ТЕМА:
Формування мотивації на уроках англійської мови та її вплив на ефективність навчання.
Проблема формування мотивації знаходиться на стику навчання й виховання. Це означає, що увага педагогів та психологів повинна бути не тільки спрямована на здійснення учнем навчання, але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально – пізнавальної діяльності. У науковій літературі зазначено, що мотивація є сукупністю причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, спрямованість та активність цієї поведінки. Формування мотивації – це виховання у дітей та учнівської молоді ідеалів, створення системи цінностей, пріоритетів соціально прийнятних в українському суспільстві.
Формуванню мотивації, безумовно,сприяє висока пізнавальна активність школяра, що може розвиватися тільки в психологічно врівноваженій, творчій атмосфері, в якій постійно заохочується ініціатива.
Значне місце в мотивації школяра посідає оцінка. Адже вона є безпосереднім відображенням рівня знань учня. Але згідно з даними соц.. опитувань 78% учнів початкових класів, які отримали різні оцінки, крім вищої, повертаються додому незадоволеними, бо впевнені – їх недооцінили. Інші поступово звикають до невдач та згодом зневіряються у своїх силах та стають байдужими до оцінок взагалі. У зв’язку з цим оцінка за виконане завдання вимагає особливої уваги вчителя.
Отже, навчання має полімотивований характер та складається з таких компонентів, як емоційна, мотиваційно-цільова та пізнавальна діяльність учня. Кожний з них базується на попередньому та підпорядковує собі або доповнює. Так, висока емоційність молодших школярів мотивує їх поведінку на досягнення мети. Завдяки розвитку самостійності у школярів формується вміння передбачати результати майбутньої діяльності, водночас виявляється ініціативність, допитливість та спрямованість дій дитини. Головне завдання вчителя – зацікавити учнів у досліджуванні нового. Для цього вчитель може використовувати такі прийоми, як рефлексія, креативний початок уроку (за допомогою музичного фрагменту або ігрової форми), створення доброзичливої атмосфери довіри та співпраці або ситуації успіху через виконання посильних для всіх учнів завдань під час засвоєння нового матеріалу.
Мотиваційно-цільова діяльність – це усвідомлення учнями мети навчання та способів її реалізації. Наприклад, використання диференційованих завдань у різнорівневих групах, заохочування учнів до самостійного пошуку помилок із наступним їх виправленням, створення ситуації браку знань для того, щоб учні самостійно досліджували матеріал, але, звичайно, не залишаючи їх без інструкцій. Пізнавальна діяльність відображає вміння учнів самостійно визначати навчальні завдання та опановувати нові способи та прийоми самооцінки та самоконтролю. Доречним буде залучення учнів до колективної діяльності через організацію роботи в групах та змагальні форми проведення уроку. Або створення проблемної ситуації через аналіз, порівняння об’єктів навчального матеріалу, свідомого створення протиріч. Ще залучення учнів до оцінювальної діяльності можливе за допомогою організації рефлексії та стимулювання учнів подякою або через оцінювання. Одна з найефективніших форм мотивації полягає в тому, щоб зміцнити впевненість учнів у власних силах. Перевіреним засобом мотивації є планування мети і завдань самими учнями. Тільки тоді, коли учень сам собі планує індивідуальну мету навчання, у нього виникає віра в себе, а це – запорука успішного навчання. Успіх ще більше посилює мотивацію. Взагалі навчальну діяльність будь-якої дитини (мається на увазі рівень здібностей ) спонукає система мотивів, взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих. Мотиваційна сфера - це формування особистості. На початку своєї шкільної діяльності кожна дитина прагне добре вчитися. В основі такого прагнення може бути бажання принести радість батькам, або реальний приклад сестри, брата з власного життя : «Дивись, я в твої роки зміг навчатися на відмінно, а ти?». Така конкуренція стимулює дитину, адже стати розумнішим та кращим стає маленькою метою майбутнього старшокласника. Маючи знання, учень отримує високі оцінки, які, в свою чергу, стають джерелом інших заохочень.
Але не слід замовчувати таку проблему, як відсутність зацікавленості учня, яка пізніше стає головною причиною низького рівня знань. Чому в одному дитячому колективі вчителя характеризують і як професіонала, який досконало володіє методикою викладання і водночас як неспроможного зацікавити та навчити , звідки такі протиріччя? В чому причини зниження мотивації? Перш за все – це ставлення учня до вчителя та навпаки, вчителя до учня. Далі – нерозуміння мети навчання(“ У майбутньому цей предмет мені не знадобиться, навіщо марнувати час та власні сили?), значущості дисциплін, що вивчаються, та взагалі поява страху перед школою. Тому постає питання, як організувати навчальну діяльність учня, щоб вона стала не тільки обов’язком, а й радістю в дослідженні світу? Одним із ефективних мотиваційних механізмів підвищення розумової діяльності учнів є ігровий характер навчального процесу. Пізнавальний інтерес до гри, а потім до навчальної діяльності стимулює увагу, допомагає краще запам’ятовувати інформацію, тому вчителям початкових класів доцільно застосовувати проблемно – пошукові технології навчання. Навчальні ігрові програми в комплексі з технічними засобами вирішують такі питання:
1) Поява та підтримка інтересу під час навчання;
2) Здобування знань через власні зусилля в процесі змагання з машиною;
3) Контроль і корекція виконаної роботи.
Чим молодша дитина, тим більше матеріалу їй треба надавати в образній формі (доречне широке застосування наочності). Також з метою підвищення зацікавленості доцільно пропонувати учням брати участь в олімпіадах або позакласних заходах з предмету, під час створювання завдань звертати увагу не лише на здібності дитини,а й на її інтереси, проводити уроки з застосуванням комп’ютера та карток для індивідуальної роботи. Так, якщо школяра спонукає до навчання сама діяльність, якщо йому подобається говорити, читати англійською, сприймати на слух, пізнавати нове, тоді ми говоримо про, так званого, мотивованого учня, успіх у навчанні якого є очікуваним і прогнозованим..
Але які б прийоми і методи формування мотивації , підвищення інтересу до учбової праці, активізації пізнавальної діяльності ми не застосовували на уроках і зовні, необхідно пам’ятати, що вся робота вчителя повинна бути спрямована на розвиток особи учня, його самовизначення, а також становлення громадської позиції та діяльності в майбутньому.

Предмети: Англійська мова

Класи: Середня школа, Початкова школа