Вихователь
Кисслівського ДНЗ
«Попелюшка»
Кравчук В.В.

Конспект заняття «Україна – рідний край»

Мета: ознайомити дітей з традиціями і культурою свого народу; створити радісний , святковий настрій в дитячому колективі;
комплексно розв’язати творчі здібності дітей, поєднавши дії музичні, літературні;
вчити виразно інтонувати вірші, розвивати вміння передавати ігрові образи в рухах;
розвивати та поглиблювати знання дітей про Батьківщину, землю, на якій вони народилися та живуть; державні та народні символи країни; дати дітям знання про дороги, їх значення в житті людей;
закріпити уявлення про те, що рідне місто,село, рідна мова – це частина нашої Батьківщини – України;
розвивати мовлення дітей, пам’ять, увагу, творчі здібності, фантазію, уяву до національних традицій; формувати патріотичні почуття.

Обладнання та матеріали: українські костюми для дівчаток і хлопчиків, вишиті рушники, скатертина, вареники, ілюстрації, віночки, вірші, пісні про Україну.

Попередня робота: бесіди про Україну, добирання віршів та пісень про Україну,

Хід заняття

Ми дітвора українська,
Хлопці й дівчата,
Хоч не міцні у нас ще руки,
Та душа завзята.
Бо козацького ми роду,
Славних предків діти,
І в садочку всі вчимося,
Рідний край любити.
І для краю працювати,
І для краю жити,
І за рідний край в потребі
Життя положити.
Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина,
А найбільша наша мати -
Рідна Україно.

Вихователь. Діти, ви вже знаєте як називається країна, що є для всіх нас найкращою, рідною та дорогою.

Діти. Це Україна.

Вихователь. Правильно. Яке головне місто, столиця нашої Батьківщини?
Діти. Місто Київ.

Вихователь. Так, дійсно, це місто Київ – древнє, славетне і прекрасне. Як називається село в якому ми живемо?

Діти. Село Киселівка.

Вихователь. Не можна не любити наш рідний край, його неозорі степи та дрімучі ліси, морські простори та високі сині гори. Кажуть, що на Батьківщині – найяскравіше небо, найласкавіше сонечко. Де б, у яких мандрах не була людина, вона завжди повертається додому, на Батьківщину, на рідну землю.
Вихователь. - Діти, пропоную послухати вам загадку, та спробуйте її відгадати:
Буває широка,
Буває вузька,
Від дому в садочок
Мене привела. (Дорога.)
Вихователь. - Які бувають дороги?
- Що вони сполучають між собою? Що по них рухається?
Вихователь. – А буває ще невеличка дорога. В народі її називали стежкою. Її прокладають люди у полі, городі, біля озера, від хати й до хати. А от якось я почула, як сперечалися дві дівчинки і хлопчик про те, яка стежка краща.
- Яка стежка краща? – запитав хлопчик у дівчаток.
- До магазину, – сказала перша дівчинка.
- Ні, – заперечила друга дівчинка. – До парку! – відповіла вона.
- Найкраща стежка – це до озера, – сказав хлопчик.
- Діти, а як ви гадаєте які стежки найкращі? (Які ведуть додому)
- Чому? (тому що там найрідніші люди: мама, тато, сестра, брат; бо я там живу.)
- Діти, згадайте свій дім, як там добре, тепло, вас завжди там чекають.
Пісня « Споришева стежина»
Говорячи про Україну, ми постійно вживаємо слова «рідна земля», «рідний край , «рідна домівка». А як зрозуміти ці слова?
Правильно, тому що ми тут народилися і живимо.
- Діти, як називають місце, де ми народилися і живемо? (Батьківщина)
Батьківщина.
Знаєш ти, що таке Батьківщина?
Батьківщина – це ліс осінній,
Це домівка твоя і садочок,
Це гаряче сонячне коло.
Батьківщина – це труд і свято,
Батьківщина – це мама й тато,
Це твої найщиріші друзі,
Це бджола у веснянім лузі.
Батьківщина – це рідна мова,
Це дотримане чесне слово,
Небо синє і сад зелений
І жовтенька пшениця в полі.
- Ось так Батьківщину описав видатний український дитячий поет А. Костецький.
- Діти, так що ж означає слово Батьківщина? (рідний дім, мама, тато..)
- Дуже багато народних висловів є про Батьківщину.
- А хто з вас знає прислів'я про рідний край? (готують з батьками)

Діти, а чи знаєте ви,що головне в рідному краї – це його народ, який славиться своїми піснями, танцями, звичаями. Молоде покоління несе велику відповідальність перед своїми пращурами за безсмертність української пісні, танцю, звичаїв. Ми з вами завжди повинні пам`ятати ,що ми українського роду.
Дитина читає вірш.

