Година спілкувапння "Урок доброти і милосердя"
Мета: ознайомити дітей з поняттями «добра» та «милосердя», вчити дітей дружніх стосунків; розвивати вміння порівнювати, аналізувати; виховувати людяність, щирість і любов до оточуючого середовища.
Обладнання: написи на дошці, скатертина, ваза з квітами, кульки, конверти з завданнями, таблиці зі словами, «чарівні сердечки», «скарбничка добрих справ», тлумачний словник, доріжка.
План заняття:
І. Вступне слово.
ІІ. Що таке «добро» і «милосердя»:
1)Як ми уявляємо «добро» (за допомогою малюнка, музики…);
2)Добро – це мама (ніжність, ласка, готовність прийти на допомогу…);
3)Добро – це «бути людиною»;
4)Добро – це вміння розділити радість з іншим.
Фізкультхвилинка
5)Робота в парах (продовжити речення);
6)Що таке «милосердя»;
7)Добро – дієве (стежинка правди);
8)Поштовий сюрприз (скласти прислів’я);
9)Домашнє завдання (виступ учнів).
ІІІ. Підсумок заняття (риси характеру доброї людини на промінні сонця);
- побажання дітям;
- «коло дружби».
Хід заняття:
- Діти, давайте привітаємо гостей.
(Всім присутнім здоров’я зичим і добра).
- А тепер нам до роботи приступати пора.
- Сьогоднішнє наше заняття незвичайне. Це «Урок доброти і милосердя». Сьогодні ми спробуємо розкрити таємницю природи добра і милосердя. Спробуємо дізнатися, чому так важко прожити на світі без добра.
- Тож, приступимо до роботи. У вас на партах лежать аркуші паперу з написаними словами. Прочитайте слова.
Любити Кров
Сподіватися Злагода
Шана Добрий
Ненависть Тривога
Байдужість Ніжність
Біль Сумний
Повага Хвороба
Справедливість Війна
- Скажіть, які з цих слів символізують добро?
- А які є протилежними до добра?
- Прочитайте слова, які символізують зло.
- Інтуїтивно ви правильно визначили значення слів. Ми зробили перший крок по визначенню поняття добра. А як ви уявляєте добро? Чи можна до нього до нього доторкнутися? Чи можна його спробувати на смак? Понюхати?
- Отже, добро – поняття не матеріальне, а абстрактне. Поняття «добра» стоїть поряд з категорією поняття «души», «духа».
- А з чим у вас асоціюється поняття «добра»? З якими предметами чи вчинками?
- Яке було вам задано домашнє завдання? (Намалювати добро).
- До дошки піде …, намалює «добро». А з рештою учнів ми спробуємо з’ясувати, чому саме так вони зобразили «добро» на своїх малюнках.
- А як за допомогою музики можна виразити «добро»? (Вихователь демонструє і діти).
- Яка це музика весела чи сумна?
- Отже, зробимо висновок: добро – це поняття не матеріальне, а абстрактне, бо добро ми не можемо спробувати на смак, понюхати, доторкнутися, але ми можемо його відчути: це ніжне, ласкаве, чуйне ставлення, це готовність прийти на допомогу, це любов оточуючого світу. Добро – це вміння радіти, співчувати, любити.
- А що про це нам скаже тлумачний словник В. Г. Бусел?
«Добро – це усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.
Це може бути добра, корисна справа, дія, вчинок».
-Діти, а хто вам часто приходить увісні? До кого так рветься ваше серденько? В кого найніжніші очі, найласкавіші руки? Хто дав вам життя?
-Так, це мама. Послухайте оповідання про маму.
***
Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:
- Мамо!.. Де моя мама?
Люди оточили дівчинку і питають:
- Як тебе звуть, дівчинко?
- Таня.
- А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.
- Маму звуть … мама … матуся.
Люди усміхнулися. І знову питають:
- Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?
- Очі в неї … найдобріші…
- А коси? Які в мами коси – чорні, русі?
