Завдання моніторингу в освіті:
• визначення якості навчальних досягнень учнів, рівня їхньої соціалізації;
• встановлення зв’язків між успішністю школярів і соціальними умовами їхнього життя, результатами роботи педагогів, рівнем їхнього соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями;
• оцінка впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання.
Для проведення моніторингу важливо враховувати основні його функції:
• інформаційну (збір статистичної інформації про результати функціонування системи освіти);
• кваліметричну (визначення системи індикаторів і критеріїв якості загальної середньої освіти (ЗСО) та проведення оцінних процедур, тобто з’ясування якісного стану освіти);
• діагностичну (визначення за допомогою різноманітних способів дослідження досягнутого стану системи ЗСО);
• аналітичну (одержані показники аналізуються і відповідно інтерпретуються);
• моделюючу (ця функція тісно пов’язана з попередньою, тому що побудова різних моделей ситуацій впливу на неї різних факторів можлива після детального аналізу);
• прогностичну (передбачає побудову різноманітних моделей майбутнього стану системи ЗСО, її елементів; розробку способів досягнення цього);
• управлінську (вирішальна з точки зору застосування інформації, одержаної під час досліджень).
Всі види моніторингу, за Т.О. Лукіною, можна розділити на два типи залежно від того, хто проводить це дослідження: зовнішній та внутрішній.