Міністрерство охорони здоров`я України
Медичний коледж
Запорізького державного медичного університету

«Типи інноваційних підходів до вивчення історії»

Навчальний заклад є є один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспільних процесів
Сучасний навчальний заклад страждає від насиченості навчальних програм: один предмет змінюється іншим у плині дня, на вивчення деяких з них відведений всього одна година на тиждень, хоча рівень складності навчального матеріалу досить високий. Форсоване проходження матеріалу (найчастіше традиційними методами) перешкоджає засвоєнню, головним, тут виступає „виконання” програми. Така ситуація особливо актуальна для вивчення суспільних дисциплін, у тому числі й історії, коли необхідно вивчити і засвоїти великі обсяги навчального матеріалу.
Особливо значимими для розвитку підходів до навчання з'явилася зміна соціальної й життєвої ролі знань і пізнавально - творчих можливостей людини. Сучасні закордонні вчені дають таку характеристику, що в період класичної індустріалізації роль фізичної роботи зменшується, знань - збільшується, капіталу - значно зростає. У постіндустріальний період, що характеризується як інформаційно - інноваційним співвідношення трьох факторів змінюється. Знання стають найбільш значимим фактором, менш значимим - капітал, фізичнаробота - дуже слабко значимим фактор.
Отже на сучасному етапі виникає нагальна потреба використання сучасних технологій навчання в освітній діяльності.
Інноваційні технології – це нові прогресивні методи навчання,що спрямовані на розвиток здібностей учнів до спільної діяльності нових безпрецендетних ситуаціях. Під інноваціями у навчанні розуміють процес створення й поширення нових засобів роз’яснення тих педагогічних проблем ,які досі вирішувалися по- іншому, а також результат творчого пошуку
Інноваційні процеси відрізняються від традиційних. Основу й зміст інноваційних процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої складається у відновленні педагогічного процесу, внесення новостворень у традиційну систему, це передбачає вищий щабель педагогічної творчості й, насамперед педагогів новаторів.

Але необхідно відзначити, що існування одного без іншого неможливо. Інновація народжується із традиції, а потім знову ця ж інновація згодом перетворюється в традицію.
Інновації в системі освіти пов'язані із внесенням змін:
- у меті, змісті, методі й технології, форми організації;
- у стилі педагогічної діяльності й організації навчально-пізнавального процесу;
- у систему контролю й оцінки рівня утворення;
- у навчальний план і навчальні програми
Інноваційне навчання, на відміну від традиційного, спрямоване не на навчальний предмет і подання учневі певної суми знань, а, перш за все – на інтелектуальний розвиток особистості студента.
Отже, на перший план в інноваційному навчанні висувається вироблення в студентів певних навичок наукового сприйняття історії, а саме:
1. Розвивати розуміння того, як минуле раніше було представлене та інтерпретоване.
2. Збирати та аналізувати матеріали, що надходять з різних джерел, і критично використовувати ці матеріали в історичному контексті
3. Вибирати поміж різними версіями або тлумаченнями минулого кілька точок зору і давати їм оцінку
. 4. Відрізняти факт від вимислу, викривати упередженість, необ`єктивність, стереотипність, шаблонність.
5. Робити незалежні та виважені оцінки
. 6. Розуміти, що ті чи інші історичні висновки можна знову оцінювати у світлі нових або заново переглянутих фактів
Інноваційне навчання являє собою суб`єкт-суб`єктну взаємодію учасників навчання, одиницею управління якою є цілісна навчально-проблемна ситуація. У такому навчанні акцент зміщується з традиційних організаційних форм і методів на творчу імпровізацію вчителя, на його можливість відкривати, розробляти, удосконалювати і застосовувати творчі пізнавальні завдання для студентів.

Типи інноваційних підходів до навчання історії
Інноваційні підходи до навчання історії, діляться на два основних типи, які відповідають репродуктивній і проблемній орієнтації освітнього процесу.
1. Інновації модернізації, що модернізують навчальний процес, направлений на досягнення гарантованих результатів у рамках його традиційної репродуктивної орієнтації.
Основним є технологічний підхід до навчання історії напрямлений, насамперед, на повідомлення учнем знань і формування способів за зразком, орієнтований на високо ефективне репродуктивне навчання.
2. Інновації трансформації, що перетворять традиційний навчальний процес історії, спрямований на забезпечення його дослідницького характеру, організацію пошукової учбово-пізнавальної діяльності. Відповідний пошуковий підхід до навчання спрямований, насамперед , на формування в учнів досвіду самостійного пошуку нових знань, їхнє застосування в нових умовах, формування досвіду творчої діяльності в сполученні з виробленням ціннісних орієнтацій.
Репродуктивна й проблемна орієнтація освітнього процесу історії, втілюються у двох основних інноваційних підходах до перетворення навчання історії, технологічному й пошуковому.

Методика модульної системи заснована на представленнях про те, що всякий урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню вмінь і навичок обробки цієї інформації. Таким чином, логічно використовувати блокову (модульну) організацію подачі матеріалу, а саме: лекція , семінар, дослідження, лабораторна робота, колоквіум, залік
Модульна технологія цікава й ефективна тим, що вона дозволяє вдало сполучити нові підходи до навчання й стандартні методичні рецепти традиційної системи. Невід'ємною частиною модульної технології є рефлексія, як один з компонентів навчальної діяльності студентів. Це реально підвищує рівень розуміння й осмислення досліджуваного матеріалу. Модульна технологія дозволяє варіювати темпи проходження матеріалу і його структуру, тобто будується відповідно до індивідуальних особливостей засвоєння історичних знань. Найбільш істотними елементами модульної технології можна позначити:
блокове (модульне) побудова навчального матеріалу;
мотивація навчальної діяльності на основі визначення цілей;
перевага самостійної, творчої діяльності на уроках під керівництвом учителя по засвоєнню знань і умінь;
організація самоконтролю і зовнішнього контролю формування навчальної діяльності, засвоєння навчального матеріалу на основі рефлексії .
Модульна технологія в порівнянні з традиційною формою навчання має ряд переваг.
- Гнучкість
- Прозорість і динамічність структури,
- Простота концептуальна й організаційна для студента і викладача історії.
- Систематична самостійна діяльність студентів при навчанні історії, диференційована в парах, групах, індивідуально.
Новим у порівнянні з традиційною системою навчання є організація рефлексії з метою виявлення й оцінювання власних успіхів і невдач.
Залучення в процесі здійснення технології компетентних помічників викладача в ролі консультантів і експертів, якісно підвищить рівень підготовкистудентів , їхньої рефлексії, мотивації навчання історії.
Функція педагога – від інформаційно-контролюючої до консультативно-координуючоїй. Взаємодія викладач - студент відбувається за допомогою модуля. На першому етапі для викладача найголовніше завдання – розробка модульної програми (тематичне планування теми курсу). Планування системи занять по великих розділах у цілому дозволяє логічно побудувати навчання, виділити матеріал, що повинен бути відображений у його результатах. При вивченні матеріалу великими блоками необхідні умови:
1. Чітка організація всього навчального процесу;
2. Постановка цілей і завдань навчання для всього блоку;
3. Сполучення словесних, наочних методів;
4. Широке залучення студентів до різних видів самостійної діяльності;
5. Комбінований спосіб контролю: письмова відповідь, усний виклад, взаємоконтроль;
У кожному великому блоці тем виділяється кілька модулів:
1 модуль – усний виклад основних питань тем, розкриття вузлових понять;
2 модуль– самостійні й практичні роботи студентів , які під керівництвом викладача працюють із різними джерелами інформації, проробляють матеріали тем, обговорюють, дискутують. На цьому етапі проводяться заняття - практикуми, конференції, ігри, презентації;
3 модуль– повторення й узагальнення теми.
4 модуль– контроль знань по всій темі.
Лекційно-семінарсько-залікова технологія – це системний комплекс дидактичних умов, що включає оптимальні форми, методи і засоби, що забезпечують раціональні шляхи навчання і розвиткустудентів . Це модульна технологія. Лекція, семінар, залік у єдності і взаємозв'язку реалізують задачі навчання і розвитку. Застосування даної технології дозволяє швидкими темпами якісно, на рівні осмислення вивчити великі блоки навчального матеріалу.
Автор проектної системи навчання американський педагог В.Кілпатрик вважає, що вивчення історії має бути зосереджене на соціальних проблемах людства в минулому і сучасному. Більша частина сучасної історії має поступитися місцем вивченню соціальних стосунків людей, соціальних проблем, які містять в собі більше історії, ніж є їх у історичних працях.
Наприклад : Вивчаючи в курсі історії України тему ―Україна в умовах десталінізації (1956–1964 роки)‖ на повторювально-узагальнювальний урок учням подається проектне завдання: аркуш з написом ―Радянська Україна. 1962 рік‖ з чистими колонками. ―Про що писала газета?‖, ―Про що газета мовчала?‖
Особливе місце на сучасному етапі відводиться вивченню основ юридичної науки, яка формує правосвідомість і правову культуру.
Створення в Україні високорозвиненого громадянського суспільства і розбудова на основі Конституції України суверенної, незалежної, демократичної, правової держави потребують суттєвих змін щодо підходів формувань нового покоління. Без належного рівня правової освіти і навичок правомірної поведінки неможлива нормальна участь особи у суспільному житті. Студент повинен бути психологічно готовим до вступу в доросле життя. Нові якості набуваються під час пізнавального процесу, який є складовою частиною будь-якої людської діяльності. Пізнавальні процеси на уроках правознавства дають можливість студенту визначити мету, плани, зміст діяльності, обіграти хід цієї діяльності, свої дії, поведінку, передбачити результати своїх дій та керувати ними.
Існують різні методи активізації пізнавальних процесів. На заняттях з правознавства за допомогою різних вправ і завдань можна виявити рівень розвитку пізнавальних процесів кожного студента.
Впровадження в навчально-виховний процес інноваційних технологій, спрямоване на вивчення змісту предмету «Основи правознавства», забезпечує виконання таких дидактичних завдань:
• вміння використовувати знання з історії;
• вміння застосовувати юридичну термінологію на практиці;
• розвиток правового мислення стедентів за допомогою інтерактивних методів навчання;
• практичне використання правової літератури та нормативних документів;
• формування громадянської активності;
виховання правової та політичної культури
Ігрова технологія (репродуктивна) будуватися, як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу, об'єднане загальним змістом, сюжетом персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту. Таке навчання допомагає активізувати пізнавальний процес.
Через розуміння думок, почуттів і вчинків своїх героїв студенти моделюють історичну реальність. При цьому знання, придбані в грі, стають для кожного учня особистісно значущими, емоційно забарвленими, що допомагає йому глибше зрозуміти, краще "відчути" досліджувану епоху.
Метод розігрування ролей найбільш ефективний при вирішенні таких окремих, досить складних управлінських і економічних завдань, оптимальне вирішення яких не може бути досягнуто формульованої методами. Рішення подібних завдань є результатом компромісу між деякими учасниками, інтереси яких не ідентичні.
Методика проведення інноваційних технологій на уроках історії:
Метод “Мікрофон”
Метод “Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі:
•говорити має тільки той чи та, у кого “символічний” мікрофон; відповіді не коментуються і не оцінюються;
•коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.
Робота в малих групах
Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні для спілкування та співпраці.
Після того як учитель об’єднав учнів у малі групи і вони отримали завдання, кожна група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи.

Метод “Займи позицію”
Цей метод допомагає проводити дискусію із суперечливої теми. Надає можливість висловлюватися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обгрунтувати свою позицію в будь-який час, якщо його переконали та назвати більш переконливі аргументи.
Порядок проведення:
•викладач називає тему та пропонує висловити свою думку та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;
•студенту потрібно стати біля того плакату, який збігається з його точкою зору;
•студент готується до обгрунтування своєї позиції, чому саме її він обрав;
•якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого плакату і пояснити причини свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.
Метод “Навчаючи-вчуся”
Цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокурсника під час уроку.
Робота організовується так:
Після того як викладач назвав тему, роздав студентам картки із завданням, їм потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на кожній картці;
Якщо студнтам щось незрозуміло, вони отримують інформацію вчителя;
студенти готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі;

Робота в парах
Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволить студентам набути навичок
співпраці, оволодіти умінням висловлюватись та активно слухати.

Організуйте роботу так:
1.Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.
2.Визначте, хто буде говорити першим.
3.Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.
4.Дійдіть спільної думки.
5.Визначте, хто буде очолювати результати роботи класу та підготуйтеся до нього.

Метод «Акваріум»
Ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії є “акваріум”.
Після того як викладач розподілив студентів на дві-чотири групи і запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр, утворивши внутрішнє коло.
Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану проблему. Всі інші мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:
• прочитати вголос ситуацію;
• обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;
• дійти спільного рішення
На цю роботу групі дається 3-5 хв. Усі інші студенті мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення часу група займає свої місця, а викладач ставить запитання:
• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
• Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?
• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Після цього місце в “акваріумі” займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему).
Всі групи почерзі мають побувати в “акваріумі”, і результати роботи кожної з них мають бути обговорені.
Висновок: Отже,інноваційні технології - це нові прогресивні методи навчання,що спрямовані на розвиток здібностей студентів до спільної діяльності нових безпрецендетних ситуаціях

Контролюючі програми, які використовують елементи випадковості під час виведення запитань, дозволяють контролювати студента не лише на рівні тестів, а й на рівні введення власних відповідей, привчаючи студентів до самостійного мислення. Навчально-контролюючі програми можна вважати підготовкою студента до самостійної реалізації своїх здібностей.
Інноваційні технології дають студентам унікальну можливість самим у процесі навчання, незалежно від викладача, довідатися про нове поняття, помітити закономірність, висунути власну гіпотезу, відчути, як виникають питання.

Класи: Професійна освіта

Предмети: Історія