Користувацький вхід

Тарасова доля – то правда жива

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Центр професійно – технічної освіти м. Житомир

Літературно – музична композиція
Методична розробка

Тарасова доля - то правда жива
Житомир - 2013року

Підготувала вихователь:
Маслова Л.Л.

Мета: Ознайомити з життєописом великого сина українського народу Т.Г. Шевченко. Вчити учнів добирати необхідний матеріал з літератури. Працювати над розвитком їх активного мовлення, виробляти в учнів уміння висловлювати свої думки. Розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність шевченківського слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.
Оформлення. Святково прибраний зал, портрет Шевченка, рушники, виставка творів Шевченка, презентація. Музичний супровід.
Вступне слово вихователя: Звучить бандура .
Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки,десятиліття… Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, те що квітчає рід людський і землю рідну. Ніколи не погасне в серцях глибока шана до яскравого сузір’я полум’яних борців за народне щастя, до геніїв, що віддали свій талант рідній Батьківщині. Серед них Тарас Григорович Шевченко.
Дорогі учні, шановні гості сьогодні ми зібралися, щоб ушанувати пам'ять Великого Кобзаря. Багато років минуло з того часу, коли народився він на « українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей – світочів, що стають дорогими людству і знаходять безсмертя» ( слайд 1)

Ведучий: Звучить бандура. Мужицький син,кріпак, школяр марійського дяка, професор графіки Петербурбурської академії мистецтв, геніальний поет, мислитель, патріот – інтернаціоналіст, інтелігент з душею вселюдського милосердя
Ведуча: І це все він – Тарас Григорович Шевченко.

Ведучий: Ні, не мужикуватий селюк і не наївний неотесаний простак, як дехто з потомствених панських родин намагався « подавати» Шевченка.
Ведуча: Це був велет духу й душі народної, який вивів себе самого на вершину всесвітньої культури щоденною каторжною працею, назавжди зрікшись світських благ, що манили поета у свої « обивательські» тенета. Ведучий: За старовинними повір’ями відомо, що коли народжується людина-загоряється нова зірка-це Господь Бог запалює свічку. А от чому одні яркіші, а інші тьмяніші? (слайд 2)
Ведуча:Та тому що коли людина зла, недобра, скупа, то зірочка її ледь тліє, а якщо людина добра, справедлива, чесна, то зірка її світить яскраво, віддаючи своє тепло і світло. ( слайд 3
Ведучий: Ось так 9 березня 1814 року загорілася на небі нова зірочка, а саме в цей день народився маленький хлопчик.( слайд 4)
Тарас Григорович Шевченко народився у кріпацькій родині Грицька і Катерини Шевченків. Тарас, як усі сільські кріпацькі діти, були під божою опікою, але вже змалку малий Тарас вирізнявся з-поміж ровесників. Був він до всього цікавий, допитливий, хотів усе знати. ( слайд 5)

Інсценізація

На сцену виходить мати

Мати. Уже й вечір, ніч ось-ось настане, а нашого Тараса ще й досі немає. Катре, йдино пошукай його.
Заходить сусід. Вечір добрий вам, сусіди.
Мати. Доброго вечора і вам!
Сусід. Зайшов погомоніти перед сном. А ви ще, мабуть, і не вечеряли?
Мати. Та нам оце такий клопіт, що вечеря не у вечерю. Хлопець наш десь дівся. Зранку як пішов, то ще й досі немає; уже й обшукали всюди-як у воду впав.
Сусід. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур’янах. Такий лобатий не пропаде. Ходімо пошукаємо!

Входить на сцену Оксана.

Оксана. Пішли… Смеркає… Пізній час… Та де ж це справді той Тарас?...
Іще хвилинку почекаю,
А потім… спати?... Сама не знаю.
Угледівши Тараса ще за ворітьми, придушеним голосом.
Тарасе, гей! Іди сюди!
Та швидше ж, швидше - но іди!
Тарас перескакує через пліт і біжить до неї.
Тарас. Оксано, ти? Мене чекаєш?
Оксана. Ну, й наробив же ти біди!
Кажи хутенько, де ти блукаєш?
Тарас. Біди? Якої?
Сідає на перелазі біля Оксанки.

