В останні роки ми,викладачі, відмічаємо збільшення кількості студентів, що приходять до нашого навчального закладу по бажанню батьків, а не по своєму вибору. Досягнувши 15-17 років вони не прагнуть опанувати ту чи іншу професію, стати самостійними, знайти своє місце у суспільстві. Так – перебути декілька років у якості дітей, але вже з «особливими дорослими потребами». Вони несуть із собою вже вкорінені звички своєї школи, коли основне не отримані знання, а отримана позитивна оцінка (ось тільки питання – позитивна оцінка чого?.Бо знань там немає). Особливо нас турбує питання відсутності у більшості студентів знань зі шкільної програми з біології, хімії,фізики.
Та не критика школи є метою сьогоднішнього заняття. Ми спробуємо розібратися в чому криється причина негативного ставлення до навчання деяких наших студентів. Чому ми бачимо, що розумово не відсталий в цілому підліток, не вміє логічно мислити, зробити висновки та запам’ятати прочитане.
Сучасна наука дає нам цілий ряд нових понять про типи розвитку дитини: 1.Моторний тип розвитку та діти з підвищеною активністю.
2.Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги.
3.Мінімальна мозкова дисфункція.
4.Гіперкінетичні розлади тощо.
За даними фахівців, майже половина дітей страждає на гіперактивність з дефіцитом уваги і кількість таких дітей постійно збільшується. І це не тільки в нашій країні, а й у всьому світі. Якщо дитина (підліток) гіперактивна, то з труднощами у вихованні та навчанні зітнуться й усі, хто її оточує: батьки, викладачі, однокласники. Відомо,що серед малолітніх правопорушників значний відсоток становлять саме гіперактивні підлітки.
Що ж таке гіперактивність, і як ми, викладачі, повинні скоригувати поведінку гіперактивних підлітків, щоб допомогти їм усвідомити свої прагнення, націлити їх на опанування вибраної професії, щоб допомогти процесу їх соціалізації у суспільстві.
Під гіперактивністю розуміють надзвичайно неспокійну фізичну і розумову активність у дітей та підлітків. Лікарі вважають, що гіперактивність є наслідком досить незначного ураження мозку.
Тобто, мовою науки, ми маємо справу з мінімальною мозковою дисфункцією.
ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ
Визначаємо одну характерну рису гіперактивних дітей і підлітків: досить часто у них на першому році життя інтенсивно відбувається фізичний і розумовий розвиток, вони раніше від своїх однолітків починають ходити і говорити. Часом виникає враження, що це дуже здібна, навіть обдарована дитина, від якої можна багато очікувати в майбутньому.
Однак уже в дошкільному віці, й особливо в перші роки навчання у школі, батьки виявляють, що за розумовим розвитком їхня дитина не виділяється із середовища однолітків, і навіть може відставати. Нерідко ці діти зазнають труднощів у навчанні, а з деяких предметів успішність буває посередньою або навіть незадовільною. Водночас у таких дітей може бути виражена здатність до певного виду діяльності – музики,математики,техніки тощо. Це варто використовувати, надавши дитині можливість займатися улюбленою справою. Але далеко не всі батьки і вчителі помічають здібності дитини і примушують її бути «як усі».
Поведінка дитини виявляється залежною від безпосередніх внутрішніх імпульсів або від випадкових зовнішніх подразників. Причиною імпульсивності є слабкість кори головного мозку,яка не може підпорядкувати собі діяльність підкірки. Розвитку імпульсивності поведінки і слабкості самоконтролю сприяє сімейне виховання за типом гіпопротекції, коли дитиною мало опікуються, ігнорують її потреби, разом з тим вона не має жодних обов’язків, їй нічого не забороняють, від неї нічого не вимагають, нею ніхто не цікавиться, її ніхто не контролює. Ієрархія мотивів у таких дітей у молодшому шкільному віці не вибудовується, тому вони не можуть відмовитись від безпосередньо бажаного задля чогось більш важливого. Інтереси в них дуже нестійкі, до активності їх стимулюють ігрові, яскраво емоційно забарвлені стимули. Мотивація досягнення успіху виявляється зниженою, переважає прагнення уникнути невдач. Дитина (підліток) неспроможна організувати свою діяльність,визначати цілі, орієнтуватися в умовах, планувати, передбачати результати контролювати відповідність проміжних цілей кінцевій меті, може бути метушливою, неохайною. Невдачі спричиняють втрату інтересу. Відмічається виразне прагнення уникати труднощів, знімати з себе відповідальність за їх подолання, призводять до відмови від мети і переключення на інший вид діяльності.
