/strong>

Анотація. У статті наведено приклади використання різнорівневих завдань із математики при розв’язуванні задач у початкових класах.

Застосовувати математичні знання після закінчення школи будуть всі учні, тому вже в процесі навчання математика повинна виступати перед учнями не тільки як система логічних правил і дедуктивних доведень, а й як метод пізнання, як засіб розв’язування питань практичного характеру, зокрема задач.
У навчанні математики задачам відведено особливу роль. З одного боку, вони становлять специфічний розділ програми, матеріал якого учні мають засвоїти, а з другого, виступають як дидактичний засіб навчання, виховання і розвитку школярів.
Вивчення математики у початкових класах здійснюється через систему доцільних задач і практичних робіт.
Початкове розкриття змісту арифметичних дій здійснюється за допомогою відповідних операцій над предметними множинами. Засобом переходу від операцій над множинами предметів до дій над натуральними числами є задачі.
Розв’язуючи задачу, учні спираються на уявлення про предмети, які згадуються в умові, але оперують уже числами.
Текстові задачі, що відображають конкретні життєві ситуації, використовуються для ознайомлення учнів з певними математичними поняттями та закономірностями, для з’ясування взаємозв’язків між словом і символом, між символом і поняттям. У деяких випадках формування теоретичних знань через задачі може бути організоване у вигляді проблемної форми навчання.
Розв’язуючи задачі, учні бачать прикладне значення математики, усвідомлюють важливість математичних знань для пізнання закономірностей навколишнього світу.
Задачі є найважливішим засобом контролю й оцінки знань учнів з математики. Самостійне розв’язування учнями задач як засіб оберненого зв’язку (учень - учитель) дає змогу виявляти вміння правильно обирати і виконувати арифметичні дії, робити висновок про розвиток мислення школярів.
Аналіз досліджень з психології і методики математики свідчить про те, що в проблемі навчання молодших школярів розв’язувати задачі є значні досягнення: розроблено основні напрями роботи у виробленні в учнів уміння загального підходу до розв’язування задач, виявлено доцільність опрацювання взаємнообернених задач, з’ясовано роль задач підвищеної складності у навчанні і розвитку, уточнено класифікацію простих задач тощо.
Інтенсивність розвитку вмінь молодших школярів у розв’язуванні задач визначається, передусім, змістом задач і методами керування цим процесом. Формування навичок розв’язування простих арифметичних задач і розвиток умінь розв’язувати складені задачі на початковому етапі відбувається завдяки наслідуванню зразків і постійній практиці. Проте кожна задача, розв’язана з певною часткою власних зусиль, стає зразком для розв’язання інших задач. Тому методи навчання математики і вироблення умінь в учнів повинні бути спрямовані на перенесення здобутих результатів знань на нові об’єкти, нові задачі, в нові умови, на порівняння подібних чи взаємопов’язаних між собою задач.
На формування і розвиток умінь молодших школярів розв’язувати задачі слід відводити 40-50% часу, передбаченого навчальним планом на вивчення математики.
У системі навчання молодших школярів розв’язувати задачі має всебічно реалізовуватись принцип різнорівневого підходу, що підвищить якість знань учнів.
Розглянемо приклади впровадження різнорівневого підходу при навчанні розв’язуванню задач у початкових класах.