Літературне свято

Тема: «У світі книги чарівної»
Мета: долучати учнів до книги — джерела людської мудрості; прищеплювати інтерес до читання, до пізнання навколишнього світу; поглиблювати вміння розпізнавати різні жанри творів; розкривати цікавий і захоплюючий світ дитячої книги, казкових героїв; розвивати творчі здібності школярів; виховувати у дітей бажання вчитися, працювати із книгою і підвести їх до висновку, що знання — це велика сила, без якої в житті не обійтися;

Форма проведення : свято
Клас: 4 -Б

Хід свята

1. Організаційний момент.
( На дошці вислови про книгу)
«КНИГИ необхідні, як хліб насущний» (Т. Шевченко),
«Книги — це ліки, що напувають світ» (І. Федоров),
«У Землі супутник — Місяць, у людини — книга».

1.1 Вступне привітання з учнями та гостями та створення сприятливого психологічного комфорту.

1. 2 Звернення вчителя до гостей.
Шановні гості! Ми щиро раді вітати Вас на нашому сьогоднішньому святі.
Як добре, що ми зібрались у такому дружньому крузі! Адже, дуже добре мати вірних друзів. Поділишся із другом радістю і її стане удвічі більше. А поділишся бідою і її стане удвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу.
Сьогодні ми поговоримо про незвичайного друга. Який невміє говорити, але оповідає нам про аємниці навколишнього світу, дивовижні пригоди і сміливо веде дорогою знань.
Щоб зрозуміти про кого йде мова послухайте загадку.

Завжди можу стати в пригоді,
Моїх вам порад не злічить.
І кажуть про мене в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить».
(Книга)
Отже, вирушимо з вами у світ книги чарівної.
А ключовим висловом, на який ми опиратимемось в ході уроку буде такий:

- Книга – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. А пізнання – це джерело людської мудрості!
«Книга – казкова лампа, що дарує людині світло на далеких і темних дорогах життя»
- Бажаю щоб ваш пізнавальний інтерес не згасав ніколи і формувалась ваша мудрість, а сьогодні - отримуйте лише позитивні враження від роботи на уроці!
Для цього будьте активними, старанними, дружними, наполегливими.

2. Основна частина.
2.1 Виступ ведучих.
Ведуча:
В кожнім домі, в кожній хаті-
У містах і на селі,-
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали так багато
Про новий і давній час.

Ведучий :

Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті-
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброму навчать-
Працювати, і учитись,
Й Батьківщину шанувать!

Учень 1.
Книга- добрий, мудрий друг,
Книга знає все навкруг,
Про старі, нові країни,
Космос, та морські глибини.

Учень 2
У книжці розум всіх століть!
Віддячить Вам, всього навчить!
Уміння дасть, свої знання,
Так необхідні для буття!

Учень 3
Книга – порадник в дні смутку й біди,
Книга і в радощах повід завжди!
В ній я знаходжу легенди народу,
Вірші й пісні про борців за свободу,
В ній таємниці далеких зірок,
Про невідоме – багато думок!

Учень 4
Вчить вона грамоти, вчить і лічби,
Книгу всім серцем ти полюби!
Я вже багато дізналась із книг!
Скільки ж іще я дізнаюсь із них ?

Учень 5
І мудрі поради, і жарти дотепні,
Думки, що летять крізь тунелі та мури,
Усе чим приваблює світ цей безмежний,
Усе це дарує світ літератури!

Ведуча: Пропонуємо Вам відгадати загадки, щоб дізнатись, хто буде героями нашого свята.

1. Має хвіст, та не літає,
має рот — не розмовляє.
Можеш вудкою спіймати
і загадку відгадати. (Риба)
Але рибка не проста ….
Ця рибонька (Золота).

Ведучий:
2. Хто лінивий і забудько,
Говорун, хвалько, зазнайка,
Моє капелюх великий.
Це звичайно ( Нечитайко).

Ведуча:
3. Дуже я потрібна всім -
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Королева Книга)

Ведучий:

4.Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому ж вона сховалась
До ведмедя не призналась?
(«Маша і Ведмідь»)
Ведуча:

5.Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку ту по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься?
Хто б відповів?
(«Червона Шапочка»)

Ведучий:

6.Так набридло на віконці
Все на сонечку сидіть
Я візьму і покочуся,
Щоб побачити весь світ.
(«Колобок»)
Ведуча:

7. Лісом в темряві літає,
«Ху-гу, ху-гу», — промовляє.
Велетенська голова.
Здогадались? Це …
(Сова)

Ведучий:
Молодці! Вид уже добре знаєте героїв казок. Можемо впевнено вирушати у цікаву подорож із цими казковими героями.

