Користувацький вхід

Шевченкове слово в віках не старіє

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Сценарій бібліотечного уроку , приуроченого Шевченківським дням
Літературне свято
«Шевченкове слово в віках не старіє»

Оксана Радюкіна,
вчитель початкових класів
Волочиської загальноосвітньої
школи І-ІІІ cтупенів №1
Волочиської районної ради
Хмельницької області

Мета: продовжити ознайомлювати учнів з ліричними творами Т. Г. Шевченка,працювати над виразним читанням поезії; розвивати почуття вміння відчувати серцем духовність Шевченкового слова, працювати дружно над завданнями вікторини, слухати вірші покладені на музику
виховувати почуття патріотизму, повагу до рідної мови і українського народу
Матеріали та обладнання: портрет Кобзаря, свічка, вишиваний рушник, аудіозапис поезії «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», картки із завданнями вікторини, книги Т. Шевченка, виставка дитячих малюнків.
Місце проведення: читальний зал дитячої районної бібліотеки
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка
Учитель. Дорогі діти! Запрошую вас у царство мудрого і красивого, правдивого, цінного, доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. ( запалюю свічку)
Хай палає свічка, хай палає,
Поєднає нас вона в цей час
Друзі голоси нехай лунають
Слово й музика нехай єднають нас.
Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо!
(Вносять хліб на рушнику)

Учитель: Я впевнена, що кожен з вас бачив зоряне небо. А чи задумувались ви, чому зірки світять яскраво, а інші лише тліють. За стародавнім повір ям, коли народжується людина – загоряється нова зірка і горить доки живе людина. Коли людина зла і недобра, то її зірочка ледь тліє, а коли людина добра,то зірка її світить яскраво, віддаючи тепло і світло.
9 березня 1814 року загорілась в небі зірочка. Сам в цей день в селі Моринцях на Черкащині в бідній хаті Григорія Шевченка народився син Тарас. Люди з таким обдаруванням народжуються один раз на століття. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав за вигоном. Зате був цікавим і допитливим і мав велику любов до життя.
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до «дяка» в науку. За найменшу провину карав він своїх учнів різками. Та недовго тривала наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.
«Так матір добрую мою
Ще молодою- у могилу
Нужда та праця положила»
Незадовго після смерті матері в 1825р. помер батько і хлопчик залишився сиротою.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були та голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!
Учитель: А коли Тарасові минуло 15 років його забрав пан Енгельгард в Петербург за козачка. Козак Тарас кожну хвилину, коли пана не було вдома, старався щось прочитати чи намалювати.
Нишком він малює статуї в саду,
А вночі віршує про людську біду.
У Петербурзі, в Літньому саду, Тараса запримітили художники і вирішили зробити все, щоб викупити його з неволі, бо кріпакові не можна було вчитися в академії на художника. Вчиться Шевченко у великих майстрів, сам малює чудові картини, та завжди у вільну хвилину повертається з думкою в Україну і пише вірші, поеми.

Учень читає «Думи мої думи»
Учитель:За революційні переконання Шевченка засилають у солдати на 10 років. 10 років муштри,10 років туги за рідним краєм. Часто виходить Шевченко у казахський степ пропечений сонцем, і зустрічає вечірню зірку.

Учениця читає «Зоре моя вечірняя»

Учитель: Тільки в 1857 році звільнили Шевченка з тюрми і дозволили приїзд в Петербург. А через два роки Шевченкові дозволили поїхати в Україну лише під наглядом поліції. Милою залишилася рідна природа.

Учні читають: «Вітер з гаєм розмовляє», «Тече вода з-під явора», « На городі коло броду»
Учитель: Шевченка в Україні знову заарештували і повернули до Петербурга.
1. Замовкла пісня на устах
Але в душі, жила, бриніла
І в серці бідного співця
Вогнем палаючим горіла.
2. Він рвався серцем із тюрми
На волю, до ланів широких,
До тихих тих могил високих
3. Та сил в співця вже не було,
Остання пісня продзвеніла
І в небо тихо піднеслась
Душа поета наболіла.

9 березня 1861 року Шевченку минає 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Тараса Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав поет.
Умер співець, і привезли
Його на рідну Україну
І коло синього Дніпра
Йому насипали могилу.

(Звучить грамзапис «Заповіту»)

Учитель: І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу.

Учень читає: «Учітеся брати мої»
Учитель: В народі кажуть «Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди».
До вашої уваги вікторина « З якого твору».
1. Чого так весело було?
Господнє небо, і село
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло! ( Мені тринадцятий минало)
2. Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх,Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих. ( Садок вишневий коло хати)
3. Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх несуть! (І виріс я на чужині)
4. А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловити ряску, розмовляє
З дітками своїми (Тече вода з-під явора)
5. І усміхнулася небога.
Проснулася- нема нічого
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила( Сон)

Учениця читає: « На панщині пшеницю жала»

Учитель: Діти, сьогодні ви прочитаєте усі улюблені твори Шевченка . Учні читають вірші Кобзаря.
Учитель: Молодці!!! Пропоную послухати грамзапис « Реве та стогне Дніпр широкий»
А зараз вам потрібно доповнити рядки потрібними за змістом словами.
Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце…( зустрічає)

Не називаю її раєм
Тії хатиночки у ( гаї)

На панщині пшеницю жала
Втомилася, не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина (годувать)

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона( калина)
Молодці!!!
Учитель. У свій час, сам того не знаючи Т. Шевченко своєю поезією створив подвиг. Його слово має чудодійну силу, воно любить і ненавидить, плаче і сміється.
Учень: Поклін тобі Тарасе!
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б’ється
рідний край
Те серденько дитяче.
Ти кажеш- рідний народ,
І рідний край кохати,
Для нього кажеш – жити,
Для нього й умирати

Ось тут, перед тобою
Ми, українські діти,
Святково обіцяєм
Сповняти ті завіти
На службу Україні,
На чесне діло гоже,
В ім’я святої правди –
Благослови нас, Боже!

Бібліотекар: Минають віки, стираються написи на камені, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них – найперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

На цьому наше свято закінчено. Всім дякую. Учіться, шануйте батьків, живіть дружно. І це сьогодні головне ваше завдання.

Автор: 

Радюкіна Оксана Михайлівна, вчитель початкових класів Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі