Користувацький вхід

Основні завдання вчителя на уроках української мови на шляху реалізації компетентнісного підходу у професійній діяльності

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

загрузка...

0

Мова - втілення думки.
Що багатша думка, то багатша мова…
Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її…
М. Рильський

Виховання гармонійно розвиненої людини – необхідна вимога нашого часу. Формування такої людини дедалі більше пов’язується із справжнім опануванням рідної мови. Вивчення мови ніколи не закінчується.
Справді, навчатися мови потрібно все життя! Бо великою силою володіє той, хто володіє словом: вміє точно, виразно висловлювати свої думки, передавати їх в логічному взаємозв’язку, без зайвих слів і висловів, без словесних «бур’янів», правильно використовувати граматичні форми, властиві українській мові. Недарма ж давні мудреці казали: «Заговори, щоб я тебе побачив». Що саме побачив? Так, очевидно, культуру мислення і культуру мовлення, інтелект і ерудицію, вихованість і освіченість. Недарма ж у всі часи розвитку людського суспільства так високо цінувалось уміння володіти мистецтвом слова. Вчасно спадають на думку слова О.Гончара, які є актуальними: «Українська мова сьогодні – це мова, що ввібравши найцінніше з надбань минулих віків, перебуває в невпинному розвитку».
Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін.
Основна мета курсу української мови – забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати, працювати з дитячою книжкою, сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію вивчення рідної мови.
В процесі навчання української мови учнів переді мною, вчителем, постають задачі:
• сприяти якісному засвоєнню учнями елементарних знань про мовні одиниці різних рівнів, походження і розвиток мови, її роль в житті людини і суспільства;
• формувати і розвивати комунікативні можливості молодших школярів, вчити відтворювати усні і письмові висловлювання, самостійно їх будувати;
• збагачувати і активізувати лексичний запас учнів;
• формувати необхідність у дотриманні каліграфічних вимог і правописних норм у межах вивченого матеріалу;
• розвивати в учнів почуття відповідальності за виконання завдання, готовність самостійно працювати з новим, доступним за складністю навчальним матеріалом;
• вчити дітей мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обґрунтовувати її.
Мета моєї роботи в даному напрямку – допомогти учням опанувати рідну мову для того, щоб у них з’явилась потреба глибше і повніше виявити себе, примножити наші духовні багатства, виховувати в собі творче ставлення до праці, вчити їх сміливо дорослішати, а також дати вчителям початкових класів напрямки роботи на шляху практичного вдосконалення графіко-орфографічних навичок учнів на уроках української мови.
Державний стандарт початкової загальної освіти зазначає, що метою вивчення української мови є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.
Особливість української мови як мови навчання полягає в тому, що вона є не тільки навчальним предметом, а й найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку особистості у процесі опанування всіх інших предметів початкової загальної освіти.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:
- формування в учнів мотивації вивчення мови;
- забезпечення гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма);
- формування комунікативних умінь;
- опанування найважливіших функціональних складових мовної системи з урахуванням особливостей фонетичної граматичної системи;
- соціально-культурний розвиток особистості;
- формування вміння вчитися.
Опанування найважливіших складових мовної системи з урахуванням особливостей фонетичної і граматичної неможливо без формування елементарних умінь правильно писати слова, вживати пунктуаційні знаки.
Основа орфографічної грамотності формується шляхом вироблення в учнів таких навичок та умінь:
- формування та розвиток уміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без їх пропусків, замін, вставлянь, переставлянь (оволодівши цими уміннями, учні безпомилково писатимуть слова, які утворюються за фонетичним принципом);
- засвоєння та самостійне використання учнями у процесі письма тих правил правопису, алгоритм яких є простим (1-2 кроки у міркуванні, наприклад, вживання знака м’якшення в кінці слова, прописної літери у власних назвах, написання не з дієсловом і т. д.);