Оксанка. Де ти був?
Гармидеру було багато:
Тут мати лаялась, а тато
Пішли тебе шукати… Чув?
І Катря теж…
Тарас(сміється). А я приїхав. Оце що тільки…
Оксанка. Звідкіля? Ти дуриш? Га?
Тарас (хреститься) Бодай так дихав, коли дурю!... (Махає рукою на захід)
Ген звідкіля!... Ходив побачити край світу.
Оксанка. А ти дійшов?
Тарас. Ні… ні… через гай вже перейшов був і щосили шляхом був далі припустив, та пострічався з чумаками… Такі смогляві з батогами. Передній з них мене спитав: «Куди ти мандруєш супроти ночі? Ти ж малий. Ще в полі, каже, заночуєш, і вовк і з’їсть тебе страшний».
Оксанка.(із жахом)Ой, лячно, як лячно!
Тарас (сміється). Що? Лячно? Тільки не мені!
Оксанка. Чумак пустив тебе чи ні?
Тарас. Ходить так пізно необачно, – хлопче, ти звідкіль?
З Кирилівки.
Оксанка. Який ти сміливий! І вовка тобі не страшно?
Тарасик (байдуже ніби). Звісно, ні.
Оксанка. А мандрувать – то штука ловка! Хотілося б хоч раз мені піти з тобою…
Тарас. То ходімо…
Лиш треба встати на зорі.
До ранку будемо на горі.
Аж за село… Виходять.

Заходять батько й мати
Катря (вбігає). Мамо, тату, дивіться, ось і наш волоцюга! З чумаками прийшов.
Сусід. А і справді він – Тарас!
Батько. У полі був та заблудив.
Мати. Ех ти, приблудо. Увесь день у мандрах, ще й не їв, мабуть, нічого. Ходино в хату вечеряти.
Сусід. Ой, дав Бог неділеньку святу – то хоч трохи відпочинемо.
Батько. Еге ж… А від завтра знову на панський лан спину гнути до пізньої ночі. Хіба тут відпочинеш? Ті пани все б нові укази видумували, аби людей у більше ярко запрягти.
Мати. Ви тільки послухайте, що наш малий вигадує. І старий не додумає. Того збрехати: каже, бачив залізні стовпи, підпирають небо, і ті ворота, куди Сонце заходить на ніч.
Сусід. Усі на нашому кутку кажуть, що з вашого Тараса щось добряче вийде.

Мініатюра

Ведуча: Звучить тиха музика ( слайд 6 ) Одного сонячного ранку восени 1822 р. мама у темно-зеленій корсетці, у синій спідниці в зеленій квітчатій хустці на голові вся святково усміхнена, пригладила Тарасові
уприну, наділа нову шапку, почепила йому через плече торбину для книжок, обдарувала лагідною усмішкою:
Мама: Щасти тобі синку, може, людиною станеш.
Ведуча: Так на восьмому році життя Тарас - став учнем д’яка. ( слайд 7 )

Ведуча :Лихо не спало. Коли Тарасові було 9 років померла його мати, а в 11 років залишився він круглою сиротою бо ж і батько помер. Став Тарас пасти громадську худобу ( слайд 8) . Та все ж мріяв про малювання. Знайшов – таки одного маляра, який погодився взяти його у науку, проте Тарасові потрібно було отримати дозвіл від пана Енгельгарда.