- Коси… найкрасивіші…
Знов усміхнулися люди. Питають:
- Ну, скажи, які в неї руки? Може якась родимка у неї на руках є, згадай.
- Руки в неї … найласкавіші.
Пішли люди і оголосили по радіо:
- Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші руки.
- Як ви думаєте, знайшлася мама? Чому ви так думаєте?
- На жаль. Ваших мам немає поруч. Але, коли ви виростете, вивчитесь, здобудете професію, у вас буде житло, і коли у вас з’являться дітки, то ви ніколи їх не кинете. Вони будуть поряд з вами завжди. І віддячать вам за все добром. Кажуть, коли в дитинки болить пальчик, то в мами болить серце. Ви захворієте, а мама не спить цілу ніч. Необхідно робити тільки гарні вчинки, щоб у мами було якомога менше сивого волосся на голові.
- Діти, а хто ще вас любить, можливо, іноді сильніше й за маму? І в школу до декого з вас приїжджає?
- Це бабуся. Послухайте оповідання про бабусю.
***
Ніна живе у великій родині. В неї є мати, батько, два брати, дві сестри, бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже 82. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.
Незабаром у Ніни День народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл святковою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: в Нініної бабусі руки тремтять.»
Ніна тихенько й каже:
- Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.
- Чого? – дивується мати.
- У неї руки тремтять. На стіл капає.
Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла білу скатертину і сховала її в шафу. Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з Днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною.»
- Що це означає «бути людиною»?
- Так, «бути людиною» - це поважати старість, дбайливо і терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен колись буде старим і немічним.
- А про кого з найрідніших людей ми забулися сьогодні поговорити?
- Про тата. Слухайте оповідання.
***
У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла дітей і поділилася радістю:
- Наш тато одужав.
Петько й Грицько подивилися на Катрусю, знизали плечима й нічого не сказавши, побігли ганяти м’яч. Катруся підійшла до дівчаток.
- Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах.
Одна з дівчаток, Ніна, здивовано спитала:
- Ну, то й що?
Катруся відчула. Як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала.
- Чого ти плачеш, Катрусю? – почула вона тихий, ласкавий голос.
Підводить голову – Костик, мовчазний хлопчик. Що сидить за останньою партою.
- Наш тато одужав, - каже, схлипуючи, Катруся.
- Ой, як здорово! – зрадів Костик. – Біля нашого дому в бору зацвіли гарні квіти. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.
Якби хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.
- Отже, бути добрим – це не тільки здатність допомагати, поспівчувати. Бути добрим – це і здатність радіти чужим радощам, успіхам, перемогам, вміння сприймати чужу радість, як свою.
Фізкультхвилинка:
Ну ж бо, дітки, усміхніться,
І до сонця потягніться,
І земельці поклоніться,
Вліво, вправо поверніться,
І, як дзиґа покрутіться,
Раз присядьте, два присядьте,
А тепер за парти тихесенько сядьте.
- А зараз спробуйте кожен заглянути собі в душу. Чи завжди ми робимо те, про що говоримо? Чи завжди в нас добрі слова співпадають з ділом?
- Якщо ні, то запам’ятайте таку фразу: «Якомога менше красивих слів, і якомога більше красивих вчинків.» Добро – дієве.
- Ось послухайте розповідь про трьох хлопчиків і скажіть, хто з дітей був добрим.
***
Серед поля стоїть маленька хатинка. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися і пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатинки біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.
Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, що сиділи в сухому одязі, сказав:
- Як же ти змок на дощі. Мені жаль тебе… Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
- Як страшно опинитись в зливу серед поля. Я співчуваю тобі…
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла.
Ви прослухали ще одне оповідання В. Сухомлинського.
- А зараз ми пройдемо по стежинці правди. І кожен, хто по ній пройде, розкаже, яку добру справу сьогодні зробив, і вкине в скарбничку добрих справ чарівне сердечко.
Робота в парах.