(На сцені зявляється Нечитайко, який ловить рибу і витягує золоту рибку).

Ведуча:
Витягнув ото дива,
Рибка справжня, золота.

Нечитайко:
Золота – це дійсно так,
А яка ж вона на смак?

Ведучий:
Ну, а риба промовляє,
Нечитайка так благає,

Золота рибка:
– Ти бажання загадай,
І на далі пам’ятай.
Не шукай, і не гукай,
Все здійсниться так і знай.

Нечитайко:
Не знаю» — слово є таке
І серце не лоскоче.
Не чарівне, зате легке!
«Не знаю і не хочу!»
Не знаю — як, не знаю — де,
Нічого я не знаю.
Бо не читаю я книжок
Себе не загружаю…
А окрім цього думаю…
Нащо мені трудитись?
Подумаєш, що я лайдак!
Я й не бажаю вчитись...
Ну, не бажаю, от і все!
І що там ваша лайка?

- Але набридло вже мені так безкорисно жити, я хочу вчитися старанно і з іншими дружити.

Золота Рибка:
Твоє бажання сповниться не треба так тужити,
Я покажу як слід учитись і дружбою дорожити.

Є для людини вірний друг, який не змінний повсякчас
Поради цінні надає і мудрості навчає нас.
Хочеш відвідати «Читай –місто» і прослідкувати за тим, як вчаться діти?

Нечитайко:
Я вже готовий , щоб виповнилось моє прохання.
Діти сідають за парту і спостерігають, що відбуватиметься далі.

(Тут зявляється Королева –Книга).

Учитель: А зараз ми запросимо Королеву Книгу!
Діти : Королева Книга прийди , будь ласка , до нас.

Королева Книга:
Ой, як багато вас зійшлось
Сьогодні тут, малята,
Та бачу місце всім знайшлось,
Хоч, може, тіснувато.
В палацах і хатах малих
Мільйони підданих моїх,
Як по команді, струнко
Стоять, зімкнувши палітурки.
Та підданих моїх впізнать
Ви зможете з одного мигу.
Як тільки я себе назву.
Я – королева Книги.

Нечитайко: А що є цікавого у Вашому королівстві?
Королева Книга: Зараз ти про це дізнаєшся, відгадавши ребуси.
(Учні розгадують казка, скоромовка, загадки, прислівя, лічилки, усмішки, вірші, оповідання ….)
Нечитайко:
Але я не знаю цих слів.
І що це за тьотя?
Золота Рибка:
- Це Пані Королева- Книга. І щоб світ пізнати. Треба їїї оберігати.

(Виходить Маша і Ведмідь)

Маша:
- Ну досить друзі нудьгувати. Ми пропонуєм вам пограти.
Повторимо правила поводження з книгою
Зіграти хочеться мені
З тобою, друже, в «Так» і «Ні».
Тобі питання задаю,
Готуй же відповідь свою.
Відповідай, коли мастак,
Єдиним словом «Ні» чи «Так».
Якщо кмітливий, друже, ти,
То може й рима помогти.

«Що любить книга?»

Обкладинку. - Так.
Брудні руки. - Ні.
Закладку. - Так.
Дощик і сніг. - Ні.
Бережливе ставлення. - Так.
Ласку. - Так.
Яєчню. - Ні.
Чисті руки. - Так.
Валятися на підлозі. - Ні.
Битися. - Ні.
Жити на книжковій полиці. - Так.
Допитливих читачів. - Так.
А під кінець скажи мені:
Цікава гра у «Так» і «Ні»?

Молодці ! Всі правила назвали правильно.

Ведмідь:
А чи знаєте ви, як потрібно правильно читати книги?
Послухайте поради Василя Сухомлинського «Вузлики на пам'ять».
• Обгортай книги і носи їх у папці.
• Удома відведи їм місця на книжковій полиці.
• Читай книги за чистим столом із чистими руками.
• Перегортай сторінки за правий верхній куток.
• Щоб не загубити місце в книзі, де ти закінчив читати, корис¬туйся закладкою.
• Прочитані книги своєчасно повертай до бібліотеки.
• Якщо книга порвалася — обов'язково підклей.

Пісня про книгу

Червона Шапочка:
По черзі дістає з кошика предмети і пропонує дітям відгадати, з якої вони казки.
Червона Шапочка: Ну, порадували ви мене! Дякуємо!

