Формування ключових компетенцій на уроках технології

В освітній області «Технологія» слід визначити необхідне й достатнє число зв'язаних між собою реальних досліджуваних об'єктів, формованих при цьому знань, умінь, навичок і способів діяльності, що становлять зміст певних компетенцій. Проектоване на такій основі утвір зможе забезпечувати як предметне, так і цілісне компетентностное утворення. Освітні компетенції учня будуть відігравати більшу багатофункціональну метапредметную роль, що проявляється й у школі, і в родині, і в дружньому колі, і в майбутніх професійних відносинах. Разом це дає можливість використовувати набуті знання й уміння, як у повсякденному житті, так і в професійній діяльності.
Поняття компетентності (здатність особистості сприяти й відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, комплекс взаємовідносин, цінностей, знань і навичок, здатність кваліфіковано виконувати завдання чи роботу); Ключові компетенції (фундаментальні навички читання та письма, базові компетенції в галузі математики, науки, технології, знання іноземних мов, уміння навчатись, соціальні навички, підприємницькі навички, загальна культура).
Поняття технологічної (діяльної) компетентності - володіння професійно-педагогічними вміннями, під якими розуміється засвоєний спосіб виконання професійно-педагогічних дій, що забезпечуються сукупністю набутих знань у галузі професійно-педагогічної діяльності; креативності; Основною умовою реалізації технологічного компонента є технологічна та інформаційна діяльність, що провадиться від появи творчого задуму до реалізації його в готовому продукті. Доцільність технологічного підходу щодо організації педагогічного процесу як стратегії розвитку визначається насамперед його керованістю на різних рівнях – стратегічному (через систему цілей), змістовному (на етапах навчання), операційно-діяльнісному (через вибір оптимальних технологій), особистісному (через сформованість управлінських умінь), дослідницькому (моніторінг)
Найбільш доступним для школи сьогодні є застосування диференціації за рівнем навчально-компетентнісних досягнень учнів на основі моніторінгу, оскільки ці рівні певним чином визначені змістом шкільних програм: початковий, середній, достатній і високий При цьому з критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, що зазначені у змісті навчальних програм, необхідно вилучити ознаки негативу у сформованості знань і вмінь учнів. Перебування учнів у некомпетентному стані того, хто не справився належним чином із навчальними завданнями породжує, як слушно вказує В. В. Фірсов (засновник моделі рівневої диференціації навчання на основі обов’язкових результатів), комплекс компетентнісної неповноцінності школяра по відношенню до навчання, виключає позитивну мотивацію до успішного навчання, викликає негативне ставлення до предмету, відмову від навчання . Натомість необхідно наповнити критерії оцінювання навчальних досягнень учнів конкретними показниками їх технологічної компетентності: правильності і повноти знань і вмінь учнів, якості виконання навчальних завдань, рівня самостійності, організації праці і сформованості трудових умінь при їх виконанні, дотримання норм часу.
Відповідно до діяльнісної структури технологічної компетентності майбутнього вчителя визначено такі складові компоненти: ціннісно-мотиваційний, який виконує регулятивно-мотиваційну функцію; когнітивний (інформативно-операційна функція); креативно-діяльнісний (творчо-виконавча функція) та рефлексивний (самооцінна функція). Її розвиток у майбутнього вчителя має поетапний характер і проходить декілька рівнів: низький (початковий); середній (репродуктивний); достатній (продуктивний) та високий (творчий)

Завданнями навчання технологій є:
Вчитель
формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства;
ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними і перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом;
формування здатності розвивати надбання рідної культури з використанням засобів декоративно-ужиткового мистецтва;
Учень
набуття учнями досвіду провадження технологічної діяльності, партнерської взаємодії і ціннісних ставлень до трудових традицій;
розвиток технологічних умінь і навичок учнів;
усвідомлення учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань;
реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері технологічної діяльності;
створення умов для самореалізації, розвитку підприємливості та професійного самовизначення кожного учня;
оволодіння вмінням оцінювати власні результати предметно-перетворювальної діяльності та рівня сформованості ключових і предметних компетентностей

Класи: Середня школа

Предмети: Трудове навчання