2025 року в Україні може залишитись 25 млн. чоловік.
♦ Виступ групи географів. Захист проекту «Причини й етапи міграції»
(Мультимедійна презентація «Причини й етапи міграції»; відеофільм «Невідома Україна — українська еміграція»)
Перша хвиля: еміграція до 1914 року. Українці, що емігрували перед Першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Ці емігранти — переважно молоді юнаки. Спочатку планували заробити грошей і повернутися додому. Але з часом життя на чужині (в основному в США) здавалося більш привабливим, і вони залишалися.
Іншу групу складали ті переселенці, що покидали домівку, сподіваючись зайнятися сільським господарством. Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в незайманих краях Канади, Бразилії, США.
Друга хвиля: еміграція в міжвоєнний період. Еміграція на захід у міжвоєнний період була значно меншою, виїжджали в основному до США і Канади. Найяскравішою рисою цього періоду була поява нового типу українських переселенців — політичного.
Третя хвиля: Друга світова війна і «переміщені особи». Після Другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало понад 16 млн іноземців-в'язнів, робітників, біженців. З них 2,3 млн. українців. Після припинення воєнних дій до Німеччини з СРСР були направлені репатріаційні групи, котрі повинні були переконати радянських грома¬дян повернутися додому. Частина повернулась, але багато залишилось. У 1945 р. при ООН було створене агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей. Цю категорію людей називали «переміщеними особами». Протягом 1945—1947 рр. було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки та ін.
Вищевказані факти ще раз підтверджують наявність давньої, у більшості випадках трагічної історії української еміграції.
Викладач географії. «Нашого цвіту — по всьому світу». Хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся з розселенням українців у світі. За межами України живуть понад 15 млн українців. Більшість із них мешкають у країнах, що були колись республіками СРСР. Цю діаспору прийнято називати східною. Українську діаспору в усіх інших країнах світу називають західною.
♦ Поетична хвилинка
Лунає грамзапис пісні «Чуєш, брате мій» братів Лепких. Читці по черзі декламують вірші українських поетів-емігрантів.
Юрій Клен. Уривок з поеми «Прокляті роки».
Блажен, хто гордо кинув рідний край
І з посохом в руці пішов шукати
На чужині незнаній дальній рай,
Куди веде його весна крилата.
Та тричі той блажен, який за чай
І хліб теж не схотів себе продати,
Але, минаючи тропу розлук,
Зостався, щоб зазнати хресних мук..
Олександр Олесь. «Як пес голодний....»
Як пес голодний, кинутий і гнаний,
Блукаю я по вулицях чужих...
Сміється з мене жах, глузує, невблаганний,
З думок сполоханих моїх.
Сміється цілий світ...
Мовчать спокійно друзі,
Вмира без відгуку мій крик,
Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі.
За роки я до всього звик.
А сни вночі, як яструби прокляті,
На частки душу рвуть... Встаю,
З кутка в куток ходжу у темряві по хаті
І втому, змучений, ловлю.
Впаду, і ніжно тихий, дивний сон злітає:
Далеко все — і сльози, і ганьба...
Мене хтось піснею широкою стріває,
І квіти кидає захоплена юрба.
Олександр Олесь. «О принесіть як не надію».
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль з рідною водою!.,
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
Спиридон Черкасенко. «На чужині».
Про Україну ані чутки!
Живе? умерла? міцно спить?..
У серці гадом в'ються смутки,
Душа завмерла і мовчить;
Холодним болем отупіння
Ущерть налита голова,
І ринуть в пітьму безгоміння
Без сліду мислі і слова...
Де взять його, отрути зілля,
Заворожить гнітючий сум,
Розвіять чорне божевілля,
Розбити долі наглий глум
І в чарах тихої дрімоти
Згубити дійсності чуття,
Забути болі і гризоти
В міцних обіймах небуття!
О краю мій, мов кохання!
Лани широкі, гір шпилі!
О сльози Рідної Землі!—
Вас не забути до сконання!