Колобок:
На сцені зявляється колобок, який промовляє:
- Я на сонці, на віконці засмагав і почувши про пригоди, вдаль – помандрував. Люблю я світом блукати і від злих лиходіїв – хутко утікати. Якщо хочете бути такими я, то тренуйте свою швидкість повсяк час, щодня!)
( Колобок пропонує повправлятись у читанні скоромовок).

( Учні читають скоромовки : мовчки, повільно, швидко індивідуально, в парах , рядами – за заданим темпом).

Молодці!

Незнайко:
- А це що ще за одна?
Ведучі:
- Та це ж Мудра тітонька Сова.

Сова:
Охо-хо! Стара я вже, стара.
В прислів’ях позабувала слова.
Я почну прислів’я казати,
А ви хором будете допомагати.
Знання – сонце, книга - … (віконце, вікно).
Книга мала - серцю … (люба).
Одна книга тисячі людей …(навчає).
Дім без книги – день без …(сонця).
З ручаїв – ріка, з книжок … (знання).
Книжка для розуму, що теплий дощ для…(посівів).
Слово до слова – зложиться …(мова).
Книга вчить, як на світі …(жить).
Знання – дерево, а діло - … (плоди).
Якщо за цілий день нічого не прочитав – то день … (змарнував).

Оце молодці! Не дарма народ твердить , прислівя вчить, як на світі жить.

Золота Рибка звертається до Нечитайка :
- Ну як? Сподобалось у Читай- місті?

Нечитайко: Не знаю. Тут треба багато читати? А я люблю грати!
Ведучий: Добре. А рими, наприклад, ти вмієш підбирати?
Нечитайко: Я ж поет. Я можу до будь-якому слову риму підібрати.

Книжка казку нам дарує,
Навкруги усе (прасує).

Землю листям застеляє,
Пташок у вирій ( засинає).

То не дощ пішов із хмари
І не град,
Те посипався із хмари ... (виноград).

Замість шапки на ходу
Він надів ... (сковороду).

У нього такі брудні руки,
Що втекли навіть (брюки).

Ведуча:
Ой, заплутавсь Нечитайко, допоможемо тобі, не залишимо в біді!
Давайе з вами складемо свої вірші і доберемо потрібні слова в риму та будемо дотримуватися тих порад, що їх дає нам народна мудрість.
Школа всіх нас пригортає
І, як мати, ... (захищає).
Тут вчимося ми й ростемо,
По країні знань ... (ідемо).
Дай знання нам, школо-мати,
Щоб усе могли ми ... (знати).
Бо знання — велика сила,
Що дає людині... (крила).
І дає людині світло,
Щоб її душа ... (розквітла).
Сонечка без знань нема.
Як вночі — одна ... (пітьма).
А хто грамоти уміє,
Той чудово жне і... (сіє).
Хто завжди книжки читає.
Той усе на світі... (знає).
А хто має вже освіту.
Той побачить більше ... (світу).
Бо освіта — прехороша,
А знання найлегша ... (ноша).
Тож ніколи не лінуйся,
А учися і... (тренуйся).
Наполегливо навчайся,
Бути першим ... (намагайся).
Треба всі науки знати,
Щоб в житті... (перемагати).
Бо знання — це скарб і диво.
З ними йди в життя ... (щасливо).
Пам’ятай, дитино мила,
Що знання — найбільша ... (сила)!
Скарб і капітал найбільший.
Пречудовий, ... (найсвітліший)!
Молодці!

3. Заключна частина свята.
Нечитайко:
- Дякую, Золота рибко, що ти виконала моє бажання. Від тепер я вірю в чудо! Я зрозумів, що книга – це справжній друг, який заслуговує великої пошани!

Учень 1.
Гортаю знову й знову
Знайомі сторінки.
І знаю я напам’ять
Улюблені рядки.
Бо в них – душа поета,
Шлях світлий в темноті,
Перлини сонця й світла
В буденній суєті.

Учень 2
Бо книга – клад безцінний
І хто її читав,
Той золото й перлини
Із неї мудро брав.
І хай летять потоком
Літа старі й нові,
І виростають діти,
Радіють матері.
Та ті знання, що в книзі
Ніколи не помруть.
Роками в поколіннях
Вони ростуть, живуть...
Учень 3.
Читайте, друзі, книгу
Й не смійте забувать:
Не в розкоші й багатстві
Господня благодать.
Знання несе нам світло
Й знайомі сторінки...
Читаю знову й знову
Улюблені рядки.

А ще я радий, що у мене від тепер багато друзів! Адже в дружбі наша сила!

(Танець про дружбу)
Заключне слово вчителя.
- Дякую, що були з нами!

Класи: 4 клас

Предмети: Українська література