Тема: «Голочка – майстриня»
Мета: навчати дітей правильно тримати голку, вводити голку з ниткою в тканину через відповідну відстань (4 ниточки), виводити, залишаючи слід нитки; закріпити уявлення про різновиди швів, формувати поняття «стібок». Робити рівномірні стібки однакової довжини, розміщуючи їх паралельно в три ряди. Познайомити з народними легендами, перемовками, приказками. Розвивати дрібну моторику рук, окомір, увагу, пам'ять. Виховувати любов та повагу до народних традицій.
Матеріал: голки з довгим вушком, нитки чорного та червоного кольорів (муліне). Зразки шва «уперед голку», готові вироби (серветки, рушники).
Попередня робота: проведено бесіду з техніки безпеки користування голкою, ножицями. Перевірка наявності необхідних матеріалів та інструментів. Розглядання різних вишивок, візерунків, техніки вишивання. Читання художньої літератури та літератури по народознавству.
 
Кімната прикрашена українськими вишиванками, серветками, рушниками. Серед кімнати на лавах сидить господиня з гостями.
Господиня:
- Україна – край смутку та краси, радості і печалі. Україна - віковічна боротьба нашого народу за незалежність, волю та щастя. Україна – це милосердна рідна мова, вишитий рушник. Скільки тих рушників вишивала, будучи дівчиною. А зараз люта зима надворі, довгі вечори, сумно.

Стукіт у двері. Заходять дівчата.
- Добрий вечір, господиню
Міцного вам здоров’я.
Дякуємо, що не відмовили
У проведенні вечорниць.
Господиня:
- Проходьте, дівчата, сідайте.
Дівчата сідають на лавки.
- Дівчата,та я й сама любила вечорниці, а особливо Дівоч-вечір. Працюєш вдома, допомагаєш батькам цілісінький день – руки й ноги відвалюються. Але байдуже! За сміхом та жартами втому забуваєш. Як зберуться парубки та дівчата, хата ходором ходить. І як тільки стіни витримували?
Хлопці стукають у двері.
- Добрий вечір вам, дівчата
Та вам молодиці.
Чули ми, що у цій хаті
Будуть вечорниці.

- Добрий вечір, добрим людям
Радо вас вітаємо.
Українські вечорниці
Ми розпочинаємо.

- Українські вечорниці
Починаємо перший раз.
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас.

Господиня:
- Діти, а ви звернули увагу на нашу світлицю? Скільки тут вишиванок, серветок, рушників. Діти, а ви знаєте для чого вишивали?
- Для краси.
- Вишиванки були як оберіг у кожній хаті.
- Споконвіку, українські жінки та чоловіки свято цінували одяг, а особливо вишиту сорочку. Люди вірили, що вона захищає не лише від негоди, а й від ворожих сил – це оберіг. Вони відображали в вишивках те, що бачили навколо себе, і свято вірили, що перенесене з любов’ю та заклинанням на сорочку довго оберігатиме від хвороби і лиха. Ставлення до сорочки, значення її в житті людини народ закарбував у прислів’ях та приказках.
А ви знаєте прислів’я?
(У кого мати рідненька, у того сорочка біленька і голівка гладенька. Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має сини, той готує сумки.)
- А ось подивіться якими візерунками вишиті рушники. Цей рушник вишитий хрестиком, а ось цей гладдю. Хрестиком вишивали, накладаючи нитку на нитку навхрест, а гладдю – стібком ниточка біля ниточки. Візерунок виходив красивий, гладенький. Звідси і назва – вишивка гладдю. На тканинах вишивали квіти, листя, птахів, калину різнокольоровими нитками. Простий рушник висів у кожній хаті. В різних куточках України він називається по різному: утираг, утиральник, стирач, витирач. Приміром, рушник для витирання рук і обличчя – утирач, для посуду, столі і лави – стирач, або стирок, весільний рушник. Ось погляньте, у мене в руках весільний рушник і на ньому вишито побажання для молодят. А зараз послухайте легенду про рушник.
...Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи". Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила: "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання свєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже". Померла мати, а її пам'ять про неї рушничках живою залишилась і передається з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками. Що є це за звичай? Проводжаючи в далеку дорогу, на війну чи в армію, мати дарувала синові, донці, чоловікові рушник, щоб він зберіг їм життя, щоб вони швидше повернулися додому і щоб дорога була щасливою
Господиня:
- Діти, а ви знаєте прислів’я про рушники?
Хата без рушників – родина без дітей.
Рушники на кілочку – хата у віночку.

- Ой, дівонько, голубонько,
Хочу поклонитись,
То дай мені свій рушник
Аби подивитись.
Господиня:
- А ми з вами сьогодні будемо продовжувати вишивати серветки візерунком, який називається «стібок», червоними нитками. Але спочатку подивіться як це роблю я. Відрахуємо чотири квадратики і процілюємо голку вперед з ниткою та витягуємо її наверх. І так шиємо далі. Знов через чотири квадратики процілюємо голку і витягуємо вперед. І так до кінця ряду. Ви зрозуміли? То ж сядьте рівно, ніжки разом, спинки рівненькі. Візьмемо серветки чистими руками, голку в праву руку і почнемо шити. Обережно тримайте голку, серветка коло колін, голову не нахиляйте.
Діти вишивають.

Дівчинка підходить до хлопчика.
- Ішов Гриць з вечорниць
Вночі слободою.
Сидить сова на вороттях
Крутить головою.
Він сердяга, як побачив
То через городи
Заплутавсь в буряні
Тай наробив шкоду.
- На Торгмаші густо хати
Вітер не провіє
Сама мати ложки миє
Бо дочка не вміє.
- Уляно, що вечорами твої дівчата роблять?
Шиють та співають.
А ти, що ж?
А я порю і плачу.
- Ішов Гриць з вечорниць
Темненької ночі
Сидить гуска над водою
Вирячила очі
Він до неї - гиля-гиля
Вона й полетіла
Коли б не втік осокою
Була б і Гриця з’їла.
- Мила наша розмовонька – всі мовчать, а я слухаю.

Господиня:
- Закінчуємо, діти, наші серветки. Давайте подивимось, як ми гарно вишили. Молодці, діти, ви старалися. А наступного разу ми будемо вишивати іншу серветку на восьме березня для наших матусь. А зараз складіть ваші серветки в коробочку для рукоділля і ми пограємо з вами в гру.

Гра «Ой Василю, Василю»

- Любі друзі, поспішайте.
До нас в гості завітайте.
Будемо ми вас частувати
Вареничками пригощати.
І на салі, і сметані.
І пшеничні, і гречані.

Господиня:
- Наші вечорниці вже кінчати час
Кращі побажання ви прийміть від нас
І у вас і в нас хай все буде гаразд
Щоб ми і ви щасливі були.

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Виховна робота