Викладач літератури. Як бачите, різні причини змушували наших людей покидати обжиті місця й милі серцю домівки, могили своїх предків і, несучи свій «камінний хрест», іти в далекі заокеанські світи шукати ліпшої долі.
Пройде час, і брати Лепкі розкажуть усьому світові про це у своєму вірші, який стане улюбленою піснею української діаспори:
Чуєш, брате мій,
Товаришу мій, відлітають сірим шнуром
Журавлі в ірій.
Кличуть кру, кру, в чужині умру,
Доки море перелечу, крилонька зітру...
♦ Слайд-шоу «Чуєш, брате мій…»
Кореспондент газети «Вінниччина»
Моє питання до літераторів:
«Хто з українських письменників мігрував за кордон, і що вам відомо про їхню подальшу діяльність?»
♦ Виступ групи літераторів. Захист проекту «Празька школа українських поетів»:
(Мультимедійна презентація «Празька школа», відеоролик «Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка», читання поезії Є.Маланюка «Під чужим небом»)
Наша група готувала проект «Празька школа українських поетів»
«Празька школа» - об’єднання письменників і поетів (умовно-літературна організація, що не мала статуту , членства, структури), своєрідний творчий клуб, у якому циркулювалася низка художніх, філософських, політичних ідей.
Це українські поети, що творили в Празі, Варшаві, Подєбрадах, Львові. Це були діти колишніх емігрантів або українські письменники-емігранти, які сприйняли поразку революції 1917 р. як національну ганьбу, були інтерновані в табори (на території Польщі поблизу м. Каліша), спробували об’єднати творчу енергію на основі художньої літератури.
Через неприязне ставлення Польщі до українців більша частина митців емігрувала до Чехословаччини і навчалася у вищих навчальних закладах (Українському вільному університеті, Українському педагогічному інституті ім. Драгоманова, Українській господарчій академії та ін.).
До «Празької школи» належать: Юрій Липа Громадський діяч, поет, прозаїк, публіцист, перекладач, лікар, автор української геополітичної концепції, один з визначних ідеологів українського націоналізму.
Юрій Клен Справжнє імя О́свальд Бу́рґгардт. Український поет, перекладач, літературний критик. Свої твори публікував під псевдонімом Юрій Клен
Олекса Стефанович Український поет, літературний критик. Родом з с.Милятина на Рівненщині; з 1922 на еміграції в Празі, від 1944 жив у Німеччині, від 1949 у США.
Наталя Лівицька-Холодна українська письменниця, поетеса, перекладач.
Юрій Дараган український поет, представник «празької школи». Перший поет, в якого виразно окреслився комплекс ідей і почувань, характерний для«пражан».
Оксана Лятуринська Українська малярка, скульпторка, письменниця, поетка і громадська діячка
Олег Ольжич Олег Олександрович Кандиба. Український поет, археолог і політичний діяч. Син українського класика Олександра Олеся
Олена Теліга українська поетеса, літературний критик, діяч української культури
Леонід Мосендз Народився у м.Могилеві-Подільському. Український поет, прозаїк, есеїст, гуморист
Євген Маланюк Український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик
Творчість «пражан» формувалася під впливом західної культури та історичного минулого українського народу. Особливості лірики поетів “празької школи” .
• “Аристократизм духу”
• Формування нового типу українця
• Історіософічна лірика(позначена мудрістю історії).
• Художній напрям "пражан" дослідники детермінують як неоромантизм із включеннями елементів неокласицизму та необароко
Як висновок, можна додати, що поезія «Празької школи» мала широкий резонанс на еміграції, а з початком демократичних віянь в Україні – отримала численних шанувальників на Батьківщині. Поза сумнівом, представники цього літературного феномену гідно поповнили ряд української літературної класики
Ми хочемо познайомити вас з одним із найвизначніших представників «празької школи» Євгеном Маланюком. Адже тема України у творчості Євгена Маланюка розроблялася повсякчас.
У ній чітко прослідковуються такі напрямки:
- любов до рідного краю, гнітюча туга за Україною;
- звернення до історії як спроба зрозуміти причини занепаду нашої державності й невміння втримати незалежність;
- гнів і обурення рабським духом українців;
- пошуки шляхів до волі;
- осмислення свого мистецького обов'язку перед поневоленою Україною.