Схильність до таких дій призводить до енерговитрат,зумовлює швидку виснажливість нервової системи і наростання втоми. Гіперактивні діти погано почуваються в умовах більш – менш тривалої діяльності, яка вимагає зосередженості, у них знижується чутливість до зауважень.
Спроби дорослих впливати на активність такої дитини часом приносять лише тимчасовий результат, а часом виявляються взагалі марними.
Батьками, педагогами поведінка імпульсивної дитини сприймається як неслухняність, як свідоме небажання виконувати їх настанови, тому від настанов, умовлянь,пояснень,переконань вони переходять до більш директивних заходів – покарань, обмежень, негативного оцінювання. Такі умови стають сприятливими для дисгармонійного розвитку особистості екстрапунітивного типу (неврози,психопатія) і формування девіацій (відхилень).
Не просто складаються стосунки імпульсивної дитини і з однолітками, оскільки вона не вміє підпорядковувати свою активність правилам гри, зважати на прагнення інших, орієнтуватися на групові цілі, Такі діти часто опиняються в епіцентрі конфліктів і сутичок серед однолітків.
Характерною особливістю розумової діяльності дітей (підлітків) з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги є циклічність. Вони можуть працювати 5 – 15 хвилин потім 3 – 7 хвилин мозок відпочиває,накопичуючи енергію для наступного циклу. У цей момент дитина відволікається і не реагує на викладача. Потім розумова діяльність відновлюється і дитина готова працювати протягом 5 -15 хвилин. Таким чином вона може «впадати» і «випадати» зі стану зосередження, особливо за відсутності рухової стимуляції. Їм необхідно рухатися, крутитися, щоб залишатися активними. За час «випадіння» дитина не сприймає нічого, тому ця циклічність спричиняє прогалини в знаннях.

ОЗНАКИ ГІПЕРАКТИВНОГО РОЗЛАДУ ТА ДИФІЦИТУ УВАГИ:
- Нездатність зосередитися на деталях предмету, який вивчається
- Помилки через неуважність тому, що такі студенти постійно заняті своїми справами, теревенять безперестанку, на запитання відповідають не замислюючись
- Нездатність завершити справи
- Низькі організаторські здібності
- Негативне ставлення до завдань,що потребують розумового напруження
- Відволікання на сторонні подразники
- Забудькуватість
- Дитина метушлива, імпульсивна, неспроможна сидіти спокійно,совається, бігає
- Втручається у розмову старших, заняття інших дітей
- Викрикує відповідь, не дослухавши запитання
- Не може дочекатися своєї черги
- Не може грати в тихі ігри,відпочивати
- Переживає психологічний дискомфорт і дезадаптацію
СУПУТНІ РОЗЛАДИ:
- Емоційні порушення (неврівноваженість, запальність, нетерпимість до невдач)
- Порушення взаємин з оточенням унаслідок «поганої поведінки»
- Порушення сну
- Порушення уваги. Але якщо діяльність дитини пов’язана із зацікавленістю, захопленістю й задоволенням, вона здатна утримувати увагу годинами
Гіперактивних хлопчиків значно більше, ніж дівчаток. Причини такого явища:
- висока вразливість мозку плоду чоловічої статі у зв'язку з різними видами патології вагітності й пологів;
- функціональні й генетичні чинники (вважають, наприклад, що менший ступінь функціональної асиметрії в дівчаток створює більший резерв для компенсації порушень тих або інших вищих психічних функцій);
- дівчатка більше, ніж хлопчики, дотримуються норми соціальної поведінки, які ще з дитинства формують у них слухняність (наприклад, для розрядки дівчинка може поплакати, тоді як хлопчик в аналогічній ситуації у більшості випадків почне «бігати по стелі»).
До підліткового віку підвищена рухова активність переважно зникає, а імпульсивна активність і дефіцит уваги зберігаються, тому нам, педагогічним працівникам коледжу потрібно виявляти гіперактивних студентів і прикладати максимум зусиль до їх адаптації та зацікавленості у вбраній професії.

Предмети: Інші предмети