Використання інтерактивних технологій під час уроків в 1 класі
(з досвіду роботи)

Самойлова Ольга Леонідівна
вчитель початкових класів
Татарбунарського НВК
« Школа-гімназія»
2017р.
Соціально-економічні зміни, що відбуваються в сучасному українському суспільстві зумовлюють новий науково-методичний підхід до організації в дитячих навчальних закладах навчально-виховного процесу, який має здійснюватися на принципах гармоніювання й гуманізації і бути спрямованим на формування наукового світогляду дітей, виховання їхньої активної життєвої позиції. Відповідно, дитину навчати орієнтуванню в потоці інформації, самостійно поповнювати свої знання, виявляти творчість у розв'язанні навчально-пізнавальнихзавдань.
Глибокі перетворення, що відбуваються в системі освіти України,зумовлюють необхідність вдосконалення навчання першої суспільно значущої діяльності школярів.Ці зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій, вільному обміну думками, авансуванні успіху, що саме активізує пізнавальну діяльність учнів, підвищує емоційний рівень засвоєння знань.
Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою.
Особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність до вимог суспільства, визначається не стільки тим, що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здобувати нові знання та використовувати їх у нових умовах.
Тільки через діяльнісний підхід у навчанні можна вийти на необхідний рівень, тільки через самодіяльність можна знайти своє місце у складному багатогранному суспільстві.
Сучасна школа перебуває на шляху модернізації змісту і форми навчання. Одним з кроків підвищення ефективності навчально-виховного процесу є впровадження інтерактивних технологій. За умови доцільного й методологічно виправданого їх застосування створюються оптимальні умови для інтелектуального розвитку й самореалізації особистості.
Інтерактивні технології навчання є предметом дослідження багатьох науковців. До його проблемних питань звертаються О. Пометун, Л. Пироженко, А. Гін, О. Ісаєва, А. Мартинець, Г. Сиротинко, Н. Суворова, Г. Токмань, С. Жила та інші. Традиційно в сучасній школі виділяють активну та пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності [1, с. 8]. За "пасивної" моделі учень виступає в ролі "об'єкта" навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем або вміщений у підручнику. Активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає "суб'єктом" навчання, вступає в активний діалог з іншими учасниками навчального процесу.
На думку О. Пометун та Л. Пироженко, інтерактивне навчання є різновидом активного. Вони вважають, що інтерактивна технологія навчання передбачає залучення до навчального процесу всіх його учасників, де кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та передусім класом завдання.
Отже, інтерактивне навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної й активної взаємодії всіх учнів. Відбувається взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де всі суб'єкти є рівноправними партнерами. Таке навчання ефективно сприяє формуванню ціннісних орієнтацій, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу, на що вказують учені . Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення . Інтерактивні технології сприяють набуттю основних форм мислення, виробляють здатність до самоосвіти, вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності.
Уперше в науковій літературі класифікацію інтерактивних технологій подають О. Пометун, Л. Пироженко, визначаючи в ній чотири групи:
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах («один проти одного», «один-вдвох-всі разом», «думати, працювати в парі, обмінятися думками»); ротаційні (змінювані) трійки; «два-чотири-всі разом»; карусель; робота в малих групах («діалог», «синтез думок», «спільний проект», «пошук інформації», «коло ідей»; акваріум.
2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі; «мікрофон»; «незакінчені речення»; «мозковий штурм»; «навчаючи — учусь» (або «кожен учить кожного», або «Броунівський рух»); «ажурна пилка» («Мозаїка», «Джиг-соу»); аналіз ситуації; вирішення проблем; «дерево рішень».
3. Технології ситуативного моделювання: симуляції або імітаційні ігри; спрощене судове слухання; громадські слухання; розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»).
4. Технології опрацювання дискусійних питань: метод ПРЕС (РРІЕЗ, МППО); «займи позицію»; «зміни позицію»; «неперервна шкала думок» («Континуум», «Нескінченний ланцюжок»); дискусія; дискусія в стилі телевізійного ток- шоу; оцінювальна дискусія; дебати .
Підсумовуючи, хочу наголосити, що в кожній складовій технології навчання обов'язково застосовується один або кілька методів для одержання навчального результату.
1.2. Інтерактивне навчання:сутність, методи та форми.
Сутність інтерактивного навчання полягає у тому що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель-учень, учень-учень. При цьому вчитель і учні - рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою.
