Процес розвитку уваги, пам’яті, мислення, мовлення і уяви дітей дуже тривалий, складний, бо вимагає від них величезних, вольових зусиль протягом усіх років навчання у початковій школі.
Плідними виявляються у роботі такі прийоми як ігрова постановка завдань. Ці види роботи відповідають закономірностям розумового розвитку молодших школярів, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь, забезпечуючи успішне долання шляху від явищ до сутності.
У навчально-виховному процесі з молодшими школярами повинна обов’язково бути представлена гра. Це – ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною діагностичною функцією – показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться, що їй подобається.
Головна мета введення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання.
Кожна дидактична гра представлена у цьому збірнику виконує різні функції – збагачує пізнавальний досвіт дітей, розвиває увагу, пам’ять, мислення, мовлення і уяву.Уміння логічно мислити характеризуються здатністю виконувати певні дії в різних умовах. Особливістю логічних умінь є те, що учень повинен не тільки аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, але і мислити, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, процесами, явищами, погоджуючи їх із законами логіки. Тому процес формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних етапів. Це зв'язано як з рівнем загальної підготовки дітей, складністю навчального матеріалу, так і з особливостями мислення дітей відповідної вікової групи.
З метою розвитку логічного мислення кожного учня практичному психологу необхідно підібрати систему вправ та дидактичних ігор для розвитку пізнавальних процесів. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих. Представлена система дидактичних ігор спрямована на процес формування логічного мислення дітей 7-8 років, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини.
Слід звернути увагу на те, що саме дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, логічне мислення, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес логічного мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. Її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей. Дана програма спрямована містить систему занять з цікавими дидактичними іграми, і, як наслідок, молодші школярі раптом роблять відкриття: "Мені подобається думати, дайте мені таке складне і цікаве завдання”, тобто зароджується інтерес до розумової праці.Сучасне життя - це практично безперервний потік інформації, причому в більшості випадків невпорядкованої, хаотичної. Людина має не лише сприймати її, але й певним чином систематизовувати. Така сама вимога висувається й до мислення - воно мусить бути логічним, оскільки без належного обгрунтування ті чи інші думки не будуть достатньо переконливими для оточуючих. Здатність задовольнити всі ці вимоги є результатом тривалої наполегливої праці, що має починатися ще зі шкільних років. Тому завдання школи, вчителя саме полягає в тому, щоб навчити дітей змістовно, граматично правильно і стилістично вправно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, чітко і переконливо, обгрунтовувати своє бачення питання, розвивати основні навички мислення, виробляти власне розуміння життя та ставлення до нього.

Над цією проблемою я працюю останнім часом і переконана в тому, що потрібно постійно збагачувати словниковий запас й удосконалювати граматичний лад усного і писемного мовлення школярів, виробляти вміння зв'язно висловлюватись, розвивати етику мовленевого спілкування; вчити учнів контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, розвивати важливі мислительні вміння: спостерігати явища і факти, виділяти їх ознаки (істотні і неістотні), порівнювати (знаходити схоже і відмінне), абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, робити самостійні висновки; сприяти розвитку комунікативних умінь та навичок учнів.Думка, мотив, уява, слово, знання, творчість, діяльність, результат — усе це складові процесу літературної діяльності.

Цікава думка може промайнути в дитячій уяві, але вона одразу згасне без розумної мотивації та певного обсягу теоретичних і практичних знань, а також посильної творчої діяльності.

Сіл розуміти необхідність створення передумов для самовираження особистості молодшого школяра, а також актуальність природної потреби дітей в емоційних переживаннях. Василь Сухомлинський у своїй книзі «Серце віддаю дітям» писав: «Спостерігаючи протягом багатьох років розумову працю учнів початкових класів, я переко¬нався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною... Думка невід'ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, — вимога, що висувається законами розпитку дитячого мислення».

Мислення ширше за мовлення, але без мовленнєвого оформлення (усного чи писемного) неможлива реалізація думки.

Завдання вчителя: навчити дітей процесу побудови зв'язного висловлювання від авторського задуму до кінцевого результату. Цей процес багатоетапним і складним, долає чотири взаємопов'язаних фази.

● Орієнтування у меті та умовах спілкування (про що скажу чи напишу, як і з якою метою).
● Планування викладення думки (із чого почну, у якій послідовності розкрию тему висловлювання, обмірковую кінцівку ти висновки).
● Добирання відповідних мовних засобів (порівнянь, епітетів, метафор, синонімів, антонімів, фразеологізмів тощо).
● Забезпечення зворотного зв'язку (автор ураховує оцінку тих, хто слухає або читає висловлювання, щоб краще здійснити свій задум), тобто відбуваються критика і редагування тексту.

Педагог має уважно ставитися до кожного етапу побудови тексту школярами, щоб кінцевий результат (твір) був якісним.

Слід поступово ознайомлювати учнів на уроках української мови в початкових класах з усіма нормами культури мовлення та спілкування.

Стилістичні — доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретній ситуації мовлення.

Лексичні — розрізнення значень і семантичних відтінків слів.

Граматичні — обирання правильного закінчення, синтаксичної форми.

Орфоепічні — правильна звуковимова та наголошування.

Орфографічні — правила написання слів.

Пунктуаційні — постановка розділових знаків.

Усі висловлювання молодших школярів мають відповідати основним критеріям культури мовлення, зокрема бути змістовними, логічними, точними, послідовними, багатими, виразними, чистими, правильними і комунікативними.

Класи: Початкова школа

Предмети: Українська мова