1 дитини. Я живу на Україні,
Де річки, озера сині, –
Чиста в них вода, прозора,
В дно глибинне світять зорі.
Найгарніші наші села.
Люди мудрі і веселі.
Хати білі, чепурненькі,
Діти всі такі гарненькі…
Маки в полі червоніють,
І волошки ген синіють,
Всі сади такі плодючі,
Огороди всі родючі.
Наша Україно мила,
Донька я твоя щаслива

2 дитина. Я з того краю, де ростуть смереки,
Я з того краю, де живуть лелеки,
Я з того краю, де сопілка грає,
Я з того краю, де журби немає,
Я з того краю, де росте калина,
Рідний мій краю, я твоя дитина.

Вихователь. Хто скаже, яка мова для нас із вами є рідною?

Діти. Українська.

Вихователь. Правильно, молодці. Поясніть, чому ви так думаєте?

Діти. Тому що ми – українці.

Вихователь. Українська мова – мова наших дідів і прадідів, славетного українського козацтва. У ній наша багата історія, героїчне минуле, наші традиціїи і звичаї. Українська мова проходить у життя кожної людини, дитини з її народженням. Немовлятко ще не розуміє слів, але заслуховується матусиним голосом, колисковою піснею. Наша рідна українська мова сама співуча, милозвучна, ніжна. А ще вона надзвичайно багата. А вам, діти, подобається наша рідна мова?
Розкажіть. Яка вона?

Діти. Багата, милозвучна, рідна, приємна, красива.

1 дитина.
Українка я маленька,
Україна – моя ненька,
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.
Вірна я дочка народу,
Бо козацького я роду,
Щиро я свій край кохаю,
Краю кращого не знаю.

2 дитина
Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна – моя мати!
Мати – Україно!

3 дитина
Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати – Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас –
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!

4 дитина
Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!

Фізкультхвилинка.
Вихователь читає дітям вірш, а вони, утворивши коло, виконують рухові дії відповідно до змісту тексту.
Он повзе мурашка.
Діти присідають, торкаючись вказівними пальчиками підлоги.
Он хлюпоче річка.
Підводяться, беруться за руки й енергійно похитують ними.
Не зривай ромашку!
Заперечливе хитання головою.
Не топчи травичку!
Ходьба навшпиньках.
В зелені діброва,
В китицях ліщина…
Діти йдуть одне за одним по колу, розкинувши руки в сторони.
Глянь, яка чудова
Наша Україна!
Повороти тулуба в сторони, руки – на поясі.
Журавлі над лугом
Линуть рівним клином.
Легкий біг по колу зі змахуванням руками.
Будь природі другом,
Малюки спиняються, стають обличчям у центр кола, схрестивши долоні на грудях.
Батьківщині – сином!
Діти знову беруться за руки і підіймають їх угору.
Діти, кожна країна має свої державні символи.
- Назвіть державні символи нашої країни (Прапор, Герб та Гімн.)
Прапор – це державний символ. Чому наш прапор жовто-блакитний?
Наш герб – тризуб. Це зброя, слава й сила.
- А зараз ми послухаємо гімн нашої держави. (діти стоячи слухають і співають головну пісню України.)
- Діти, а крім державних, які ще символи є у нашої країни? (калина, верба, віночок, рушник.)
- А як можна сказати одним словом? (народні)
Дидактична гра «Символи України».

Вихователь. Мені дуже подобається український костюм. Наше українське вбрання не тільки дуже красиве, самобутнє та привабливе, але водночас і зручне, і просте. Воно підкреслює вроду української дівчини та силу і відвагу козака. Раніше таке вбрання носили щодня. І, зазвичай, на свята вдягали гарні вишиванки, і нові чоботи. Зараз ми одягаємо національні костюми на традиційні народні свята, для виконання україської пісні чи танцю. Воно підкреслює щиру та завзяту вдачу нашого народу.
(демонструють костюми)
1 дівчинка.
Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб лихих стежинок не шукала
Та до людей привітною булла.

Діти ,вам подобаються українські пісні?

Вихователь
Коли пісні мого краю
Пливуть у рідних небесах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
Українська пісня народжувалась в серцях народу під час праці й відпочинку, у хвилини радощів і смутку. Тому і називають її народною, тобто вічною і завжди сучасною. Вона допомагала людям жити, вселяла віру в краще майбутнє. Пісня – справжній скарб українського народу. Живе пісня – живе Україна. А як співають наші діти, ми зараз послухаємо.
Пісня «Матуся навчила нас пісню співати»

Вихователь. Кожна країна світу може похизуватися переліком оригінальних страв, які складають національну кухню.
Серед розмаїття традиційних українських страв особливе місце займають вареники. Колись вареники готували лише з особливої нагоди, або у святкові дні. Сьогодні ця страва є дуже популярною в багатьох родинах і готується доволі часто, адже вареники смачні і ситні, а ще завжди різні.
З чим можна приготувати вареники?

(діти готують вареники)

Підсумок
– Діти завдання кожного українця, зберігати і примножувати надбання української культури. Берегти свою мову, пісню, державу!
Україна наш – скарб.

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Виховна робота