Актуальність даного питання визначається тим, що у сучасних умовах зростає частота і ступінь виразності агресивної та жорстокої поведінки підлітків. Дуже цікавим постало питання про те, як підлітки з високим рівнем агресивності поводять себе в конфліктних ситуаціях, які види агресії вони схильні проявляти. Проблема насильства над дітьми залишається актуальною, незважаючи на те, що на законодавчому рівні будь – які прояви насильства по відношенню до дитини, зокрема фізичне покарання, заборонені. Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми відносно одне одного. Профілактика проявів насильства в учнівському середовищі є одним із пріоритетних напрямків діяльності працівників психологічної служби навчального закладу. Соціально-психологічна ситуація, яка склалася в Україні, потребує спільних дій усіх зацікавлених структур суспільства. Сьогодні викликає занепокоєність прояви насильства і в учнівському середовищі. Мають місце випадки, коли учні, спілкуючись один з одним, з'ясовують відносини не шляхом конструктивного діалогу, а з позиції агресивних дій.
Дітям притаманна емоційна, вольова і духовна незрілість. Поступово руйнуються форми колективної діяльності Все більше діти наслідують негативні принципи дорослих: «Моя хата з краю…», «Після мене - хоч потоп». Бракує позитивних емоцій: навколо похмурі, не усміхнені обличчя. Хаос і безладдя сучасного життя, розпад сімей, громадянських інститутів; знецінені з вини «людського фактору» високі ідеї – все це наслідок втрати відповідальності. Коли людина перестає відповідати за те, що скоїла, вона не має можливості реально оцінити глибину руйнації і характер необхідних змін.
Жорстокість, нетерпимість до однолітків, людей інших національностей, переконань, соціального положення – недоліки як сімейного, так і шкільного виховання.
У поведінці підлітків, особливо тих, кого відносять до «важких», часто спостерігається прагнення самоствердитися за рахунок більш слабких однолітків або навіть дорослих людей шляхом їх залякування або за допомогою насилля. Таку поведінку можна кваліфікувати як «побутовий тероризм».
Спостереження показують, що у деяких підлітків прагнення залякати оточуючих, тримати їх у стані постійного страху або психічної напруги, здебільшого пов'язано з досягненням конкретних, часто глибоко егоїстичних цілей. У таких підлітків бувають сформовані потреби, які вони не можуть задовольнити доступними їм засобами ( наприклад, потреби у соціальному визнанні, домінуванні, матеріальні, сексуальні, комунікативні потреби та інші). Сам підліток, як правило, вирізняється цілим рядом рис характеру, які склалися під впливом певних умов. При цьому, не є виключенням і елементи психофізіологічних труднощів дорослішання (погане самопочуття, різкі коливання настрою, нестійкість психіки в період статевого дозрівання та інше).
Для психолога, педагога важливо не тільки розуміти причини, які можуть привести до деформації характеру підлітка і внаслідок цього до побутового тероризму стосовно близьких людей, друзів, вчителів, але також чітко уявляти собі, настільки небезпечне це явище для суспільства загалом.
Багаторічний досвід роботи з дітьми свідчить, що такі негативні явища краще випередити шляхом виховання моральних засад особистості. Основи етикету, естетики, почуття міри, здорового способу життя повинні закладатися в людині з народження. Людина постійно змінює різні ролі, приміряє їх на себе, начебто предмети свого гардеробу. І чим краще буде сидіти той чи інший костюм тим комфортніше, почуватиметься людина.
Те ж відбувається і з культурою спілкування і поведінки. Чим швидше дитина зрозуміє і усвідомить норми правильної поведінки в суспільстві, тим швидше вона адаптується у нашому складному світі і тим швидше буде помітним процес становлення цілісної структури особистості, самовизначення людини і удосконалення її у добродійстві, повазі до оточуючих людей.
Шкільне життя вчить дитину дотримання певних норм і правил. Засвоєння їх та емоційно позитивне сприйняття підлітками своїх взаємин із педагогами, однолітками, батьками становить важливу умову подальшого формування своєї позитивної самооцінки , розвитку самопізнання та почуття гідності.
В запаснику психолога є багато різноманітних засобів, що сприяють формуванню позитивного самосприйняття підлітком себе і оточуючих його людей. Це і корекційно-розвивальні заняття, тренінги, індивідуальні та групові консультації, превентивні бесіди, психологічні заняття та інше. Але вони дають можливість працювати з невеликою кількістю дітей.
Як легко і невимушено говорити з дітьми про почуття міри. Про добро і зло, про те, що добре, а що погано? Як же правильно побудувати розмову про моральність, про те, що входить до цього поняття з дітьми? Відповідь близька і зрозуміла всім нам. Гра, театралізація – ось основні аспекти розмови про моральність з дітьми різного віку. Діти пізнають світ граючись. А тому, використовуючи нахили дитини до гри, психолог і педагоги можуть вести розмову про норми поведінки невимушено і легко.

Предмети: Психологія