Пропонуємо вашій увазі відеоролик про життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка.
Поезія Євгена Маланюка «Під чужим небом»
1
Чужі: й земля, і небо тут, і люди,
І місяця золотосрібний ріг.
Життя давно, як божевільне, блудить
По манівцях заплутаних доріг.
Десь кревний край кона в останній муці,
Дикун над ним заносить ятаган,
А він скажений біль терпить, як Муцій,
І крапле кров росою з чорних ран.
Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить
Безглузда путь і хто остереже?
Чужа земля, чужі похмурі люди —
Й саме життя, здається, вже чуже.
2
Не треба ні паризьких бруків,
Ні Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
Стара солома рідних стріх.
Все сниться гук весни і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
А тут — молюсь, убогий митар,
Шукаю Твій вогненний слід...
Ні! Не знайти! Ніхто не знає.
Ніхто не чув Твоїх плачів.
Біля всесвітнього Сінаю,
Як завше — золото й мечі.
3
Десь сіре поле в чорних круках,
Що пророкують: «Кари! кар!»
А я тут, на чужинних бруках,
Чужий — несу чужий тягар.
А я на полум’ї розлуки
Назавше спалюю роки,
І сниться степ Твій, сняться луки
І на узгір’ях — вітряки.
Там свист херсонського простору!
Там вітер з кришталевих хвиль!
А тут: в вікні опустиш штору —
І п’єш, самотній, смертний біль.
4
Несу отут страшний свій іспит
І знаю, що життя мине.
І мати, сидячи на призьбі,
Вже не вичікують мене.
Давно Євгена поминає
За упокій старенький піп,
За весною весна минає
Під запашне зітхання лип.
Все далі висиха Синюха,
Й линя її весела синь,
А вітер заголосить глухо
І пролітає вдалечінь.
Сиріє стріха під дощами,
Вже хата стала нетривка,
І мати слухають ночами
Бронхітне гавкання Бровка.
5
По яких ще дорогах шукати причинної долі?
Перекотиполем блукати в яких степах?
Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю,
Від зруйнованих міст розвіває горілий пах.
Заховала перекупка-пам’ять всі сни глибоко,
Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі,
Ніби в морок душі, в її цвинтарно-мертвий спокій
Після чарки отрути влітає сонячний чміль*.
І ось все забуваю, і все зникає в сутінні.
Постає лише рівний профіль і зоряний зір,
Та ще заграв глухих за плечима Твоїми тремтіння:
Всі принади Твоєї страшної краси.
Дякуємо за увагу!
♦ Захист проекту «Письменники західної діаспори»
(Мультимедійна презентація «Західна еміграція»)
Ми працювали над проектом «Письменники західної діаспори» і підготували такий матеріал.
Друга хвиля еміграції українського письменства постає на теренах Західної Німеччини. Найяскравішою сторінкою українського літературного процесу 40 - 50-х років було заснування восени 1945 р. в Західній Німеччині Мистецького українського руху (МУР), який об’єднав письменників-емігрантів (Ю. Шереха, У. Самчука, В. Петрова, І. Костецького, Ю. Косача, І. Багряного, В. Барку, Т. Осьмачку, Ю. Клена, Ю. Шевельова та багато інших).
Українські письменники-емігранти, зокрема ті, хто врятувався від більшовицьких репресій, прагнули відродити українське культурне життя на окупованій німцями території. У Харкові виходила газета «Нова Україна» (А. Любченко, Ю. Шевельов). Багато уваги літературним справам приділяла редагована У. Самчуком газета «Волинь».
В. Винниченко звернувся до письменників української діаспори з настановою писати на теми, заборонені в СРСР.
Так з’явилися твори: «Марія» Уласа Самчука. Перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та страшний голодомор 1932-1933 років. Зараз цей роман-хроніка входить до навчальної програми з української літератури і ми будемо невдовзі його вивчати.