Новітнє суспільство спонукає сучасну педагогіку пропонувати і застосовувати нові методи навчання, які базуються на реальних стимулах поведінки людей, і ті з них, які відповідають завданням педагогічно доцільної організації життєдіяльності дітей, використовують у педагогічній практиці, тобто під час навчання. Для надання або вироблення тих чи інших знань, використовуючи інтерактивні технології, викладач (вчитель) застосовуватиме методи навчання. Тобто, через систему методів ми реалізуємо навчання за певними технологіями.
На відміну від активних методів навчання, які будуються на однобічній взаємодії (її організовує й постійно стимулює вчитель), інтерактивні методи принципово змінюють схему взаємодії учасників навчального процесу. Інтерактивні методи дають найбільший простір для самореалізації учня у навчанні і найбільше відповідають особистісно-орієнтованому підходу .
Що таке інтерактивні методи навчання? Термін «інтерактивний» прийшов до нас із англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання.
Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня». За даними американських учених, під час лекції учень засвоює всього 5 % матеріалу, під час читання — 10 %, роботи з відео аудіоматеріалами - 20 %, під час демонстрації - 30 %, під час дискусії - 50 %, під час практики — 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90 %. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок.
Інтерактивні методи орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, в якій учасники процесу взаємодії мобільніші, відкритіші й активні. Організації процесу такої взаємодії сприяє використання відповідних методів навчання. Це такі методи:
- груповий (взаємодія між учасниками процесу навчання реалізується через співпрацю у малих групах);.
- колективний (багатостороння взаємодія є полілогом, у якому бере участь кожен учень класу);
- колективно-груповий (коли робота малих груп поєднується з роботою всього класу.
Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажіть чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вислухав; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.
Форми організації інтерактивного навчання
Усі інтерактивні технології навчання можна умовно поділили на три групи, залежно від доцільної для їх використання форми навчальної діяльності учнів. У сучасній педагогіці виділяють чотири форми навчальної діяльності учнів:
1. Парну (робота учня з педагогом чи однолітком сам на сам).
2. Фронтальну (учитель навчає одночасно групу або весь клас учнів).
3. Групову або кооперативну (усі учні активно навчають одне одного).
4. Індивідуальну (самостійну) роботу учня.
Не менш важливим є висновок дослідників О.Пометун та Л.Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
- інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання
у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою: робота в
парах, один-два-чотири — усі разом, змінні трійки, карусель, робота в
малих групах, акваріум тощо);
- інтерактивні технології колективно-групового навчання — технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;
- технології ситуативного моделювання — побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;
- технології опрацювання дискусійних питань - широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.
Ці інтерактивні технології можна успішно застосовувати в початкових класах - спершу це можуть бути інтерактивні вправи на окремих етапах уроку. Варто починати з найдоступніших і зрозуміліших для дітей.
Алгоритм роботи вчителя під час проведення інтерактивного уроку
- Визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;
- ретельні відбирання та аналіз навчального матеріалу, зокрема додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп та ін.);
- планування уроку — етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;
- вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;
- мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів та ін.;
- забезпечення розуміння учнями змісту їх діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення теми;
- надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;
- забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);
- рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах — індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.[8, с.9]
1.3.Особливості використання інтерактивних методів навчання на уроках у початкових класах.
Говорячи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання в початковій школі, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:
- мають мотивацію до навчання;
- перебувають у приязному комфортному середовищі використовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;
- використовуються їхні знання і вміння;
- мають почуття контролю над процесом навчання;
- досягають успіхів;
- мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати отриману інформацію;
- повністю залучаються до процесу навчання;
- мають достатньо часу для засвоєння нових знань і вмінь;
- можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.
Тому мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання
полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.
Технологія інтерактивного навчання — така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:
- кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;
- від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структура таких уроків складається з п'яти етапів.
1. Мотивація
Мета етапу: сфокусувати увагу учнівна проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Мотивація має займати не більше ніж 5 % часу заняття. З інтерактивних вправ можуть бути використані такі: «Вилучи зайве», «Роз'єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон», «Задом наперед», «Скринька скарг».
2.Оголошення, подання теми та очікуваних навчальних результатів.
Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і що від них очікує вчитель. Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом.Цей етап уроку має займати не більше ніж 5 % часу заняття.Доречно використати такі інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій», «Загадкові будиночки», «Мікрофон».
3.Актуалізація знань, надання необхідної інформації
Мета етапу: дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, виконання домашнього завдання. Ця частина уроку займає приблизно 10—15 % часу.Під час повідомлення необхідної інформації доречними будуть такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Мозкова атака», «Карусель», «Кути», «П'ять слів — три слова», «Ґронування», «Кубування», «Системний оператор», «Діаграма Венна», «Морський бій — 2».
4.Інтерактивна вправа (центральна частина заняття)
Мета етапу: практично засвоїти навчальний матеріал; досягти поставленої мети уроку.Ця частина уроку займає 50-60 % часу.Серед центральних інтерактивних вправ доцільними є: «Система позначок "Допомога"», «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням», «Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур», «Добре — погано», «Навчаючи — вчуся».
5.Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку.
Мета етапу: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.
Рефлексія займає 20 % часу уроку.На етапі рефлексії доцільними є інтерактивні вправи: «Незакінчені речення», «Інтерв'ю», «Абетковий суп», «Від А до Я», «Виграш у лотереї», «Тестування», «Крісло автора».
Для подолання труднощів у застосуванні інтерактивних технологій слід пам'ятати, що:
- інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.
- Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри»;
- можна провести з учнями організаційне заняття й разом розробити правила роботи в класі. Спочатку використовувати прості інтерактивні технології;
- використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання;
- для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:
- дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
- дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;
- під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;
- на одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
- проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з
різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
Інтерактивна взаємодія містить як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.[10, с.2]
Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, у якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає і змогу учням формувати характер; розвивати світогляд, логічне мислення, зв'язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.При цьому навчально-виховний процес організовано так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями: приймають альтернативні рішення; мають змогу зробити «відкриття»; формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництва.

Висновок і пропозиції: Учителі – люди творчі, а тому вважаю, що той, хто шукає, знайде щось
нове і повчальне, вибачить недоліки і намагатиметься зробити урок ще кращим.
Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також
значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Досвід
роботи показує, що треба з поступового включення елементів цієї моделі,
якщо вчитель або учні з ними незнайомі. Можна навіть створити план
поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно
підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж чисто
проводити наспіх підготовлені “ігри”.
Можна провести з учнями особливе “організаційне заняття” і створити
разом із ними “правила роботи в плані”. Потрібно налаштувати учнів на
старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку
прості інтерактивні технології роботи в парах, малих групах, мозковий
штурм тощо. Коли з’явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть
проходити набагато легше, а підготовка не требуватиме багато часу.
Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для
досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву,
порозуміння і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати
особистісно-орієнтоване навчання.
Якщо застосування інтерактивної моделі у конкретному плані веде до
протилежних результатів, треба переглянути стратегію й обережно
підходити до її використання. Можливо варто обговорити цю ситуацію з
учнями (чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й
учні до їх використання).
Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того
щоб охопити весь необхідний матеріла і глибоко його вивчити (а не
перетворити технології в безглузді ігри, “заради самих ігор”) потрібно
старанно планувати свою роботу, щоб:
дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати,
виконати самостійні підготовчі завдання;
відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б
учням “ключ” до освоєння теми;
під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням,
щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або “граючись” виконали
його;
на одному занятті можна використовувати одну (максимум – дві)
інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за
підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому
матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних
матеріалів теми, що не були пов’язані інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання
інтерактивної моделі навчання вчителеві потрібно попереднього добре
підготуватися:
глибокого вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий,
наприклад, різноманітні тести, зразки документів, приклади, ситуації,
завдання для груп тощо; бити запитання: визначити ролі учасників,
підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки
ефективності заняття;
мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів
випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і
критеріїв оцінки роботи учнів;
передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, на
лаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для
нормальної роботи аудиторії, цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні
вправи – розминки, письмовий розподіл ролей у групах.
Використання інтерактивних технологій, в тому числі і під час проведення
нетрадиційних уроків, дає можливість для фахового росту, для зміни себе,
для навчання разом з учнями. З іншого боку, після кількох старанно
підготовлених уроків вчитель зможе відчути, як змінилося ставлення до
нього учнів, а також сама атмосфера у класі – і це послужить додатковим
стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.

Класи: 1 клас

Предмети: Освіта в цілому