«…І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути не злим тихим словом»
(Усний журнал, присвячений вшануванню пам’яті
Тараса Шевченка)

Вчитель української мови
та літератури Багно І.П.

Мета: продовжувати ознайомлення учнів з життям і творчістю Тараса Шевченка. Розвивати пам'ять, мислення, увагу. Виховувати любов і повагу до поета та цікавість до його творів.
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

Мабуть, ми звикли до того, що кожного року в березні згадуємо ім’я того, кого по праву називають Пророком, Кобзарем, а ще так, як дуже рідну людину, - наш Тарас…
Його рядки знайомі нам з дитинства, його картини відомі далеко за межами України, про нього, здається, знаємо вже все: опубліковано твори, листи, спогади… Присвячено конкурси, установлено пам’ятники, відкрито музеї, названо вулиці, започатковано премії…
Проте постать Великого Поета не змарніла з часом, а навпаки… Перегортаючи сторінки «Кобзаря», можна знайти відповіді на болісні питання сьогодення, замилуватися пейзажними замальовками, розбурхати душу його віршами…
- Діти, нині, як і щороку, в цьому затишному залі зібралися шанувальники Шевченкового слова.
Фільм «Україна – це особистості…»
- Отже, сьогодні ми ще раз погортаємо «Славетну книгу життя та творчості Тараса Шевченка».
Багато років тому в невеликому селі Моринцях,недалеко від Черкас, народився Т.Г.Шевченко. І сталося це 9 Березня 1814 року.
(Слайд 2)
Невдовзі родина Шевченків переселяється в с. Кирилівку , яке належало багатому поміщику Енгельгардту. На цього поміщика працювала родина Шевченків.
Дитинство проходило в жахливих умовах (Пізніше дитячі роки він відобразить в своїх творах).
(Слайд 3)
Тарас ріс допитливим і розсудливим, уважно стежив за життям, прислухався до кріпацьких розмов, цікавився про минуле свого краю. Ще малим починає розуміти, що існує соціальна несправедливість.
Не було і дев’яти років, як померла мама. Батько одружується вдруге. У мачухи було троє своїх дітей. Діти між собою сварилися. Особливо мати незлюбила Тараса, вона знущалася з нього, примушувала робити непосильну роботу.
Через три роки помирає батько, Тарас поневіряється у наймах, служить в дяка, пасе череду, працює в попа за кучера.
Фільм «Батьків заповіт»
Про свої дитячі та шкільні роки Шевченко напише багато віршів.
- А як називаються такі вірші? (Автобіографічні)
- А хто може прочитати?
(Довбиш К. «Мені 13 минало»,
Романишин О. «Давно те діялось, ще в школі»,
Бугайов Р. «Не називаю її раєм»,
Мараренко С. «Тяжко-важко в світі жити»,
Кокош М. «Ти взяла мене маленького за руку…»)
Отже, залишився Тарас сиротою, пішов у найми.
У цей час великий вплив на малого Тараса справляв його дід Іван. Довгими зимовими вечорами розповідав він онукам про славних запорозьких козаків, полководця Б. Хмельницького, розповідав казки, легенди. Захоплено слухав маленький Тарас. Випаде вільна хвилини – читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати не покидає його.
Коли Тарасові виповнюється 18 років, пан віддає його в учні до маляра Ширяєва.
- А чому так вчинив пан?
- Він піклується про майбутнє Тараса?
- Ні!
Віддав, бо хотів зробити з нього власного художника.
В Ширяєва Шевченко зустрічається з художником Сошенком. Ця зустріч вирішила долю талановитого кріпака. Художник Сошенко знайомить Шевченка з видатними діячами культури. Знайомиться з художником Брюлловим. Брюллов малює портрет поета Жуковського, портрет розігрують в лотерею і за виручені 2500 крб 22 квітня 1838 р викупляють Тараса з неволі.
Було йому 24 роки.
…Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь … - велике щастя бути вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить…
(З листа Т. Шевченка до брата Микити від 13.11.1839 р.)
- І от Тарас вільний. А зараз, діти, послухайте, що пише Т.Ш. про свою долю.
Звучить вірш «Доля»
«Ходімо дальше, дальше слава, а слава заповідь моя» (Слайд 13)
- Яка збірка віршів принесла славу Т. Шевченку?
(Демонструю «Кобзар»)
Не один раз ви відкривали сторінки цієї славетної української книги, зачитувалися нею, зачаровувалися нев’янучим у своїй красі словом. Не один Тарасів вірш знайшов дорогу до вашого серця.
У свій час, сам того не знаючи, Шевченко своєю поезією створив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну силу: воно любить і ненавидить, воно плаче і сміється, воно радіє і сумує.
Давайте зараз подаруємо один одному приємні хвилини спілкування з «Кобзарем»!
Запрошую:
Тирголова В. «Зоре моя вечірняя…»
Рибак Я. «Хрущі над вишнями гудуть»
Махиня І. «Лілея»
Мультфільм «Садок вишневий коло хати»
Наступна сторінка «Заповіт»
Нужненко С. «Заповіт»
Звучить грамзапис «Заповіт»
Не раз ви чули цей вірш. Це не просто вірш. Це пісня – гімн.
- А що вам відомо про такі пісні?
Отже, починаючи з ХХ ст. цією піснею відкривались і закривались урочистості, присвячені Т. Шевченку. І вже стало традицією, що «Заповіт» завжди співали чи слухали стоячи – в знак глибокої поваги до твору і до його автора.
…Зараз я хочу повідати вам історію написання цього вірша, цієї пісні – гімну.
… Роки, проведені в засланні, вплинули на здоров’я Шевченка. Також вплинули на здоров’я тяжкі умови життя. Тяжко переніс він черевний тиф, хворів на малярію, цингу.
В грудні 1845 р. Тарас захворів простудним захворюванням, але воно перейшло в запалення легенів. В той час це була дуже небезпечна хвороба, яка могла призвести і до смерті.
23 грудня хворого Тараса привезли в Переяслав. Через два дні – Різдво, Святий Вечір.
Він відчув наближення смерті, важко дихав, не міг заснути. Підвівся з ліжка, засвітив свічку. Поринув в думки, ходив по кімнаті . Невже кінець? А йому лише 31 рік, він ще так мало зробив.
І тут Тарас бере аркуш паперу і пише свій славнозвісний «Заповіт». Після цього втратив свідомість.
Лікар почув шерех в кімнаті Шевченка. Коли зайшов до кімнати, помітив на столику списаний аркуш. Став читати. Перечитав раз, другий, третій – немов не вірив, що таке могло бути написане.
«Боже! – вигукнув. – Та цей коротенький вірш довший за найдовше життя. Він – вічний!»
Підсунув ближче стілець до ліжка хворого, сів. Тепер він не відійде звідси ні на хвилину. «Ти не вмреш, Тарасе, ти житимеш ще довго, довго…»
За кілька днів Шевченко одужав. І прожив ще 16 років.
Ось і перегорнули ми останню сторінку Кобзаря. Як бачити, тяжке життя прожив Шевченко – тяжке і коротке. Але він дістався до вершини мудрості.
Він був як полум’я. Його рядки
Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки.
Фільм «Тече вода з-під явора…»
Фільм «Дитинство Тараса Шевченка»

Класи: 6 клас

Предмети: Українська література