«Жовтий князь» Василя Барки. Перший у світовій літературі професійний прозовий твір, який присвячений голодомору 1932–1933 років. Твір «Жовтий князь» вийшов також французькою мовою та німецькою мовою. За романом «Жовтий князь» Олесь Янчук створив фільм «Голод-33» його часто показують по телевізору у дні скорботи за жертвами голодомору, хто не знайомий з цим фільмом радимо його подивитися, адже після виходу України з СРСР 1991 року твір Василя Барки включений до програми з української літератури.
«Тигролови», «Сад Гетсиманський» Івана Багряного. Пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного «Тигролови» написаний у 1944 році. Книга була дуже популярна, вона вийшла друком англійською мовою в США, Англії, Канаді; цим твором зацікавились у Голлівуді.
У романі є історичний екскурс у ХІХ ст., коли українці заселяли Зелений Клин на Далекому Сході. Основна тема романів Івана Багряного «Тигролови», «Сад Гетсиманський» зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві. За мотивами романів також знято художні фільми з аналогічними назвами, радимо їх переглянути, адже невдовзі ми будемо вивчати пригодницький роман «Тигролови»
Отже можна зробити висновок, що найголовніша тема творів письменників-емігрантів - викриття сталінського тоталітарного режиму. У творах присутні мотиви туги за рідною Батьківщиною, прагнення їй щасливої долі і світлого незалежного майбутнього.
І незважаючи на утиски українського письменництва з боку існуючої радянської влади, творчість митців діаспори набула сплеску в період 40-50-х років XX ст.
Викладач географії. Останнім часом до численних рядів «українського зарубіжжя» невпинно додаються свіжі кадри заробітчан. Явище зовнішньої трудової міграції набуло таких великих масштабів, що вже отримало офіційну назву четвертої хвилі еміграції. Але найбільш невтішним є не той факт, що українці змушені заробляти гроші за кордоном, а той, що вони не завжди прагнуть повернутися на рідну землю.
Такого висновку дійшли учасники «круглого столу» «Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості», організованого Інститутом досліджень діаспори на чолі з Ігорем Винниченком.
Кореспондент газети «Економіка України»
«Нас цікавить питання: чи впливають на економіку України міграційні процеси? Яким чином?»
♦ Виступ групи географів. Продовження захисту проекту «Причини й етапи міграції» (Четверта хвиля еміграції)
Прогнози дослідників трудової еміграції на близьке майбутнє не підбадьорюють. З наступним розширенням Європейського Союзу на схід та впровадженням жорсткого контролю за отриманням віз із країнами-сусідами, можливості періодичного виїзду за кордон для українців будуть обмежуватись. Отже, більше людей орієнтуватимуться на триваліше або навіть постійне перебування за кордоном. Усе це разом призведе до незворотної втрати населення. А з огляду на незаперечну депопуляцію цей факт уже є досить небезпечним для держави.
Чи справдяться прогнози соціологів, покаже кілька наступних років. У будь-якому разі зарубіжні дослідники міграційних процесів уже давно довели, що 25 % будь-якого потоку трудової еміграції перетворюється на незворотну. Отже, кожен четвертий українець, знайшовши тимчасову роботу за кордоном, можливо, додому вже не повернеться.
6. Підведення підсумків заняття.
♦ Проблемне питання: " Міграція — зрада чи необхідність?"
Виразне читання поезії
Ти, друже далекий, не знаєш
Про тугу безмежну мою,
Не чуєш, як серце ридає, -
За чим , я тобі розкажу:
Ридає воно за літами,
Прожитими тут, в чужині,
Ридає, що, рідний, не з вами
Злетіли так швидко в журбі.
Живу, а душа вся німіє,
Бо тут – навіть сонце не те!
Інтерактивна вправа «Мікрофон»:
♦ Ділова гра «Продовж речення»
- На сьогоднішньому занятті ми...
- Найбільш цікавим для мене було...
- Я взяв для себе корисне....
- Я замислилась...
- Найбільш мене вразило...
Викладач географії. Спільна праця викладачів різних предметів та студентів дала змогу всебічно розглянути питання міграційних процесів у минулому і сучасному житті і ще раз переконатись, що
Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами.

Класи: Професійна освіта