Інсценізація
Тарас. Пане управителю, я до Вас. Я дуже хочу вчитися малювати , і дяк з Хлипівки погодився взяти мене в учні. Я прийшов до Вас, щоб ви дозволили й документа дали.
Управитель: А батьки в тебе є?
Тарас: Ні, померли, сам я. Так дасте документа?
Управитель: Якого документа? Дурниці!
Оце я одержав листа від пана, йому саме таких хлопців, як ти, треба в козачки набрати.
Тарас: В козачки?! Які козачки?
Управитель: а такі козачки, пан уже знає.
Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.
Тарас: пане управителю… я хочу на маляра вчитися…
Управитель: Ну годі тобі базікати!
Пішли на кухню. ( Всі виходять)
Ведуча:Звучить тихо скрипка. Ось так потрапляє малий Тарас до пана Енгельгарда і забирає він Тараса в Петербург. ( слайд 9 )

Ведучий: Хоче малювати, прагне він до знань
Та за це багатство, зазнає знущань.
Нишком він малює статуї в саду.
Вночі пише вірші про людську біду. ( слайд 10 )
Ведуча: Зустріч у Петербурзі із художниками Сошенком, Брюлловим,Гребінкою, Григоровичем, різко змінила долю Тараса Григоровича. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі. Шевченко виправдав їхні надії. (слайд 11).

Читець:
І виріс я на чужині
І сивію в чужому краї
Та одинокому мені
Здається кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна
Ведуча: Коли Шевченко побував на Україні в 1843 р. із цієї подорожі поет привіз гнітючі враження. Після повернення 1845 р. він закінчив академію художників та мріє поселитися в рідному краї і боротися за покращення життя свого знедоленого народу.( слайд 12)
Читець:Де, скажи мені, Тарасе,
Взяв ти силу виняткову
Повернути першомову
Тим заляканим, убогим.
І, не знаючи дороги, їх вести. ( слайд 13 )

Інсценізація

Дід. Тяжка наша доля у кріпацькому ярмі, Тарасе.
ають, бо нічим обуть княжат не дорослих.

Дівчина. А он розпинають вдову за подушне, а сина кують… Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію в військо оддають!
Жінка. А онде під тином опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне…
Дід. Чи бог бачить із-за хмар наші сльози, горе?
Жінка. Чи довго ще на сім світі катам панувати?

Шевченко. Пани, пани, схаменіться!
Будьте людьми, бо лихо вам буде.
Розкують незабаром заковані люде,
Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори!
І потече сторіками кров у синє море
Дітей ваших

Селянин. Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші!
( Всі виходять)

Музичний номер у виконанні Хмілевської Г.Г. та акомпаніатора Лашевича П.А.

Ведучий: Історико – героїчна поема «Гайдамаки» написана Шевченком в Петербурзі вперше надрукований в альманасі « Ластівка».
Читець 1: Звучить твір «Гайдамаки»
Слухайте ж, щоб дітям потім розказати,
Щоб і діти знали, Внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали
За те, що не вміли в добрі панувати. (слайд 14)
Читець 2:Зійшло сонце; Україна –
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися,
У будинках мліла.
Читець 3: Скрізь по селах шибениці;
Навішано трупу –
Тільки старших, а так шляхта –
Купою на купі. ( слайд 15)
Читець 4 : На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить
Читець 5: Та й нікому: осталися
Діти та собаки, -
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки. ( слайд 16)
Читець 1:Погуляли гайдамаки,
Добре погуляли:
Трохи не рік шляхетською
Кров’ю напували.
Україну, та й замовкли –
Ножі пощербили. ( слайд 17)