Продовжити речення:
«Мені добре, коли…»
«Бути милосердним – це…»
(Співчувати, жаліти, захищати, допомагати).
«Милосердя – щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутись на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до інваліда, сироти, тяжко хворої людини, людини, що потрапила в біду.»
- Сюрприз! Пошта від лісового зайця. Я зустріла його на дорозі і він передав для вас листівки із завданнями. Необхідно завершити розпочаті прислів’я:
1) «З добрим дружись, а лихого й злого…»
2) «Злий плаче від зависті, а … від радості.»
3) «Зло до … не доводить.»
4) «Не все …, що солодке.»
5) «Добро плодить добро, а зло…»
- Що таке прислів’я?
- Український народ сам придумував прислів’я, приказки, передаючи їх з вуст в уста. Адже, люди ще з давніх давен замислювались над тим, що таке добро і що таке зло.
- Звернемо увагу на дошку і прочитаємо, що говорить про добро народна мудрість та відомі особистості.
Оформлення дошки:
«Добро, як сонечко гріє». (Народна мудрість).
«Добро все переможе». (Народна мудрість).
«Краса врятує світ». (Ф. М. Достоєвський).
«З поганої трави не буде доброго сіна». (Народна мудрість).
«Від доброго не бігай, а поганого не роби».(Народна мудрість).
«Хай добрим буде розум ваш, а серце – мудрим буде». (С. Я. Маршак).
«Милосердя – оцінка совісті». (В. Сухомлинський).
- Яке домашнє завдання ви приготували?
Надія. Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
Максим. Добрим бути просто чи не просто?
Не залежить доброта від зросту,
І дитина робить добру справу,
Як не кине друга на поталу.
Вихователь. – Діти, вміти дружити – це добра справа? А чи вмієте ви дружити? Саме про дружбу і ваша пісня.
Лунає пісня «Друг» у виконанні дітей.
Сашко. Хлопчина вбіг із двору в хату
До тата голосно гука: «А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.
Це ж правда, тато, я чутливий і маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:
«Коли тебе в тяжку хвилину
Людина виручить з біди –
Про те добро, аж поки віку, ти,
Синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно ти зробиш
Сам добро колись, -
Про те забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались.»
Таня. О, будьте добрими, о, будьте добрі, люди!
На розтіш світу двері відчиніть.
На всі віки, на завше і повсюди
На цій землі святе добро творіть.
Квітує вишня, - не ламайте гілку!
Її красу весняну пощадіть.
Заплаче жінка, - пожалійте жінку,
І добрим словом біль її згасіть.
Ви будьте добрі, люди, щохвилинно,
Забувши гнів і кривду всіх образ.
Нехай цвіте погожа, ясна днина
І набирає сили від добра.
Нехай молитва щира в небо лине,
І зло іщезне назавжди.
Нехай добром людським зігріте серце
Убереже цю землю від біди!
ІІІ. Підсумок.
- Давайте підсумуємо, що ж ми сьогодні дізналися про добру людину. Яка вона? Про це нам розповість добре сонечко, звичайно, з вашою допомогою. Звернемось до нього і біля кожного промінчика напишемо риси характеру доброї людини:
- милосердна;
- допомагає дорослим і малим;
- любить і оберігає природу;
- щедра;
- чуйна;
- чесна, справедлива;
- співчутлива і т. д.
- Отже, діти, я б хотіла, щоб зерна добра, посіяні сьогодні, зійшли і проросли в ваших душах. Працюйте над собою, щоб стати добрими. Нехай девізом нашого життя стануть слова М. Лукова:
Зло нічого не дає, крім зла.
Вмійте прощати, як прощає мати.
За добро добром спішіть віддати,
Мудрість завше доброю була.
Витріть піт солоний із чола,
І працюйте, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Що вона зробила, що змогла…
- А зараз, мої маленькі сонячні промінчики, підійдіть до мене ближче, станемо в коло дружби і заспіваємо пісню «Хай завжди буде сонце.»

Предмети: Виховна робота

Класи: 5 клас