Актуальність теми. В умовах глибоких реформаційних змін, які відбуваються у вітчизняній освіті, зокрема впровадження Концепції Нової української школи (далі  НУШ), система освіти України потребує суттєвого оновлення змісту, технологій, методів навчання. Сучасна школа покликана навчити учнів мислити критично, креативно, гнучко, розвивати вміння працювати з будь-якою інформацією, самостійно здобувати знання.
Формула Нової української школи містить принципово новий зміст освіти, заснований на формуванні в учнів ключових компетентностей, які є основою для успішної самореалізації учня, як особистості, громадянина, фахівця. Серед ключових компетентностей спілкування державною (і рідною, у разі відмінності) мовою, спілкування іноземними мовами, математична грамотність, компетентності в природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння навчатися впродовж життя, соціальні й громадянські компетентності, підприємливість, загальнокультурна грамотність, екологічна грамотність і здорове життя.
Кожну з компетентностей учні набувають під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти, зокрема й у процесі вивчення історії. На жаль, існуючий стан навчання історії засвідчує, що майже 80% учнів залишаються на уроці пасивними, і ця пасивність спостерігається протягом багатьох років шкільного навчання. Іншими словами, учень просто «відсиджує» уроки. Вплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефективність, спрямувати на розвиток особистості учня, на наш погляд, може залучення в освіту нових методів викладання НУШ.
Сучасні (нові) методи навчання  комплекс навчальних, організаційно-методичних засобів, що дають можливість перейти від репродуктивного до продуктивного типу навчання. Практично всі дослідники сучасної освіти зазначають, що для успішного формування ключових компетентностей учнів, необхідно використовувати нові методи навчання, які повинні стати основою організації освітнього процесу в НУШ.
Враховуючи зазначені вище проблеми, дуже актуальною є проблема обґрунтування та широкого впровадження в повсякденну педагогічну практику НУШ, зокрема на уроках історії, нових методів навчання, використання яких надасть можливість активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, підвищити рівень їхньої історичної обізнаності, збільшити роль самостійної роботи, підвищити навчальну мотивацію.
Мета роботи: дослідити теоретичні й методичні особливості процесу залучення нових методів викладання Нової української школи при підготовці уроків історії.
Завдання дослідження.
1) Дослідити питання про зміст і роль нових методів навчання учнів НУШ у науково-методичній літературі.
2) З’ясувати види сучасних методів навчання в освітньому процесі, зокрема на уроках історії.
3) Виявити методичні особливості застосування нових методів викладання Нової української школи при підготовці уроків історії.
4) Розкрити методичні засади проведення уроків історії із застосуванням сучасних методів навчання.
Над впровадженням сучасних методів навчання в закладах освіти працюють сучасні вітчизняні педагоги: І. Бех, Л.Букова, Л.Даниленко, І. Зязюн, О.Киричук, О. Козлова, В. Кремінь, К. Макогон, В.Пінчук та інші.
Науково-теоретичні питання ефективного використання нових методів власне у навчанні історії висвітлені у роботах К. Баханова, В. Власова, Н.Гупана Л.Задорожної, О.Пометун та ін.; практичним аспектам теми присвячено праці П. Мороза, С. Терно, Г. Фреймана та ін.

Класи: 8 клас

Предмети: Історія України