- засвоєння правил на пропедевтичному рівні (ознайомлення з ними і їх застосування здійснюється під керівництвом учителя, це такі, як, наприклад, правила про написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и], дзвінкими і глухими приголосними, правопису ненаголошених відмінкових та особових закінчень та ін.);
- засвоєння списку слів, вимову і правопис яких школярі мають запам’ятати (словникові слова);
- формування орфографічної та пунктуаційної зіркості: уміння бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки у простих випадках, усвідомлювати їх роль у реченні, а також уміння самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком (дане уміння формується у процесі виконання школярами системи відповідних вправ на списування, різних видів навчальних диктантів, у роботі над помилками).
Формуються такі навички поступово, поетапно, у процесі опанування такого змісту навчального матеріалу:
у 1 класі діти вчаться позначати звуки буквами у тих випадках, коли написане відповідає вимові; використовують ь і букви я, ю, є, і для позначення м’якості приголосних звуків; вживають велику літеру на початку речення, розділові знаки в кінці речень; списують навчальні друковані і рукописні тексти; пишуть під диктування;
у 2 класі вчаться позначати звуки буквами у тих випадках, коли написання відповідає вимові; зіставляють вимову (читання) і написання слів (використовують слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед я, ю, є, ї); вживають слова в усному і писемному мовленні відповідно до правил вимови і написання; «орфографічно» промовляють слова у процесі контрольованого письма; вживають велику букву у власних іменниках; вживають відповідно потрібні розділові знаки (крапка, знак питання, знак оклику) у реченнях, сприйнятих на слух;
у 3 класі учні вивчають український алфавіт; способи позначення м’якості приголосних на письмі; працюють з орфографічним та іншими навчальними словниками; опановують правопис слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені слова, що перевіряються та не перевіряються наголосом; правопис слів із дзвінкими приголосними в кінці складу перед глухими, правопис префіксів роз-, без-, з-, с-; вчаться переносити слова з префіксами та апострофом після префіксів, писати слова з подвоєнням приголосних на межі префікса і кореня, кореня і суфікса; вживають велику букву у власних іменниках; опановують написання не з дієсловами; знайомляться із звертаннями та розділовими знаками при них; дотримуються правил оформлення письмових робіт;
у 4 класі засвоюють правопис іменників, у яких при змінюванні кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] перед закінченням –і змінюються на [з'], [ц'], [с']; правопис закінчень іменників жіночого роду на –а в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж], [ч], [ш], в орудному відмінку однини – закінчення –ею, -єю; подвоєння букв та позначення м’яких приголосних, вживання апострофа після кінцевих основи [б], [п], [в], [м], [ф] перед закінченням –ю в іменниках жіночого роду з основою на приголосний; правопис відмінкових закінчень іменників у множині; правопис прикметників, найуживаніших числівників, прислівників; роздільне написання прийменників із займенниками, вживання приставної букви н у займенників 3-ої особи після прийменників; правопис дієслів на –ся; правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу.
Письмо молодших школярів повинно бути охайним, розбірливим; його швидкість має задовольняти навчальні потреби учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.
Робота над каліграфією, технікою письма починається у період навчання грамоти, коли школярі виконують спеціальні вправи:
- вчаться писати елементи букв;
- пишуть окремі літери;
- правильно поєднують букви;
- пишуть буквосполучення, слова.
Продовжується така робота під час виконання всіх інших письмових робіт (списування, письмо під диктування, з пам’яті та ін.) Важливим завданням вчителя на шляху формування графічних умінь є:
- формування в учнів уміння писати й на дошці (з орієнтацією на її площину);
- регулювати розміри букв;
- дотримуватися горизонтальності рядків;
- доцільно розташовувати матеріал;
- формування у школярів культури оформлення письмових робіт.
Реалізувати вказані уміння можна, активізувавши високу пізнавальну діяльність учнів, шляхом використання різноманітних прийомів, форм, методів роботи на уроках української мови.

Автор: 

Міняйло Н. О. вчитель початкових класів Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №126

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі