Як мультимедійні засоби допомагають у навчальному процесі підготовки дитини-актора? Ми вчили дітей за існуючими методиками дуже довгий час та отримували гарні результати.
За матеріалами виступу на семінарі фестивалю "Жовтий звук", Харків, КЗ "Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості".
З досвіду роботи зразкового художнього колективу "Театр музичного світложивопису".

24-27 жовтня в КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» проходив ІХ відкритий фестиваль дитячого театрального та аудіовізуального мистецтва «Жовтий звук». Крім демонстраційної програми в межах фестивалю проходили також лекції та майстер-класи за темами, дещо незвичними для дитячих драматичних театрів:
• Розвиток візуальних театрів ХХ-ХХІ ст.(Крюковська Н. В.);
• Музика та емоційний розвиток дитини (з досвіду роботи) (Крюковська Н. В.);
• Можливості використання мультимедіа у дитячому театрі (Гук О. Б.);
• «Проекційні технології в театрі», майстер-клас, Михайло Опалєв (доцент Харківської державної академії дизайну та мистецтв);
• «Освітлення – анфас та профіль (мова сценічного світла)», майстер-клас, Світлана Змєєва (технічний директор ГО «Хронoтоп UA», художник по світлу проектів Гогольфест, Dakh Daughters, «Суперстар» 2018 (Red Rabbit entertainment), Starlight Entertainment (2016-2018));
• «Українська світломузика з 1950х до сьогодення». Яніна Пруденко (кураторка Відкритого архіву українського медіа-арту, доцент кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова).

Виникає питання: як мультимедійні засоби допомагають у навчальному процесі підготовки дитини-актора? Ми вчили дітей за існуючими методиками дуже довгий час та отримували гарні результати.
Зараз ми спробуємо поставити декілька запитань:
• Які завдання ставить сучасний світ перед системою освіти?
• Що дає сучасній дитині навчання у дитячому театральному колективі?
• Як на виклики сьогодення може відгукнутися художня освіта, зокрема – дитячий театр.

Фахівці з педагогіки та науковці б'ють на сполох: засоби та принципи надання освіти вже потрібно змінювати якомога швидше.
Наш час характеризується надзвичайно швидким розвитком та змінами. Те, що раніше відбувалося протягом десятиріч, зараз займає місяці, дні та години. Наш світ - вже не той світ, в якому ми жили ще десять або навіть п'ять років тому. Люди повинні знати, як жити в таких реаліях. Такі зміни потребують оновлення методичних підходів до процесу освіти.
Практично у кожній програмі дитячого театру ми можемо прочитати: «Метою роботи дитячого театру є виховання у дітей гуманістичних, загальнолюдських цінностей, розвиток гармонійної особистості засобами театрального мистецтва, розв'язання ряду творчих завдань: виховання художньої уяви, творчої ініціативи, емоційної гнучкості». Це – правильно і потрібно. Але цього недостатньо.
В той час, коли швидко розвиваються галузі штучного інтелекту, творчі, креативно мислячі особистості матимуть значну перевагу.
Креативність – це комплекс якостей, а саме:
• креативний інтелект(творче мислення);
• швидкість мислення (кількість ідей, які дитина може за невеликий проміжок часу сформулювати);
• гнучкість (як ці ідеї поєднуються);
• оригінальність (новаторство, неповторність);
• здатність комбінувати, трансформувати ідеї.
Необхідним є виховання якостей, які роблять можливим креативне мислення: сміливість, можливість ризикувати, здатність сприймати новий досвід, прийняти щось незвичне, не йти вже відомим шляхом, цікавість до оточуючого світу.
В типових методиках креативність не вимагається. Але сьогодення потребує від людей відкритого мислення, здібностей спостерігати світ як цілісність.
Наш світ – це світ інформації. Інформація є головною цінністю. Робота з інформацією докорінно змінює наш спосіб життя.
Одним з найважливіших завдань освітнього процесу сучасності є розвиток вміння аналізувати та класифікувати інформаційне море, яке оточує людину. Розвиток критичного (якісного) мислення, навички пошуку інформації, якій можна довіряти – це головний принцип виживання в сучасному світі.
Швидкі зміни, які відбуваються, потребують значної уваги до з'ясування моральних основ та розвитку емоційного інтелекту.
Як у процесі підготовки актора залучення новітніх технологій та дотримання принципів створення візуальних вистав допомагає вирішувати такі складні освітні завдання?
Дослідники виділяють три засоби комунікації: усний, письмовий та аудіовізуальний.
На відміну від письмового та усного, аудіовізуальний засіб дозволяє сприймати більший об'єм інформації. Це не є новиною, та використовується в багатьох сферах сучасного життя. Наприклад усні доповіді зараз обов'язково повинні доповнюватися презентаціями. Ми розуміємо важливість візуальної презентації на бізнес- форумі. Але чомусь ігноруємо такі особливості сучасного сприйняття в театральній постанові.
Зорові образи, які викликають множину асоціацій, дають можливість, передавати та отримувати більше інформації. До того ж, ця інформація не потрапляє до людини у «препарованому» вигляді пояснень та коментарів. Її потрібно засвоювати самотужки, аналізувати та осмислювати.
Дуже важливим є те, що образи візуального театру діють безпосередньо на емоційний інтелект. Візуальний театр (або театр художника) дає можливість безпосередньо пережити відчуття «добре-погано». Пережити самому, без посилання на героїв літературного твору. І багатоплановість, «різнобарвність» художнього образу потребує від глядача та митця якісного мислення, здібностей до аналізу як художньої історії так і власного відношення до неї. Аудіовізуальні засоби сприйняття дають змогу отримати емоційну компетентність. А саме такі ключові її навички як:
• здібність розрізняти власні емоції та вибудовувати зв'язки між своїми почуттями, думками та поведінкою;
• здібність до емпатії, відчуття емоції інших, як своєї власної;
• здібність висловлювати власні почуття.
Ще треба зауважити: якісна підготовка з дисципліни «театральна майстерність» потребує інформованості в сфері актуального розвитку театру. До компетенції театрального митця входить вміння працювати з візуальними образами та з перформативними видами мистецтва. В нас це тільки починається, але це – мейнстрим сучасного художнього життя.

І навіть якщо ігнорувати розвиток нових театральних напрямків, віддаючи перевагу сталим театральним формам, то неможливо заперечувати реальність: цифрові технології вже увійшли до нашого життя. Хочемо ми цього, чи ні, але компетентність у цій сфері – запорука розвитку особистості та прогресу. Це вже непомірно і стрімко стає нашою буденністю. Тобто керівники творчих колективів освітніх закладів мають надавати відповідні знання і досвід своїм вихованцям.
Для цього вкрай необхідно самостійно підвищувати свою обізнаність та компетентність в сфері інформаційних технологій, новітніх медіа, інноваційних методів навчання, нових жанрів і видів мистецтва.
Театр, як найбільш синкретичний вид мистецтва завжди найпершим відтворює нові реалії життя і використовує всі новітні технології, відповідаючи на всі актуальні виклики суспільства. Нове покоління – це покоління візуалів. Режисер та актор повинні розмовляти з сучасним глядачем в зрозумілій для нього формі. І такий потужний елемент, як мультимедійні засоби створення художнього образу треба вміти використовувати.

Класи: 11 клас, Професійна освіта, 10 клас, Середня школа, 9 клас

Предмети: Образотворче мистецтво, Художня культура, Естетичний цикл