Тема цієї роботи є актуальною, тому що ми вже не уявляємо собі життя без Інтернету і телебачення. Головним чином без Інтернету, адже туди легко потрапити з будь-якого гаджета і там багато інформації. Але чи вся інформація правдива?
Медіаосвіта визнана настільки важливою, що необхідність впровадження її в освітній процес визначена на законодавчому рівні. Концепція НУШ включає інформайційно – цифрову компетентність. Їй дано наступне визначення: «Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо».
Інформаційна грамотність передбачає:
• уміння добирати потрібну інформацію, перевіряти її на правдивість;
• уміння відрізняти факти від суджень;
• уміння протидіяти маніпуляціям та стереотипам;
• уміння працювати з візуальним матеріалом та створювати власний медіа продукт;
• уміння уникати небезпек віртуального світу.
Особливо це стало важливим під час дистанційного навчання. Медіавправи легко інтегруються в уроки української літератури, осучаснюючи їх та наближаючи до потреб часу. Особливо це важливо під час вивчення сучасних творів, які нещодавно введені до шкільної програми. Під час цих занять діти вчаться боротися зі стереотипами, протистояти маніпуляціям, відрізняти факти від суджень. Для цього використовуються різні вправи та методи.
Коли аналізуються художні твори, важливо використовувати інтерактивні вправи, ігри, вікторини, творчі роботи. Вони можуть зробити для учнів урок більш цікавим. Але ще більш важливо виховувати в них критичне мислення. Тож дискусії, дебати, мозковий штурм – це ті методи, які дають можливість кожному висловити свою точку зору. Дискусія - це одна з дуже складних форм мовлення, для оволодіння якою необхідна попередня підготовка, тому ще з середньої ланки слід знайомити учнів з правилами ведення дискусії, з мовними штампами, що допомагають висловлювати свої думки.
Основні завдання дискусії:
• обмін первинною інформацією;
• виявлення суперечностей;
• переосмислення отриманих відомостей;
• порівняння власного бачення проблеми з іншими поглядами і позиціями
• Учням пропонується поділитися один з одним знаннями, міркуваннями, доказами. Обов'язковою умовою при проведенні дискусії є:
• повага до різних точок зору її учасників;
• спільний пошук конструктивного вирішення виниклих розбіжностей.
Також досить ефективно використовувати в навчальному процесі «Дебати». Поняття «Дебати» вужче, ніж дискусія. Під дебатами розуміють дебати, обмін думками; дебати, як правило, мають неформальний характер і ведуться без правил. Але ми говоримо про «формальні» дебати - особливу форму дискусії, інтелектуальну гру, яка ведеться за певними правилами. У грі беруть участь дві команди, одна доводить справедливість тези, запропонованої для обговорення, інша спростовує цю тезу; журі присуджує перемогу команді, чиє доказ виявиться більш переконливим. Відомо: змагання стимулює творчу, пошукову діяльність учнів, ретельне опрацювання досліджуваного матеріалу, дебати розвивають у їх учасників навички, необхідні для спілкування; за допомогою дебатів виробляється критичне мислення.
Г.П’ятакова й О.Глотов рекомендують використовувати й інші форми, послуговуючись при цьому терміном «інтерактивні прийоми організації обміну думками»:
– «форум» (обговорення нагадує «панельну дискусію», включається обмін думками з аудиторією);
– «засідання суду» (імітація слухання справи в суді, ролі всіх учасників чітко розподілені);
– «техніка акваріума» (створюються 2-4 групи, які по черзі займають місце в –– «акваріумі» й обговорюють запропоновану ситуацію, діяльність кожної групи обговорюється також класом).
Цікавим є також «метод ПРЕС". Цей нескладний метод варто застосовувати з метою навчити аргументувати власні думки. Суть його полягає в покроковому проходженні чотирьох етапів:
1. ПОЗИЦІЯ. Висловити свою точку зору, пояснити, у чому вона полягає ("Я вважаю, що…").
2. ОБГРУНТУВАННЯ. Пояснити причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази
("…тому, що…").
3. ПРИКЛАД. Навести приклади, додаткові аргументи на підтримку своєї позиції, назвати факти, які демонструють Ваші докази ("…наприклад…").
4. ВИСНОВКИ. Узагальнити свою думку, зробити висновок ("отже,…", "таким чином,…").
Епікур говорив, що в суперечці виграє переможений, бо він помножує свої знання. Саме знання і потрібні для якісної медіаосвіти. Сподіваюся, що у такій формі, коли учні можуть вільно висловлювати свою думку, перевіряти власні знання вони краще зможуть засвоїти запропонований матеріал.

Класи: 11 клас

Предмети: Українська література