Читець 2: Нема Гонти, нема йому
Хреста,ні могили.
Буйні вітри розмахали
Попіл гайдамаки,
І нікому помолитись,
Нікому заплакать.
Читець 3: Отаке то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла…А за віщо,
За що люде гинуть?
Того ж ж батька, такі діти, -
Жити та брататься.
Читець 4: Ні, не вміли, не хотіли,
Треба крові, треба крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
І весело в хаті! ( слайд 18 )
Читець 5: « Уб’єм брата! Спалим хату!»-
Сказали, і сталось.
Все б, здається: ні, на кару
Сироти остались.
Читець 1: В сльозах росли, та й виросли;
Замучені руки
Розв’язались – і кров за кров,
І муки за муки!
Читець 2 : Болить серце, як згадаєш:
Старих слов’ян діти
Впились кров’ю. А хто винен?Ксьнзи, єзуїти.
Читець 3: Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусіли робити? ( слайд 19)
Читець 4: Нема правди,не виросла;
Кривда повиває…
Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає: ( слайд 20)
Читець 5 : Хто додому, хто в діброву,
З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Так і досі
Осталася слава.
А тим часом стародавню
Січ розруйнували:
Читець 1: Хто на Кубань,Хто за Дунай,
Тільки і остались,
Що пороги серед степу.
Ревуть – завивають:
« Поховали дітей наших
І нас розривають»
Читець 2 : Вибачайте, люди добрі,
Що козацьку славу
Так навмання розказую,
Без книжної справи. ( слайд 21)

Читець 3: Так дід колись розказував,
Нехай здоров буде!
А я за ним. Не знав старий,
Що письменні люде
Тієї речі прочитають.

Читець 4: Вибачай дідусю, -
Нехай лають; а я поки
До своїх вернутися
Та доведу вже до краю,
Доведу – спочину ( слайд 22)
Читець 5: Та хоч крізь сон подивлюся
На ту Україну,
Де ходили гайдамаки
З святими ножами, -
На ті шляхи, що я мріяв
Малими ногами.
Інсценізація

Входить слідчий. Сідає за стіл.

Слідчий. Ви своєю просторічною мовою зневажаєте государиню імператрицю. Ви у своїх віршах виливаєте весь бруд на неї. Ви губите її імператорську величність.
Тарас: Так, я цього не заперечую.
І на оновленій землі
Врага не буде,супостата,
А буде син і буде мати,І будуть люди на землі.
Слідчий: Припинити! Государ імператор високочайший звелів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус із правом вислуги під най суворішим наглядом із забороною писати та малювати.

Ведуча:За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали 10 років солдатської муштри із забороною писати й малювати. Проте не вбили його палкої любові до рідного краю.( слайд 23)

Ведучий:Свого часу письменник С. Васильченко писав про Тараса Шевченка: « Життя нашого поета таке дивне, що , слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда».
Ведуча:Шевченкова муза – то доля самої України. Упродовж усього життя – з малих літ і до останку – горіла і спопеляла поета віддана,гаряча любов до знедоленого рідного краю. Нею прийняті кожне слово, кожний рядок його безсмертних творів. ( слайд 24)

1.Читець: Звучить марш козаків
Гей, у нашім краї,
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить. ( слайд 25)
2. Читець: Пісня соколина
Гордо лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.
3. Читець: На Дніпрі й Карпатах
Чути величаву
Думу ту крилату,
Що Тараса славить ( слайд 26)
4. Читець: Чуєш нас, Тарасе,
Ми – твої онуки,
За твоїм наказом
Волю взяли в руки. (слайд 27)
5. Читець: Гей на Україні
Сонечко ласкаве.
Ми під небом синім
Всі поета славим. ( слайд 28)
6.Читець: Працею вшануєм,
Піснею прикрасим.
Рідний дім будуєм
З іменем Тараса.
1.Читець: Не вмре повік святе твоє ім’я! ( слайд 29)
2.Читець: Йому, як сонцю, вічно пломеніти!
3.Читець: І буде пісня зроджена твоя, ( слайд 30)
4.Читець: Мов океан розбурханий, гриміти!
5.Читець: Живи поете, в бронзі і граніті,
6.Читець:Живи, поете,в пам’яті людській,
1.Читець: Живи в піснях, живи у «Заповіті», ( слайд 31)
2.Читець: У слові праведнім, у славі віковій! (всі ) ( слайд 32)
Заключна пісня у виконанні художнього керівника та учнів.

Автор: 

Маслова Лариса Леонідівна, вихователь Центру професійно-технічної освіти міста Житомир

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі